"21" листопада 2012 р. Справа № 5023/3347/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А.,
суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Козікові І.В.,
за участю представників сторін:
позивача представник Ісаченков І.О. за довіреністю № 061/5723 від 26.10.2012р.,
відповідача -не з*явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суд апеляційну скаргу відповідача -Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Харків, (3291Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2012 року у справі №5023/3347/12,
за позовом -Публічного акціонерного товариства «АКБ «Базис», м. Харків,
до Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Харків,
про стягнення коштів, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2012 року (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на користь ПАТ «АКБ «Базис»1135933,14 грн. заборгованості за кредитом, 164467,00 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 41371,55 грн. пені за порушення строку повернення кредиту та 5843,48 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, а також 26952,30 грн. судового збору.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2012 року у даній справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що з урахуванням приписів статті 23 Бюджетного кодексу України без відповідного бюджетного призначення розпорядник не може сплачувати пеню та проценти за кредитом. Статтею 119 Бюджетного кодексу України визначено, що витрачання коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, є нецільовим використанням бюджетних коштів, за що передбачено дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб. ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»була створена відповідно до Указу Президента України від 08.11.2001 р. № 1056/2001 та постанови КМУ від 28.02.2002 року №221. Сто відсотків акцій Компанії є власністю держави. Статутний капітал Компанії створений за рахунок майна державних підприємств, належних до сфери управління державної служби автомобільних доріг з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства Компанії. Компанія є засновником відповідача. Діяльність відповідача направлена на виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утриманню автодоріг загального користування тощо. На здійснення робіт щороку Державним бюджетом України виділяються кошти, що перераховуються службі автомобільних доріг в Харківській області, яка в свою чергу забезпечує належний стан автомобільних доріг.
Крім того, апелянт вважає, що згідно з нормами діючого законодавства строки позовної давності сплинули.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги; рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2012 року у даній справі - залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на те, що предметом позову, розглянутого господарським судом було стягнення коштів за кредитним договором, одержаним відповідачем у комерційному банку, який не має жодного відношення до відносин з бюджетного фінансування, тому посилання відповідача на статті 23,119 Бюджетного кодексу України, щодо неможливості сплати процентів за користування кредитом та пені є безпідставними.
Відповідач у судове засідання не з*явився, надіслав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд даної справи на інший день, у зв'язку з тим, що його директор, головний бухгалтер та юрисконсульт 19.11.2012 р. знаходяться у відрядженні.
Колегія суддів, з урахуванням думки позивача, який не заперечує проти слухання справи у відсутності представника відповідача, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки клопотання не підтверджено документально.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
24.07.2012 року до господарського суду Харківської області звернулось ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис»до Дочірнього підприємства «Харківський Облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості по кредитному договору на відкриття кредитної лінії № 18/09 від 27.03.2009 року у розмірі 1 347 615,17 грн., з яких 164 467,00 грн. -сума заборгованості по процентах за користування кредитом; 41 371,55 грн. -пеня за порушення строку повернення кредиту; 5843,48 грн. -пеня за порушення строку сплати процентів за користування кредитом.
Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобов*язань за кредитним договором № 18/09 від 27.03.2009 року щодо повернення кредиту та сплати процентів за його використання.
03.08.2012 року позивач надав до суду уточнення до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості по кредитному договору на відкриття кредитної лінії № 18/09 від 27.03.2009 року у розмірі 1 347 615,17 грн., з яких 1 135 933,14 грн. - сума заборгованості за кредитом; 164 467,00 грн. -сума заборгованості по процентах за користування кредитом; 41 371,55 грн. -пеня за порушення строку повернення кредиту; 5843,48 грн. -пеня за порушення строку сплати процентів за користування кредитом.
28.09.2012 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором № 18/09 від 27.03.2009 року щодо повернення кредиту та сплати процентів за його користування. У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, підлягає стягненню і пеня за порушення строку повернення кредиту та за порушення строку сплати процентів за користування кредитом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.
27.03.2009 року між АКБ «Базис»(правонаступником якого є позивач) ( банк) та Дочірнім підприємством «Харківський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (позичальник ) укладено кредитний договір на відкриття кредитної лінії № 18/09, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію з лімітом заборгованості у сумі 2 000 000, 00 грн., для поповнення обігових коштів з перерахуванням кредитних коштів на рахунок позичальника № 260073011278 в Першій Харківській філії АКБ «Базис»м.Харків, МФО 351599, на строк до 30.04.2009 р.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що перерахування коштів на рахунки, вказані позичальником, здійснюються за письмовим розпорядженням позичальника, за наявності кредитних ресурсів у банку, на цілі, передбачені в п.1.1 даного договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, банк належним чином виконував свої зобов'язання з надання позичальникові кредитних коштів, що підтверджується меморіальними ордерами № 1 від 08.04.11 р., № 5 від 30.11.11 р., № 2 від 02.02.11 р., № 1 від 29.03.10 р., №1 від 22.11.10 р. ( а.с. 65-67).
Згідно п.2.1 договору за користування кредитною лінією встановлюється плата у розмірі 25% річних, яку додатковою угодою № 7 від 10.01.11 р. збільшено до 27%.
