"15" листопада 2012 р. Справа № 18/1402/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача -Міняйло Г.Ю. (довіреність №19-04/23 від 04.01.2012р.)
відповідача -не з*явився
розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства «Полтавський м*ясокомбінат», м. Полтава (вх. № 3322П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2012р. по справі № 18/1402/12
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м. Полтава
до Колективного підприємства «Полтавський м*ясокомбінат», м. Полтава
про стягнення 71707,15 грн., -
Позивач, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м. Полтава звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Колективного підприємства «Полтавський м*ясокомбінат», м. Полтава 71707,15 грн. грн. заборгованості за теплову енергію, поставлену згідно договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №584 «С»від 14.10.2005р., з яких 48291,63 грн. основної заборгованості по договору, 23081,38 грн. пені, 14487 грн. інфляційних, 89,27 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.10.2012р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 35741,63 грн., основного боргу, 3272,17 грн., пені, 87,84 грн. інфляційних, 198,27 грн. 3% річних, 1609,50 грн. судового збору.
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить його скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2012р. без змін.
Відповідач у судове засідання, призначене ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р., не з*явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників присутньої сторони, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2005р. між ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та Колективним підприємством "Полтавський м'ясокомбінат" укладено договір № 584 С на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
У подальшому зміни та доповнення до договору № 584 С від 14.10.2005р вносилися додатковими угодами № 1 від 2007р., №2 від 2008р., №3 від 10.04.2009р., №4 від 19.06.2009р., № 5 від 09.07.2009р., № 7 від 2010р., № 8 від 2010р., № 9 від 13.09.2011р., № 10 від 2012р., де сторони узгодили тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води; продовжили строк дії договору до 19.03.2013р.; змінили банківські реквізити сторін; узгодили обліки споживання теплової енергії по лічильнику та гарячого водопостачання по водоміру; змінили коефіцієнт нарахування; уточнили розмір опалювальної площі (а.с.28-44).
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень відповідача до межі розподілу будівлі гуртожитку по вул. Павленківська,18.
Згідно п. 25 Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 за 2010р.) оплата за опалення та гаряче водопостачання проводиться "споживачем" на основі тарифів, встановлених уповноваженим органом. Відповідно до діючих тарифів: вартість 1 Гкал теплової енергії - 263,70 грн. з урахуванням податку на додану вартість для споживачів першої групи; вартість підігріву 1 куб.м. води - 11,93 грн. для споживачів першої групи
11.10.2011р. міським головою Полтавської міської ради прийнято розпорядження "Про початок опалювального періоду 2011-2012р.р.", за яким з 13.10.2011р. розпочинається опалювальний сезон 2011/2012р. для будинків та інших об'єктів обладнаних системами централізованого теплопостачання (а.с.26).
09.04.2012р. міським головою Полтавської міської ради прийнято розпорядження "Про закінчення опалювального сезону 2011-2012рр.", згідно якого з 09.04.2012р. закінчується опалювальний сезон 2011/2012р. для будинків та інших об'єктів обладнаних системами централізованого теплопостачання (а.с.25).
На виконання умов Договору за період з 01.02.2012р. -31.03.2012 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 48291,63 грн. (детальний розрахунок -а.с.7).
На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за №№ 720 С від 20.02.2012р., від 30.03.2012р. Також позивач надав відповідачу відповідні акти приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2012р., від 31.03.2012р. Факт вручення вказаних рахунків та актів відповідачу підтверджується відповідними реєстрами та не заперечується відповідачем (а.с.35, 37, 38, 40).
Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 13.09.2011р. до Договору факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами. Споживач зобов'язаний розглянути направлений йому акт і при відсутності заперечень в 5-денний строк повернути його теплопостачальній організації підписаним і скріпленим печаткою. В разі неповернення споживачем акту у вказаний термін, він вважається оформленим належним чином і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (а.с.23).
Відповідач вказані акти одержав, але не підписав, заперечень щодо постачання теплової енергії чи інших претензій позивачу не пред'являв.
Згідно п.27 Договору кінцевий розрахунок за надані послуги проводиться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 32 Закону України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, відповідач оплати вказаних послуг не провів, заборгованість в сумі 48291,63 грн. на день подачі позову сплачена не була.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем сплачена частина заборгованості, а саме: платіжним дорученням №485 від 05.09.2012р. на суму 5000,00 грн., платіжним дорученням №2358 від 17.09.2012р. 5200,00 грн., платіжним дорученням №2441 від 27.09.2012р. на суму 2350,00 грн. Сума несплаченої заборгованості станом на день прийняття рішення складає 35741,63 грн.
На підставі наданих доказів в підтвердження факту надання теплової енергії відповідачу суд правомірно прийняв рішення про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 35741,63 грн. з урахуванням оплат, проведених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач двічі заявив до стягнення суму нараховану за відпущену теплову енергію на опалення гуртожитку по вул. Павленківській, 18 за період з 01.02.12 по 14.04.12 двічі, а саме:
по справі № 18/360/12 за позовом ПОВКПТГ "Полтаватеплоенерго" до Колективного підприємства «Полтавський м'ясокомбінат»про стягнення 94246,75 грн. період розрахунку заборгованості за відпущену теплову енергію зазначено 01.10.10 по 14.02.2012 року;
по справі № 18/1402/12 за позовом ВП «Полтаватеплоенерго»до відповідача про стягнення 71707,15 грн., в якому до стягнення заявлено заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01.02.12 по 31.03.12.
