04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" листопада 2012 р. Справа№ 5011-2/8136-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
при секретарі Глитень В.А.,
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: Майданін В.В. - дов. від 31.01.2012 № 494-ню,
від відповідача 2: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком"
на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року
у справі №5011-2/8136-2012 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
до 1. Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком"
про стягнення 3601,80 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року у справі №5011-2/8136-2012 позов задоволено повністю. Підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" 3601,80 грн. - вартості нестачі вугілля, 1 609,50 грн. - витрати по сплаті судового збору. У позові до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 3601,80 грн. вартості нестачі вугілля є обґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що розходження фактичної маси вантажу згідно комерційного акту та маси, вказаної у накладній, можливе внаслідок недовантаження вантажу вантажовідправником.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідача-2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вважає рішення незаконним, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати. Провадження у справі відносно відповідача-2 припинити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 посилається на ст.ст. 308, 310, 314 ГК України; ст.ст. 33, 34 ГПК України; ст. 924 ЦК України; ст.ст. 110, 113 Статуту залізниць України та на те, що згідно залізничної накладної №52248267 вантаж маркований повністю і завантажений у технічно та комерційно справний вагон. Залізниця (перевізник) прийняла вантаж вагою без зауважень, тому скаржник вважає, що нестача вугілля виникла з вини перевізника. Аналогічна правова позиція викладена у п.3.21. Роз'яснень Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, залізниця несе за це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 вважає рішення законним і обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача - безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на дані комерційного акта АА № 042316/640/1 від 28.12.2011р., а саме, на поверхні вантажу наявні поглиблення: праворуч за рухом потягу над 1-3 люками довжиною 3,5 м, шириною 1,7 м, глибиною 0,3 м; ліворуч за рухом потяга над 6-7 люками довжиною 3 м, шириною 1,7 м, глибиною 0,3 м. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Недостаючий вантаж у вагоні поміститись міг. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою від 15.10.2012р. справу було призначено до розгляду на 07.11.2012р.
07.11.2012р. у судове засідання з'явився представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено належним чином.
В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" про стягнення на користь позивача пропорційно стягнувши з відповідачів 3601,80 грн. - вартості нестачі вугілля.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що нестача вугілля могла виникнути як з вини вантажовідправника, так і перевізника.
Згідно із залізничною накладною № 52248267 відповідач-2, який за накладною є вантажовідправник, відвантажив 70,4 тон вугілля антрациту марки АС, своїми засобами здійснив навантаження вагону № 67858241 навалом нижче бортів антрациту АС.
При одержанні вантажу за накладною № 52248267 та переважуванні виявлено невідповідність даних фактичної ваги вантажу даним відправника у накладній, про що в п.49 цієї накладної міститься відмітка про складання комерційного акту АА № 042316/640/1 від 28.12.2011р.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, статтями 22, 23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (надалі по тексту - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 6 Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством інфраструктури України.
Згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Як передбачено статтею 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Згідно із пунктом 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542 кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.
Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
З накладної № 52248267 вбачається, що навантаження вантажу здійснювалось вантажовідправником і придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні повинна була визначатися відправником. Заходи щодо ущільнення та розрівнювання вантажу вантажовідправником не здійснювались. Відмітки про маркування вантажу вапном відсутні.
Як вбачається з матеріалів під час переважування на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці, на підставі акту загальної форми № 5713/Г від 28.12.2011 року, було встановлено наступну вагу вантажу: брутто 88680 кг, тара з бруса 22300 кг, нетто 66380 кг, по документах значиться: тара з бруса 22300 кг, нетто 70400 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 4020 кг. При перевірці виявилось завантаження рівномірне на рівні бортів.
По документам значиться завантаження рівномірне нижче бортів, розмір відносно висоти бортів не вказано. На поверхні вантажу наявні поглиблення: праворуч за рухом потягу над 1-3 люками довжиною 3,5 м, шириною 1,7 м, глибиною 0,3 м; ліворуч за рухом потяга над 6-7 люками довжиною 3 м, шириною 1,7 м, глибиною 0,3 м. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Недостаючий вантаж у вагоні поміститись міг. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено; вантаж видано вантажоодержувачу згідно Комерційного акта АА № 042316/640/1 від 28.12.2011р.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
У зв'язку з тим, що ознак втрати вантажу із матеріалів справи не вбачається, вантаж був завантажений засобами відповідача-2 та прибув у справному вагоні, відповідач-1 звільняється від відповідальності.
Отже, відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відповідач-2, засобами якого було здійснене навантаження та яким зазначалась маса вантажу при відправленні.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність вини перевізника, тобто, відповідача-1 у нестачі вантажу, однак наявні у справи докази свідчать про те, що розходження фактичної маси вантажу згідно Комерційного акту та маси, вказаної у накладній, можливе внаслідок недовантаження вантажу вантажовідправником.
Відповідач-2 не спростував належними та допустимими доказами зазначених обставин, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості нестачі вугілля у сумі 3601,80 грн. є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню за рахунок відповідача-2.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та виходячи з наступного:
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В п.9 Правил складання актів зазначено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Даних опису стану перевізного засобу та опису навантаження, наведених у комерційному акті АА № 042316/640/1 від 28.12.2011р. достатньо для того, щоб зробити висновок про відсутність ознак доступу до вантажу на шляху проходження.
З наведеного вбачається, що відповідач-2 завантажив вантаж у технічно справний та придатний у комерційному відношенні вагон, однак не вжив заходів щодо ущільнення та розрівнювання вантажу, а також не наніс на поверхню вантажу захисне маркування або покриття плівкою (емульсією) чи іншим чином закріпив верхній шар вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту на вантажовідправника покладається відповідальність за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, що зазначені ним у накладній.
Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України, ст.110 Статуту перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. у справі № 5011-2/8136-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року у справі №5011-2/8136-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року у справі №5011-2/8136-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-2/8136-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Ропій Л.М.
Рябуха В.І.