Пунктами 2.3-2.6 договору встановлено, що проценти нараховуються за кожний календарний день, виходячи із розрахунку кількості днів у році, починаючи з дня списання суми кредиту з рахунку банку. Виплата процентів здійснюється позичальником щомісячно в останній робочий день місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № 206823021278 в Першій Харківській філії АКБ «Базис», м.Харків, МФО 351599, в строк до 30.04.2009 року. Повернення кредиту здійснюється позичальником в строк до 30.04.2009 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № 206263021278 в Першій Харківській філії АКБ «Базис», м.Харків, МФО 351599.
Додатковими угодами № 1 від 30.04.2009р., № 2 від 29.05.2009 р., № 3 від 25.12.2009 р., № 4 від 31.12.2009 р., №5 від 29.01.2010 р., № 6 від 29.12.2010 р., № 7 від 10.01.2011 р., № 8 від 28.01.2011 р., № 9 від 02.02.2011 року., № 10 від 28.12.2011 року, № 11 від 31.01.2012 року, № 12 від 28.02.2012 року та № 13 від 29.03.2012 року ( а.с. 11-23) сторони неодноразово змінювали умови договору щодо строків повернення кредиту та сплати процентів за його використання, останнім строком повернення кредитних коштів та сплати процентів, згідно додаткової угоди № 13 від 29.03.2012 року, сторони визначили 27.04.2012 року.
Згідно з пунктом 2.7 договору часом виконання зобов'язань позичальником вважається момент надходження коштів на рахунок банку.
Як встановлено судом, позичальник неналежним чином виконував свої зобов'язання перед банком за спірним кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за його використання, внаслідок чого, станом на 22.07.2012 року у нього виникла заборгованість по кредиту у сумі 1 135 933,14 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 164 467,00 грн.
З огляду на правову кваліфікацію наведеним обставинам, слід зазначити наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
За приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно приписів статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за спірним кредитним договором в повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача кредиту у сумі 1 135 933,14 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 164 467,00 грн., оскільки, вказані вимоги є правомірними, обгрунтованими і такими, що доведені матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2012 року за вих. № 924/1 позивачем направлено відповідачу лист -вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. Дана вимога була отримана відповідачем 03.07.2012 року, однак відповідач, суми заборгованості за кредитним договором не сплатив, відповіді на вимогу не надав.
Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного повернення кредиту та/або процентів за користування ним відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвоєної облікової ставки НБУ.
Згідно розрахункам позивача сума пені, що підлягає сплаті відповідачем за порушення строку повернення кредиту за період з 28.04.2012 року по 22.07.2012 року, складає 41 371,55 грн.; сума пені, що підлягає сплаті відповідачем за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 01.02.2012 року по 22.07.2012 року, складає 5843,48 грн.
У відповідності до частин 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави вважати колегії суддів, що висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування відповідачеві пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 41 371,55 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 5 843,48грн. є обґрунтованим.
Стосовно посилання відповідача на статті 23,119 Бюджетного кодексу України, щодо неможливості сплати за користування кредитом пені, колегія суддів вважає, що зазначені твердження спростовуються нормами чинного законодавства, виходячи із такого.
Згідно статті 1 Бюджетного кодексу України, цим кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Треба зазначити, що предметом позову є стягнення коштів за кредитним договором, одержаним відповідачем у комерційному банку. Відповідач уклав з позивачем у письмовій формі кредитний договір на відкриття кредитної лінії №18/09 від 27.03.2009 року, яким сторони узгодили всі істотні умови.
Згідно з пунктом 5.1.3 статуту, який затверджено наказом Державної служби автомобільних доріг України від 03.04.2009 року № 138, та зареєстровано Державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області 21.07.2009 року, відповідач, зокрема за погодженнями засновника має право користуватися банківським кредитом на договірних засадах.
У відповідності до приписів пункту 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з пунктом 3.1 статуту відповідач є юридичною особою від дня його державної реєстрації.
Пунктом 3.2 статуту зазначено, що відповідач здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства та цього статуту.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського кодексу України Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Отже, виходячи із наведених положень статуту відповідача та вимог статті 74 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає, що відповідач є державним комерційним підприємством, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.
Частиною 2 статті 75 Господарського кодексу України зазначено, що основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом відповідно до установчих документів.
Відповідно до частини 8 статті 75 Господарського кодексу України Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні цільові) фонди, призначені для покриття втрат, пов'язаних з їх діяльністю. Порядок використання фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
За таких підстав, з урахуванням наведених положень Господарського кодексу України колегія суддів вважає, що саме фінансовим планом підприємства передбачені видатки, що можуть включати також сплату процентів за користування кредитними коштами, тому посилання відповідача на статті 23,119 Бюджетного кодексу України є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2012 р. у справі №5023/3347/12 відповідає нормам чинного законодавства та правові підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105, Харківський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2012 р. у справі №5023/3347/12 залишити без змін.
Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 20.11.2012 р.
Головуючий суддя О.А.Пуль
суддя Я.О.Білоусова
суддя В.С.Хачатрян