"23" жовтня 2012 р.Справа № 9/54/5022-772/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Консалтингова компанія "Капітал", вул. Качали, 1/32, м. Тернопіль, 46008
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46010
про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 63 150 грн. 68 коп.
За участю представників сторін:
позивача: Кравчук Ірина Анатоліївна -довіреність від 08.02.2012р.;
відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 23.10.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Позивач - Приватне підприємство "Консалтингова компанія "Капітал", вул. Качали, 1/32, м. Тернопіль (далі по тексту -позивач або ПП "Приватне підприємство "Консалтингова компанія "Капітал") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль (далі по тексту -відповідач або ТзОВ "ІНТЕГРАЛ") про стягнення 63 150 грн. 68 коп., із яких 62 000 грн. заборгованості за надані послуги та 1150 грн. 68 коп. пені.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору № 1/05-06 від 05.06.2012р.; Акту прийому-передачі виконаних робіт; претензії № 1 від 13.07.2012р.; претензії № 2 від 27.07.2012р. та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 21.09.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 02.10.2012р. о 15 год. 25 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 23.10.2012р. на 14 год. 10 хв.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених в позовній заяві від 20.09.2012р. вх. № 0986(н).
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про отримання відповідачем ухвал суду (оригінали повідомлень знаходяться у матеріалах справи).
Водночас, у поданому відзиві на позов (вх. № 15759 від 02.10.2012р.) відповідач повідомив, що від наявної заборгованості не відмовляється і вважає її такою, що підлягає до задоволення, а також зазначив, що ним 19.09.2012р. проведено часткове погашення суми заборгованості в сумі 8 000 грн. Решту заборгованості погасити немає можливості через важке фінансове становище. Окрім того, просить розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як встановлено судом, 05.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, в особі директора Колоса Олександра Степановича, який діє на підставі Статуту, (далі по тексту за Договором -Замовник), - з однієї сторони, та Приватним підприємством "Консалтингова компанія "Капітал", вул. Качали, 1/32, м. Тернопіль, в особі директора Гайдамахи Ігоря Мирославовича, що діє на підставі Статуту (далі по тексту за Договором -Оцінювач), - з другої сторони, укладено Договір № 1/05-06 на проведення незалежної оцінки (далі по тексту - Договір), предметом якого є виконання Оцінювачем за дорученням Замовника робіт щодо незалежної оцінки товарного знаку, що належить ТзОВ "ІНТЕГРАЛ" на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 114900 зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.11.2009 року (п. 1.1. Договору).
Розглянувши та оцінивши умови укладеного між сторонами Договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Із змісту ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому сторонами у Договорі погоджено, що термін виконання робіт за Договором 20 (двадцять) робочих днів з моменту отримання від Замовника всіх документів, необхідних для проведення оцінки. (п. 1.3. Договору).
По завершенні робіт Оцінювач передає Замовнику Звіт про оцінку майна на паперовому носії, оформлений у встановленому порядку. Оцінювач на вимогу Замовника дає роз'яснення щодо звіту. Одночасно з передачею Звіту про оцінку майна Оцінювач подає Замовнику всю інформацію щодо об'єкту оцінки, яка була отримана від Замовника та зібрана ним в процесі виконання роботи, Акт прийому-передачі виконаних робіт, електронна версія звіту знищується. (п. 4.1., 4.2. Договору).
У відповідності до п. 4.3. договору Замовник впродовж трьох робочих днів направляє оцінювачу підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт по оцінці майна або мотивовану відмову його підписання. В разі відмови Замовник повертає Оцінювачу всю інформацію про виконану роботу.
Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено в судових засіданнях, ним на виконання договірних зобов'язань у встановлені строки виконано роботи з оцінки товарного знаку, що належить ТзОВ "ІНТЕГРАЛ" на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 114900 зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.11.2009 року, які прийняті відповідачем, як Замовником, без будь-яких претензій і зауважень.
Факт виконання зазначених робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується поданим позивачем суду як доказ Актом прийому-передачі виконаних робіт від 22.06.2012р., підписаним уповноваженими особами з боку позивача -І.Гайдамаха та з боку відповідача -О.Колос., та завіреного печатками сторін без зауважень та застережень.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умов Договору вартість робіт, визначена у розмірі 70 000 грн. Оплата за Договором здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок оцінювача не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання договору (п. 2.1., 2.2. Договору).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, як стверджує позивач, зобов'язання щодо погашення заборгованості за виконані роботи, передбачених вказаним Договором, відповідач належним чином не виконав, оплативши лише 8 000 грн. і станом на день звернення з позовом за ним рахувалася заборгованість в сумі 62 000 грн. Здійснені частково платежі відповідачем та їх розмір підтверджуються поданою позивачем випискою з рахунку по контрагенту з обслуговуючого банку позивача - ПАТ "Універсалбанк" від 19.09.2012р.
Направлені на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ", вул. Текстильна,28, м.Тернопіль претензії про погашення боргу від 13.07.2012р. № 1 та від 27.07.2012р. № 2 залишені відповідачем без виконання.
У відповіді на претензію № 2 від 27.07.2012р. відповідач визнав наявність заборгованості, однак зазначив, що у зв'язку із важким фінансовим становищем не в змозі її погасити.
Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідач у поданому суду відзиві на позов від 02.10.2012р. вх. № 15759 позов в частині заявленої до стягнення суми основного боргу визнає повністю, зокрема, зазначає, що від наявної заборгованості не відмовляється і вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
В свою чергу ч.5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Розглянувши подану заяву відповідача про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), а тому позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль 62 000 грн. 00 коп. основного боргу підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені позивачем та підтверджені поданими ним доказами і визнані у встановленому порядку відповідачем.
Щодо стягнення пені, то судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Сторонами при укладенні Договору № 1/05-06 від 05.06.2012р. погоджено, що за несвоєчасний розрахунок Замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від вартості робіт відповідно до умов договору за кожен день затримки (п. 5.1. Договору).
Разом з тим, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення 1 150 грн. 68 коп. -обрахованої у розмірі подвійної облікової ставки та нарахованої за період з 18.06.2012р. по 27.07.2012р.
У зв'язку з наведеним, оцінивши поданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що він здійснений у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та згідно вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України). А тому за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором № 1/05-06 позивачем відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 1 150 грн. 68 коп., яка підлягає до задоволення судом повністю.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, на користь позивача -Приватного підприємства "Консалтингова компанія "Капітал", вул. Качали, 1/32, м. Тернопіль: 62 000 грн. заборгованості та 1150 грн. 68 коп. пені. підлягають до задоволення судом повністю.
Із змісту ч.ч. 1, 2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог та те, що спір у справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору № 1/05-06 від 05.06.2012р., судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп., згідно ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 22604135 на користь Приватного підприємства "Консалтингова компанія "Капітал", вул. Качали, 1/32, м. Тернопіль, код 33768215 -62 000 (шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп. -основного боргу, 1 150 (одну тисячу сто п'ятдесят) грн. 68 коп. -пені та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено та підписано 29.10.2012р.
Суддя В.Л. Гевко