22 листопада 2012 року Справа № 02/5026/1515/2012
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,
за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,
першого відповідача: Манжара Д.С. - за довіреністю,
другого відповідача: Комашко Ю.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-2000",
до дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра"
про визнання договору нікчемним,
Заявлено позов про визнання нікчемним відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України договору купівлі - продажу № 217 від 30.01.2012, укладеного між ТОВ "МТС - 2000" та ДП "Агрофірма "Іскра" та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, як такого, що порушує публічний порядок. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що рішенням господарського суду Черкаської області від 28.10.2011 у справі № 09/50268/1936/2011 стягнуто з ТОВ "МТС-2000" на користь підприємця ОСОБА_4 481 495 грн. 66 коп. відсотків за користування комерційним кредитом та судові витрати. На виконання рішення суду 08.12.2011 видано наказ, який 12.12.2011 був пред'явлений до примусового виконання до Соснівського відділу ДВС. 14.12.2011 постановами державного виконавця було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно, що належить боржнику. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2001 поновлено ТОВ "МТС-2000" строк для подання апеляційної скарги на рішення суду від 28.10.2011 та прийнято її до провадження, в зв'язку з цим наказ був повернутий відділом ДВС до господарського суду. Постановою КАГС від 24.01.2012 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду без змін. 30.01.2012 відповідачі уклали договір купівлі - продажу, за яким ТОВ "МТС-2000" продало ДП "Агрофірма "Іскра" нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка, вул. Польова, 7. Позивач вважає, що даний договір не відповідає вимогам закону, оскільки ТОВ "МТС-2000" не виконав рішення суду від 28.10.2011, яке набрало законної сили, та уклав спірний договір через 6 днів після ухвалення постанови КАГС. Крім того, другою стороною договору - покупцем нежитлового приміщення виступив засновник ТОВ "МТС-2000" ДП "Агрофірма "Іскра", частка якого в статутному фонді ТОВ складає 98,65 %. В результаті укладення відповідачами цього договору позивач не отримав жодних коштів на погашення боргу, хоча інших невиконаних рішень судів про стягнення з ТОВ "МТС-2000" боргів на той час не було. Тому позивач вважає, що оспорюваний договір купівлі - продажу № 217 від 30.01.2012, є таким, що порушує публічний порядок, оскільки він спрямований на порушення конституційного права позивача на судовий захист та незаконне заволодіння відповідачем - ТОВ "МТС-2000" грошовими коштами позивача шляхом їх неповернення. Крім того, спірний договір порушує право позивача на отримання коштів на погашення заборгованості відповідача - ТОВ "МТС-2000" шляхом звернення стягнення на його майно, продане за спірним договором. Перший відповідач подав суду відзив на позов, в якому повністю заперечив проти позову та просив відмовити позивачу в задоволенні позову з тих підстав, що доводи позивача не підтверджені належними доказами і не ґрунтуються на законі, а є виключно припущеннями позивача, оскільки позивач у позові не вказав тих підстав, з яким цивільне законодавство, зокрема ст. 215 ЦК України, пов'язує можливість визнання договору недійсним. Вважаючи необґрунтованими доводи позивача, перший відповідач звернув увагу на те, що укладаючи спірний договір, перший відповідач діяв в межах його прав, тому вважає твердження позивача про невідповідність спірного договору законодавству безпідставним.
Другий відповідач у відзиві на позов повністю заперечив проти позову та просив відмовити позивачу в задоволенні позову в зв'язку з тим, що другий відповідач, уклавши з першим відповідачем договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 30.01.2012 року, вважає себе добросовісним набувачем права власності відповідно до закону, оскільки будь - яких заборон, обтяжень та перепон на момент укладення договору не було.
У судовому засіданні:
представник позивача підтримав позов повністю з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити позов та визнати договір купівлі - продажу № 217, укладений між відповідачами, нікчемним;
представник першого відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи у відзиві на позов, просив відмовити позивачу у задоволенні позову та пояснив, що при укладенні договору купівлі-продажу перший відповідач, як продавець, був вільний у виборі покупця та у визначенні умов договору, керівник товариства діяв у межах наявних у нього повноважень і мав право укласти такий договір;
представник другого відповідача заперечив проти позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, просив відмовити позивачу у задоволенні позову та пояснив, що другий відповідач є добросовісним набувачем права власності відповідно до закону, в момент укладення оспорюваного договору нерухоме майно було вільне від заборони відчуження, це було перевірено нотаріусом, арешту на майно не було; вважає, що позивач не вказав законних підстав для визнання договору купівлі-продажу нікчемним.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.
