"13" листопада 2012 р. Справа № 18/378/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Білоусова Я.О. , суддя Камишева Л.М.
при секретарі Козікові І.В.
за участю представників сторін:
від позивача -Мельник В.В. - за довіреністю від 16.03.2012р. №14-327;
від відповідача -Баранова В.І. -за довіреністю 21.12.2011р. №280;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№2926 П/2)
на рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2012р.
у справі № 18/378/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава
про стягнення 505314,18 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.05.2012р. у справі №18/378/12 (суддя Кульбако М.М.) позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 219 358,12 грн. інфляційних втрат, 46 280,57 грн. 3% річних, 33 714,20 грн. пені та 5 991,01 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду з посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті за газ у строк, встановлений п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011р. № 14/111/11, та обґрунтованістю нарахування 46280,57грн. 3% річних і 219358,12грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, судом з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням незначних строків прострочення платежів і наявність переплати на момент подання позову, зменшено розмір пені до 20% та стягнено пеню у розмірі 33 714,20 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2012р. у справі № 18/378/12 в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що рішення прийнято без дослідження всіх істотних обставин справи. На думку апелянта, суд зобов'язаний був об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення. Крім того, судом не досліджено майновий стан сторін та інші інтереси сторін, зокрема, те, що зменшення розміру пені спричиняє позивачу збитки, оскільки у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" відзивом від 12.11.2012р. заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що ПАТ «Полтавагаз»допустив порушення зобов'язань, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором у зв'язку з чим суд дійшов правомірного висновку про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Також вказує на те, що судом обґрунтовано стягнуто пеню за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, відповідно до п.7.2 договору і правомірно задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені з урахуванням ступеню вини, скрутного фінансового становища відповідача та повного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань по оплаті за природний газ.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 22.05.2012р. у справі №18/378/12 в частині відмови у задоволені стягнення пені у розмірі 134856,19грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2012р. у справі №18/378/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав його законності та обґрунтованості.
Розпорядженням голови суду Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2012р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Камишева Л.М., суддя Білоусова Я.О. (а.с.146).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
31.01.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(продавцем) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»(покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/111/11, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2011 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах цього договору (т.І. а.с.16-20).
Відповідно до п. 1.2 цього договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншими суб'єктами господарювання, які є кінцевим споживачам. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. Покупець є кінцевим споживачем.
Пунктом 2.1 цього договору встановлено, що продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі до 75 000,00 тис. (сімдесят п'ять мільйонів) куб. м.
У п.3.5 договору передбачено, що кількість газу поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписаний та скріплений печаткою покупцю два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість, Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточного розрахунку.
Згідно із п.п. 5.1,5.2 вказаного договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 2 282,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ -20% -456,40 грн., ціна газу разом з ПДВ -2 738,40 грн. До ціни газу, визначеної у пункті 5.1 цього договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ -20% -46,80 грн., разом з ПДВ -280,80 грн. У разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ -20% -38,98 грн., разом з ПДВ -233,88 грн.
Відповідно до п.6.1 цього договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.
Пунктом 7.2 даного договору сторони домовилися, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У п.7.7 договору встановлено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
На виконання умов договору від 30.01.2011р. № 14/111/11 позивачем передано відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2011р., від 25.02.2011р., від 28.02.2011р. №2, від 30.03.2011р. №1, від 31.03.2011р. №2, від 29.04.2011р. №1, від 30.04.2011р. №2, від 31.05.2011р. №5, від 30.06.2011р. №6, від 31.07.2011р. №7.1, від 31.07.2011р. №7.2, від 31.08.2011р. №8, №9 за вересень 2011 року, від 31.10.2011р. №10-1, від 31.10.2011р. №10-2, від 30.11.2011р. №11, від 31.12.2011р. №12 природній газ на загальну суму 157 767 997,91 грн.(т.І, а.с. 22-39).
Відповідач здійснив оплату за наданий природній газ у розмірі 160 850 551,80грн., про що свідчить виписка НАК «Нафтогаз України»щодо операцій по ПАТ «Полтавагаз»з 01.01.2011р. по 31.01.2012р., та не заперечується сторонами (т.І,а.с. 13-15).
28.02.2012р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської оласті з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 219 358,12 грн. інфляційних втрат, 46 280,57 грн. 3% річних, 239 675,50 грн. пені.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.05.2012р. у справі №18/378/12 позов задоволений частково з підстав, викладених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, а сторонами спору не заперечується, що ПАТ «Полтавагаз»несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 31.01.2011р. №14/111/11.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу три проценти річних в розмірі 46 280,57грн. за період прострочення виконання зобов'язань та 219358,12грн. інфляційних втрат за період з лютого по червень 2011року та з вересня 2011р. по грудень 2011р.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011р. №14/111/11 встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 (яким встановлений строк оплати) умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 239675,50грн.
У пункті 7.7 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011р. встановлено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Умовами договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011р. №14/111/11 встановлено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією, позовом. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо періоду нарахування неустойки (пені) та правомірно встановив розмір пені, який станом на момент звернення з позовом становить 168570,39грн.
Проте, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає висновки суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 80% до 33714,20грн. на підставі ст. 233 ГК України, ст.83 ГПК України передчасним.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.04.2012р. відповідачем подано заяву про зменшення розміру пені, в якій він зазначає, що підприємством здійснювались несвоєчасні оплати за поставлений природній газ внаслідок порушення виконання зобов'язань кінцевими споживачами природного газу та за відсутності вини відповідача. Крім того, вказує на те, ПАТ «Полтавагаз»є збитковим підприємством (а.с.107,108).
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Проте, наявні матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, врахував лише повне погашення відповідачем суми боргу та доводи відповідача про його важкий фінансовий стан.
Водночас, зменшуючи розмір пені з 168570,39грн. до 33714,20 грн., судом належним чином не досліджено та не враховано майновий стан позивача, який не є газодобувною компанією та несе відповідальність за прострочення оплати отриманого природного газу перед іншими контрагентами, зокрема, іноземними підприємствами. При цьому, посилаючись на надмірно велику суму пені, заявленої позивачем до стягнення, суд не врахував розмір боргу відповідача, а також інші обставини, які можуть достеменно підтвердити наявність правових підстав для звільнення відповідача від встановленого договором обов'язку сплатити позивачу пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, відповідачем не доведено а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції обставин, які б підтверджували винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, та не надано доказів наявності поважних причин неналежного виконання зобов'язань ПАТ «Полтавагаз».
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.36ГПК України).
Згідно з ст.43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, апеляційна скарга ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»підлягає частковому задоволенню, рішення суду місцевого господарського суду від 22.05.2012р. у справі у справі №18/378/12 слід змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»(вул.В.Козака,2-а, м.Полтава, ідентифікаційний код 03351912) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ,01001, ідентифікаційний код 20077720) 219358,12грн. інфляційних втрат, 46280,57грн. 3% річних, 168570,39грн. пені та 8684,18грн. судового збору», в решті рішення господарського суду Полтавської області слід залишити без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.4 ст.103, п.2 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
1.Апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2012р. у справі №18/378/12 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»(вул.В.Козака,2-а, м.Полтава, ідентифікаційний код 03351912) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ,01001, ідентифікаційний код 20077720) 219358,12грн. інфляційних втрат, 46280,57грн. 3% річних, 168570,39грн. пені та 8684,18грн. судового збору».
3.В решті рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1348,56грн. судового збору.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 19.11.2012р.
Головуючий суддя Бородіна Л.І.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Камишева Л.М.