13 листопада 2012 року Справа № 11/05/5026/2643/2011
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого - судді Довганя К.І., при секретарі судового засідання Сахно І.В., за участю представників: позивача - не з'явився; відповідача - Романюка І.М. за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс" про стягнення 249578,84 грн., -
Позивач звернувся у жовтні 2011 року з позовом до відповідача про стягнення 249578,84 грн. заборгованості відповідно до умов договору про надання послуг від 10.09.2010 р. №8-41/10 укладеного між сторонами, з яких: 210638,80 грн. основний борг, 10538,43 грн. інфляційних, 6128,72 грн. 3% річних та 22272,89 грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання укладеного сторонами договору про надання послуг, він надав відповідачу послуги по перевезенню піску річкового, вивантаженню із суден, зберігання та навантаження його на автотранспорт. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.12.2011 залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено через сплив позовної давності, встановленої ч.5 ст.315 Господарського кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду від 26.04.2012 р. рішення господарського суду Черкаської області від 26.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р скасовано.
Скасовуючи вказані судові рішення , суд касаційної інстанції вказав, що висновок судів про те, що правовідносини сторін склалися на підставі договору перевезення та застосування ними до цих правовідносин скороченого строку позовної давності є передчасним, оскільки не ґрунтується на матеріалах справи.
Зокрема судом зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо). Однак суди попередніх інстанцій вказаних документів не витребовували та не досліджували.
В ході нового розгляду справи ухвалою суду від 10.07.2012 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом скарги на рішення господарського суду м. Києва у справі №5011-32/974-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс" до публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про визнання недійсним договору №8-41/10 від 10.09.2010, на який як на підставу позову, посилається позивач у даній справі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2012 р. у справі №5011-32/974-2012, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. у позові відмовлено повністю.
У судовому засіданні 06 листопада 2012 р. оголошувалась перерва до 12 листопада 2012 р.
Представник позивача після перерви у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. При цьому направив до суду письмове пояснення в якому зазначив, що договір перевезення вантажу не може бути укладеним за відсутності транспортних накладних, а факти виконання договору обома сторонами, прямо вказують на те, що укладений договір є договором про надання послуг, який містить в собі елементи різних договорів.
У попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував з підстав, вказаних у позові та поясненнях до позову.
Представник відповідача подав суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечив. Заперечення вмотивовано тим, що договір укладений між сторонами є договором перевезення, а тому відповідно до чинного законодавства для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Таким чином, просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, передбачений ст.315 ГК України.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.
10.09.2010 між відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбуд" (замовник) укладено договір про надання послуг № 8-41/10 (далі за текстом договір).
29.06.2011 відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства".
Відповідно до умов договору відповідач узяв на себе зобов"язання щодо перевезення за маршрутом, вказаним у договорі, до місця призначення піску річкового, вивантаження вантажу з суден, зберігання його на території 3-го вантажного району позивача протягом 60 днів та навантаження на автотранспорт замовника в терміни, узгодженні сторонами, та на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 3.1 договору, вартість послуг за 1 тонну становить 28,00 грн., у т.ч. ПДВ.
11.09.2010 сторони підписали додаткову угоду до Договору про зміну вартості послуг, а саме: вартість послуг за 1 тонну становить 20,00 грн., у т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 3.3. договору оплата за послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця передоплатою у розмірі 100% від вартості послуг на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту його виставлення, якщо інше не встановлено додатковими угодами до цього договору. Платежі договором вважаються здійсненими з моменту надходження повної суми платежу на поточний рахунок виконавця згідно актів виконаних робіт.
Крім того, відповідно до п. 4.2 договору за прострочення розрахунків за надані послуги згідно з п. 3.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період заборгованості за кожен день прострочки.
11.09.2010 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою переглянуто вартість наданих послуг та загальна вартість договору в сторону зменшення.
На виконання договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення, вивантаження з суден, зберігання та навантаження піску річкового на автотранспорт на загальну суму 210638,80 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 930019 від 30.09.2010 на суму 192336,00 грн., № 1004009 від 04.10.2010 на суму 18302,80 грн., підписаними сторонами.
Позивачем було направлено відповідачу рахунки для оплати послуг №930007 від 30.09.2010 на суму 269270,40 грн., № 1004007 від 04.10.2010 на суму 25623,92 грн.
Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вищевказаних рахунків не виконав, заборгованість у сумі 210638,80 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
На виконання вимог постанови суду касаційної інстанції судом ухвалою від 12.06.2012 р. зобов'язано сторони надати до наступного судового засідання первинні перевізні документи (транспортні накладні, коносаменти). Сторонами вимоги ухвали не виконано не подано витребовуваних доказів.
Представник позивача у судовому засідані подав письмове пояснення, у якому повідомив, що транспортні накладні, коносаменти в ході виконання договору від 10.09.2010 р. не складались.
Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. ст.ст. 525, 526, 530, 628, 901, 903, 909 ЦК України містять такі положення:
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати:
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору № 8-41/10 від 10.09.2010. За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг, який містить в собі елементи різних договорів (змішаний договір). Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином, та надав відповідачу послуги з перевезення вантажу загальною вартістю 210638,80 грн.
Однак, відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України свої зобов'язання щодо оплати за послуги з перевезення вантажу не виконав заборгувавши позивачу на час розгляду справи 210 638,80 грн. які підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, у відповідності до ст. 549, 625 ЦК України та п.4.2. договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в сумі 22272,89 грн., інфляційні за весь час прострочки в розмірі 10538,43 грн., та 3% річних в сумі 6128,72 грн. Розрахунок зроблено вірно, а тому він підлягає до стягнення у заявленій сумі.
Твердження відповідача про те, що укладений сторонами договір є договором перевезення, а відповідно до правовідносин сторін слід застосувати скрочений строк позовної давності суд вважає безпідставним, виходячи із наступного.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу, яка кореспондується із частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України, встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Частиною 5 статті 308 ГК України передбачено, що про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Частиною 4 ст.307 ГК України зазначено, що залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий -на залізничному і морському транспорті, навігаційний -на річковому транспорті ( внутрішньому флоті), спеціальний -на повітряному транспорті, річний -на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або Правилами перевезень.
Відтак сторонами на вимогу суду не подано доказів укладення ними договору № 8-41/10 від 10.09.2010. як договору перевезення, а тому до правовідносин що склались між ними слід застосувати загальний строк позовної давності.
Згідно ст.ст.257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За умовами Договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг з перевезення вантажу передоплатою на протязі п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунків на оплату №930007 від 30.09.2010р., № 1004007 від 04.10.2010р.
Ці рахунки на оплату вказані в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення піску водним транспортом № 930019 від 30.09.2010, №1004009 від 04.10.2010, які підписані сторонами. Позивач звернувся до суду з даним позовом 19.10.2011р. згідно поштового штемпелю на конверті.
Отже позивач звернувся до суду із даним позовом до сплину загального строку позовної давності.
Також з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс", вул. Лебединська, 19, м. Суми, ідентифікаційний код 33813262 на користь публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, ідентифікаційний код 03150071 - 210638,80 грн. боргу, 22272,89 грн. пені, 10538,43 грн. інфляційних, 6128,72 грн. 3% річних, 2495,79 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 16.11.2012р.
Суддя К.І.Довгань