Проте такі обставини не підтверджені належними та допустимим доказами по справі з огляду на таке.
Рішенням господарського суду в справі № 18/360/12 від позовні вимоги підприємства задоволені частково, припинено провадження в частині стягнення 10 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору (сплачених платіжним дорученням № 1228 від 15.03.12 та № 1292 від 21.03.12). Стягнуто з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за договором № 584"С" від 14.10.2005 року в розмірі -84246,75 грн., із яких основний борг - 70000.00 грн., пеня - 7174,20 грн., 3% річних - 2023,12 грн., інфляційні нарахування - 5049,43 грн. та судовий збір в сумі - 1884,94 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.09.2012 року у вказаній справі суд. не змінюючи судового рішення, роз'яснив прийняте рішення, більш повно і зрозуміло виклав частину рішення щодо періоду нарахування основної заборгованості, зазначивши шо предметом розгляду є стягнення заборгованості за Договором № 584 «С»від 14.10.2005 року за період з листопада 2010 року - січень 2012 року. При цьому судом чітко зазначено, що період розрахунку заборгованості є з 01.10.2010р. по 14.02.2012р.
За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року вказану ухвалу залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи із суті наданого судом першої інстанції роз'яснення з урахуванням умов договору, суд правомірно дійшов висновку щодо періоду стягнення заборгованості. Оскільки відповідно до п. 27 договору зобов'язання щодо слати за отримані послуги оплачуються відповідачем у строк до 10 числа місяця наступного за
розрахунковим, що унеможливлює в період розрахунку з 01.10.10 по 14.02.2012 включити суму за лютий 2012 року.
А тому, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване у справі № 18/1402/12 рішення, правомірно та обґрунтовано відхилив посилання відповідача на те, що вимоги про стягнення боргу за період 01.02.12-14.02.12 вже було вирішено рішенням у справі № 18/360/12.
Згідно з ч. 2. ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 27 договору, укладеного між сторонами даного спору, у випадку неоплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожен день прострочки платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, якщо інше не передбачено діючим законодавством.
Відповідач систематично порушував виконання основних зобов'язань по договору, а тому суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3272,17 грн. пені за період з 11.03.12 по 09.09.12 (з урахуванням зави про зменшення позовних вимог), тому що правомірність такої в повній мірі підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення»від 23.03.2012 № 6, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду Полтавської області про відмову в позові в частині стягнення 56,16 грн. інфляційних, оскільки позивачем помилково включено до розрахунку за березень суму боргу, що виник у квітні 2012р. Позивачем, з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог, заявлено до стягнення 144,87 грн. інфляційних. За розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, сума інфляційних за період березень 2012р. -квітень 2012р. становить 88,71 грн. Таким чином, в стягненні 56,16 грн. інфляційних слід відмовити.
19.09.2012р. на адресу господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3272,17 грн. пені, замість заявленої в позові суми 23081,38 грн.
Враховуючи, що позивач фактично відмовився від позову в частині суми, на яку позивач зменшив позовні вимоги, провадження у даній справі підлягає припиненню в частині стягнення цієї суми позовних вимог.
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив, що прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, але помилково не вказав про це в резолютивній частині рішення, через що рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2012р. підлягає зміні.
Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення судового збору на суму 144,70 грн., у зв*язку зі зменшенням позовних вимог.
Свою відмову суд аргументував тим, що позивачем за подання первісного позову було сплачено судовий збір за мінімальною ставкою -1609,50 грн. і зменшення позовних вимог не призвело до зміни ставки, за якою належить сплачувати судовий збір. Проте, з таким висновком не погоджується колегія суддів оскільки, суми, які пов*язані з розглядом справи підлягають сплаті при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (стаття 49 ГПК України).
Таким чином, судовий збір, який повинен бути стягнутий з відповідача становить 1163,5 грн. -72,29% від суми задоволених позовних вимог.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», в резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення неустойки згідно з пунктом 3 ст. 83 ГПК України, - про відмову в позові в решти вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову в цій частині.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підстав викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо зміни рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2012р. Підстав для задоволення апеляційної скарги Колективного підприємства «Полтавський м*ясокомбінат»колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4, ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Полтавський м*ясокомбінат»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2012р. по справі №18/1402/12 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
«1.Прийняти заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" (вул. Харчовиків, буд. 6, м. Полтава, 36014; ідентифікаційний код 00424214, інші відомості -не відомі) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2а, ідентифікаційний код 03338030, інші відомості -не відомі) 35741грн. 63 коп. основного боргу, 3272грн. 17 коп. пені, 87грн. 84 коп. інфляційних, 189грн. 27 коп. -річних, 1163,50 грн. судового збору.
Видати наказ.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 12550,00 грн. основного боргу та 19809,21 грн. пені.
4. В частині стягнення 56,16 грн. інфляційних -у позові відмовити.»
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст підписаний 20.11.12р.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Шутенко І.А.