"20" листопада 2012 р.Справа № 5016/3200/2011(7/135)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Ліпчанської Н.В.
(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 918 від 19.11.2012 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Е.І. Андрєєвої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Н.В. Ліпчанської)
при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Данилова К.Ю. (довіреність б/н від 20.06.2012 року)
від відповідача: Власенко М.О. (довіреність № 1 від 03.01.2012 року)
від ДВС: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від „20" вересня 2012 року про відхилення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання скарги на дії органу ДВС та повернення скарги
по справі № 5016/3200/2011(7/135)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Новотрейд ЛТД", м.Миколаїв
до Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" в особі філії „Жовтневий райавтодор", м. Миколаїв
про стягнення 86 662,52 грн.
суб'єкт оскарження: Заводський відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, м. Миколаїв
22.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Новотрейд ЛТД" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" в особі філії „Жовтневий райавтодор" (далі по тексту -відповідач) 86 662,52 грн. -заборгованості, з яких 69 251,53 грн. основного боргу, 3 947,14 грн. трьох відсотків річних, 13 463,85 грн. втрат від інфляції.
В судовому засіданні 05.06.2012 року суду першої інстанції позивачем подана заява, в якій він зазначає, що відповідачем 11.10.2011 року сплачено основний борг у сумі 69 251,53 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 11.10.2011 року, яка міститься в матеріалах справи та просив суд припинити провадження у справі у частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 69 251,53 грн. Також позивач зазначив, що основна сума боргу була погашена тільки після звернення з позовною заявою до суду та порушення господарським судом Миколаївської області провадження по справі, а тому просив стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 13 463,85 грн., три відсотки річних в сумі 3 947,14 грн., державне мито в сумі 866,63 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.06.2012 року по справі № 5016/3200/2011(7/135) (суддя Семенчук Н.О.) провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 69 251,53 грн. припинено. Позовні вимоги ТОВ „Новотрейд ЛТД" задоволені повністю. Стягнуто з ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" в особі філії „Жовтневий райавтодор" на користь ТОВ „Новотрейд ЛТД" 13 463,85 грн. -інфляційних, 3 % річних в сумі 3 947,14 грн., 866,63 грн. держмита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання даного рішення господарським судом Миколаївської області 21.06.2012 року видано відповідний наказ.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року рішення господарського суду Миколаївської області від 05.06.2012 року по справі №5016/3200/2011(7/135) залишено без змін.
17.09.2012 року ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою № Юр/1510/3 від 13.09.2012 року в якій просило:
- визнати причини пропуску строку оскарження поважними та відновити строк оскарження;
- прийняти дану скаргу до свого провадження;
- визнати дії Заводського Відділу ДВС щодо арешту спец-рахунків неправомірними;
- скасувати повністю Постанову Заводського Відділу ДВС про арешт коштів боржника від 24.07.2012 року ВП 33363750;
- скасувати Постанову Заводського Відділу ДВС по зведеному провадженню від 30.07.2012 року в частині накладення арешту по примусовому виконанню наказу 5016/3200/2011(7/135);
- зобов'язати Заводський Відділ ДВС зняти арешт зі спеціальних рахунків боржника, а саме з: с/р 26001059041001 в МФ АТ „Брокбізнесбанк", ДП „Миколаївський облавтодор" (Код ЄДРПОУ 31159920); с/р 26045059041001 в МФ АТ „Брокбізнесбанк", ДП „Миколаївський облавтодор" (Код ЄДРПОУ 31159920).
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що для забезпечення виконання рішення суду по справі № 5016/3200/2011(7/135) по стягненню заборгованості у примусовому порядку, Постановами Заводського Відділу ДВС ММУЮ від 24.07.2012 року, 30.07.2012 року, на підставі виконавчого документу, накладено арешт на усі рахунки ДП „Миколаївський облавтодор" в усіх установах банків. Зокрема, арешт накладено на окремі поточні рахунки (спец-рахунки), які відкрито у порядку ст.21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням і податків з цієї допомоги. Скаржник зазначає, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Скаржник вказує, що кошти на окремих рахунках не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, по яким відкрито виконавче провадження Заводським Відділом ДВС та на стягнення на підставі виконавчих документів, а арешт цих рахунків суперечить приписам Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.09.2012 року по справі № 5016/3200/2011(7/135) (суддя Семенчук Н.О.) відхилено клопотання ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" в особі філії „Жовтневий райавтодор" про поновлення пропущеного процесуального строку подання скарги на дії органу ДВС. Повернуто скаргу № Юр/1510/3 від 13.09.2012 року і додані до неї документи ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" в особі філії „Жовтневий райавтодор" без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.09.2012 року по справі № 5016/3200/2011(7/135) про відмову у відновленні процесуальних строків та постановити нове рішення, яким поновити процесуальні строки на оскарження дій Заводського ВДВС, а також направити справу на розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням скаржника, лише 14.09.2012 року йому стало відомо про неправомірну бездіяльність органів ДВС щодо зняття арешту з рахунків. Так, із заявою про порушення порядку накладення арешту на рахунки ДП „Миколаївський облавтодор" останнє, в порядку ч.3 ст.60 Закону України „Про виконавче провадження", звернулося до Заводського ВДВС та до ДВС України. Отже, арешт із спец-рахунків повинно бути знято не в судовому порядку, а в порядку виконавчого провадження, тобто постановою начальника Заводського ВДВС. Відтак строк пропущено лише з тієї причини, що підприємство намагалося реалізувати своє право в порядку виконавчого провадження, але в цьому було відмовлено і стало це відомо саме 14.09.2012 року із відповіді Заводського ВДВС. З огляду на вищезазначене ДП „Миколаївський облавтодор" просило строк на оскарження рахувати з 14.09.2012 року.