04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" листопада 2012 р. Справа№ 5011-42/10808-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Скрипка І.М.
Остапенка О.М.
за участю представників:
Від позивача: представник Марковська В.В. - за довіреністю.
Від відповідача: представник Козак І.А.- за довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс»
на рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 року
у справі №5011-42/10808-2012 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс»
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником
грошового зобов'язання,
У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» про стягнення 202 327,00 грн., з яких 198 314,57 грн. -основного боргу, 749,68 грн. -інфляційні втрати та 3 262,75 грн. -3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті теплової енергії у гарячій воді, відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510604 від 01.01.2005 року.
Позивач подав до Господарського суду м. Києва довідку про надходження грошових коштів за період з липня 2012 року по серпень 2012 року, з якої вбачається, що сума основного боргу відповідачем частково погашена у розмірі 11 264,69 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 року провадження у справі № 5011-42/10808-2012 в частині вимог про стягнення 11 264,69 грн. боргу припинено. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в іншій частині задоволено, а саме стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 187 050,88 грн. боргу, 749,68 грн. інфляційних втрат, 3 262,75 грн. 3 % річних, 4 046,54 грн. витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірна заборгованість є не доведеною та документально не підтвердженою.
Крім того, апелянт стверджує про те, що був позбавлений можливості користуватися своїми процесуальними правами, оскільки розгляд справи здійснювався за його відсутності, та посилається на те, що знаходиться за фактичною адресою по вул. Світлицького 28-Б у м. Києві та отримує всю поштову кореспонденцію, яка надходить на юридичну адресу по вул. Вавілових,18 м. Київ, оскільки із відділенням Укрпошти № 04060 існує домовленість про таку переадресацію, однак копії позовної заяви та доданих до неї документів з описом вкладення позивача і саму ухвалу суду про порушення провадження у справі не отримував.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2005 року між Акціонерної енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (позивач) та Закритим акціонерним товариством «Жилкомунсервіс» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Жилкомунсервіс») - (відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510604, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул. Тичини, 4 у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 2952,5 Гкал/рік, а відповідач -забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.
Матеріали справи свідчать про те, що 24.09.2009 року відповідач звертанням-дорученням звернувся до позивача здійснювати облік споживання теплової енергії по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (а.с. 15).
Отже, відповідач при наявності приладів обліку повинен був надавати позивачу відомості лічильника.
Однак, як пояснив відповідач, такі відомості він не надавав, так як у даному приміщенні відсутні прилади обліку.
Встановлено, що, оскільки приладів обліку у відповідача не було, позивачем облік споживання теплової енергії було здійснено розрахунковим способом, згідно Додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510604 від 01.01.2005 року.
Крім того, згідно Додатку № 2 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510604 від 01.01.2005 року, на відповідача покладено обов'язок оформлення направлених йому позивачем табуляграми фактичного споживання за попередній період та Акту звірки, після чого відповідач повертає їх позивачу протягом двох днів з моменту їх отримання.
Судовою колегією встановлено та не заперечується сторонами те, що позивач направляв відповідачу табуляграми та Акти звірки, однак відповідач в порушення п. 9 Додатку № 2 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510604 від 01.01.2005 року, не оформив їх та не повернув позивачу.
У зв'язку з чим позивач обсяг та розмір спожитої теплової енергії засвідчив у своїх облікових картках та розрахував обсяг споживання теплової енергії розрахунковим способом відповідно до положень Додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510604 від 01.01.2005 року.
З матеріалів справи вбачається, а саме з даних облікових карток споживання теплової енергії за жовтень 2011 року - червень 2012 року позивач поставив відповідачу теплову енергію вартістю 381 359,94 грн.
Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію станом на липень 2012 року, відповідачем частково сплачено спожиту у цей період теплову енергію у розмірі 11 264,69 грн. після звернення позивача в суд з даним позовом.
Враховуючи зазначені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 11 264,69 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, тому провадження у справі в цій частині вимог відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.
За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що наявні всі підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 187 050,88 грн.
Посилання апелянта на те, що спірна заборгованість є не доведеною та документально не підтвердженою, судовою колегією відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем, також, нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 749,68 грн. та 3 % річних в сумі 3 262,75 грн.
Судова колегія, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з місцевим господарським судом стосовно того, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 749,68 грн. та 3 % річних в сумі 3 262,75 грн.
підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що він був позбавлений можливості користуватися своїми процесуальними правами, оскільки розгляд справи здійснювався за його відсутності; відповідач знаходиться за фактичною адресою по вул. Світлицького 28-Б у м. Києві та отримує всю поштову кореспонденцію, яка надходить на юридичну адресу по вул. Вавілових,18 м. Київ, оскільки із відділенням Укрпошти № 04060 існує домовленість про таку переадресацію, однак копії позовної заяви та доданих до неї документів з описом вкладення позивача і саму ухвалу суду про порушення провадження у справі не отримував, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у договорі на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510604 від 01.01.2005 року зазначена юридична адреса відповідача.
Враховуючи те, що відповідач є стороною договору, тому він зобов'язаний повідомити другу сторону договору про зміну адреси чи про фактичне знаходження відповідача за іншою адресою.
Проте, доказів такого повідомлення відповідачем до суду не надано.
Крім того, апелянтом не надано суду договору між ним та відділенням Укрпошти № 04060 про переадресацію кореспонденції на фактичну адресу.
Також, в матеріалах справи містяться поштові повідомлення про направлення відповідачу ухвали суду за юридичною адресою.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно невірного обрахування судового збору, судова колегія зазначає наступне.
01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір» N 3 674-VI від 08.07.2011 року.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Таким чином, позивач мав сплатити 4 046,54 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення № 3158 від 30.07.2012 року, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4 046,54 грн.
Враховуючи встановлені вище обставини та те, що позовні вимоги судом задоволені, судова колегія прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 046,54 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 року у справі № 5011-42/10808-2012 - без змін.
3. Матеріали справи № 5011-42/10808-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді Скрипка І.М.
Остапенко О.М.