Позивачем оспорюється дійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "МТС-2000" (Продавець) в особі директора Мельничука П.І. та дочірнім підприємством "Агрофірма "Іскра" (Покупець) в особі директора Кикотя С.М., далі - Спірний договір.
Вказаний Спірний договір укладений сторонами (відповідачами у справі) 30 січня 2012 року, цією датою договір посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 217.
За умовами Спірного договору Продавець продав, а Покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нежиле приміщення, загальною площею 223,6 кв.м., що знаходиться в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району, Черкаської області, вул. Польова, 7 і розташоване на земельній ділянці, площею 9,6559 га, кадастровий № 7110400000 07 008 0024, яка належить Новодмирівській сільській раді, з надвірними спорудами.
В пункті 2. Спірного договору вказано, що нежиле приміщення належить Продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення виданого Новодмитрівською сільською радою на підставі рішення Новодмитрівської сільської ради 29.11.2002 № 44 та зареєстрованого в Золотоніському відділку ЧООБТІ в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 115 02.12.2002 року.
За умовою пункту 3 Спірного договору продаж нежилого приміщення здійснено за експертною оцінкою 346710 грн., які Продавець отримав до підписання цього договору.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Позивач вказує на статтю 228 Цивільного кодексу України як на підставу визнання Спірного договору купівлі-продажу нікчемним. Також позивач вважає, що укладенням Спірного договору порушено його право кредитора на отримання коштів, стягнутих із ТОВ "МТС-2000" рішенням суду.
Однак, суд приходить до висновку, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив, що саме укладенням Спірного договору порушене його право.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2012, укладеного між відповідачами по справі, як такого, що порушує публічний порядок, оскільки, за доводами позивача, він спрямований на порушення конституційного права позивача на судовий захист та незаконне заволодіння відповідачем ТОВ "МТС-2000" грошовими коштами позивача (шляхом їх неповернення).
Згідно частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною третьою статті цієї ж статті встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Позивач не довів віднесення Спірного договору до правочинів, які порушують публічний порядок.
Із матеріалів справи вбачається, що нежиле приміщення, яке є предметом Спірного договору, не знаходилося у позивача в заставі. Право власності ТОВ "МТС-2000" на вказане майно підтверджене належними документами, які вказані у тексті Спірного договору, посвідченого приватним нотаріусом відповідно до чинного законодавства України.
Посвідчуючи Спірний договір, приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу вказав, що ним перевірено особи громадян, які підписали договір, встановлено їх дієздатність, а також правоздатність, дієздатність товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-2000" та дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" та повноваження його представника і належність товариству з обмеженою відповідальністю "МТС-2000" відчужуваного нежилого приміщення перевірено.
Спірний договір виконувався обома сторонами і це свідчить про реальність намірів при його укладенні. На момент укладення Спірного договору на нежитлове приміщення не було накладено арешту, воно не перебувало під забороною відчуження та не було інших обтяжень і позивач вказує про це у позовній заяві. Наказ у справі № 09/5026/1936/2011 був повернутий до господарського суду постановою відділу ДВС від 29.12.2011, якою було скасовано арешти, накладені на майно ТОВ "МТС-2000".
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд приходить до висновку, що позивач не довів факт порушення його прав чи інтересів в зв'язку з укладенням спірного договору.
Посилання позивача на укладення Спірного договору для уникнення виконання рішення суду та уникнення розрахунків із позивачем як його кредитором є лише припущенням позивача, нічим не доведеним, тим більше, не може відносити спірний договір до таких, що порушують публічний порядок, тому не заслуговує на увагу.
До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, юридичні особи - господарюючі суб'єкти самостійно визначають, які договори, з ким і коли укладати, тому зауваження позивача про недоцільність продажу приміщень току не мають значення для справи.
З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.11.2012
Суддя А.Д. Пащенко