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України", в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін, вважаючи її правомірною, обґрунтованою, відповідаючою вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Представник ДВС в судове засідання 20.11.2012 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення б/н від 12.11.2012 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно з вимогами ч.1 ст.53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, Законом встановлено, що дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби мають бути оскаржені заінтересованою стороною на протязі десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, можливість відновлення цього строку законодавцем пов'язується з встановленням господарським судом факту поважності його пропуску стороною у справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи апелянта щодо отримання відповіді з органів ДВС 14.09.2012 року є безпідставним, оскільки це не було предметом розгляду суду першої інстанції при винесенні 20.09.2012 року господарським судом Миколаївської області оскаржуваної ухвали. Так, скарга №Юр/1510/3 від 13.09.2012 року подана ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" до господарського суду Миколаївської області 17.09.2012 року. Матеріали цієї скарги розглянуті судом першої інстанції та 20.09.2012 року винесено відповідну ухвалу про відхилення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання скарги на дії органу ДВС та повернення скарги без розгляду. Дана ухвала від 20.09.2012 року і оскаржується ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України". В свою чергу, додаткове клопотання № Юр/1562-6 від 21.09.2012 року про поновлення строку на оскарження, де і було зазначено про отримання відповіді з органів ДВС 14.09.2012 року, подано до господарського суду Миколаївської області лише 24.09.2012 року, тобто таке клопотання було складено (21.09.2012 року) та подано до суду (24.09.2012 року) вже після винесення 20.09.2012 року судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
Крім того, судова колегія вважає, що оскільки ДП „Миколаївський облавтодор" 03.08.2012 року та 08.08.2012 року звернувся із заявою про зняття арешту із коштів, що містяться на окремих рахунках, до Заводського ВДВС, до Управління ДВС в ГУЮ в Миколаївській області та до Державної виконавчої служби України, то станом на 03.08.2012 року скаржнику було відомо про винесення Заводським ВДВС постанов від 24.07.2012 року та від 30.07.2012 року про накладання арешту на рахунки скаржника.
Статтею 121-2 ГПК України встановлено 10 денний строк для подання скарг на дії (бездіяльність) ДВС з дня вчинення оскаржуваної дії або дня коли скаржнику стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
З матеріалів справи вбачається, що скарга на дії ДВС № Юр/1510/3 від 13.09.2012 року надійшла до суду 17.09.2012 року.
За таких обставин, з дат винесення постанов про арешт коштів (24.07.2012 року та 30.07.2012 року) та дати звернення скаржника із заявою про зняття арешту із коштів, що містяться на окремих рахунках, до Заводського Відділу ДВС (03.08.2012 року) до дати оскарження вчинених дій (17.09.2012 року) минуло більше часу, ніж це передбачено чинною нормою Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 53 ГПК України передбачає відновлення пропущено процесуального строку у разі наявності поважних причин його пропуску, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Пунктом 8 Роз'яснень Президії ВГСУ від 28.03.2002 року № 04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", - встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.
Більш того, згідно вимог ч.2 ст.82 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (зі змінами та доповненнями), - боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Частиною 4 ст.82 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, вказані ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" причини пропущення процесуального строку звернення до суду зі скаргою на дії органу ДВС, а саме, - уникнення судового спору та зняття арешту постановою начальника Відділу ДВС в порядку ч.3 ст.60 Закону України „Про виконавче провадження" та отримання відповіді на заяву від 31.07.2012 року №Юр/1314 від Заводського ВДВС тільки 14.09.2012 року, - не є поважними та об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення звернення до суду з відповідною скаргою на дії органу ДВС.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні та ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" не представило ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції поважних доказів пропуску, встановленого ст.121-2 ГПК України, десятиденного строку для подання скарги на дії (бездіяльність) ДВС.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом ухвали про відхилення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання скарги на дії органу ДВС та повернення скарги.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 20.09.2012 року по справі № 5016/3200/2011(7/135) відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для її скасування або зміни відсутні, а тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" -без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від „20" вересня 2012 року про відхилення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання скарги на дії органу ДВС та повернення скарги по справі №5016/3200/2011(7/135) залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови
складено „22" листопада 2012 року.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Н.В. Ліпчанська