04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" листопада 2012 р. Справа№ 03/5026/912/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Скрипка І.М.
при секретарі: Волуйко Т.В.
Представники сторін:
позивача:не з'явився;
відповідача: Шпічка М.І., довіреність б/н від 06.10.2011;
розглянувши апеляційні скарги Селянського (фермерського) господарства «Прометей-Агро»
на рішення
господарського суду
Черкаської області
від 21.08.2012
у справі № 03/5026/912/2012 (суддя: Єфіменко В.В.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства «Прометей-Агро»
до Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»
про визнання частково недійсним договору поставки
Селянське (фермерське) господарство «Прометей-Агро» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ» про визнання частково недійсним договору поставки.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 у справі № 03/5026/912/2012 в частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 9.8 та пунктів: 9.8.1 - 9.8.5 договору поставки засобів захисту рослин № КР/007/20/12 від 17 квітня 2012 року - відмовлено.
В частині визнання недійсним пунктів та підпунктів: 1.3; 2.2; 2.7; 3.3; 4.4; 7.2; 7.3 - 7.6; 9.4; 9.6.2 договору поставки засобів захисту рослин № КР/007/20/12 від 17 квітня 2012 року провадження у справі припинено по п. 5 ст. 80 ГПК України.
Не погодившись з вказаним рішенням, Селянське (фермерське) господарство «Прометей-Агро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 у справі № 03/5026/912/2012 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, до того ж суд не вірно з'ясував зміст договору та реальні взаємовідносини сторін, а висновки про передачу спору щодо недійсності умов Договору в частині відмови від звернення до компетентного суду та заміну офіційного судочинства на третейський розгляд передчасні.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 № 03/5026/912/2012 у справі № 03/5026/912/2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Скрипка І.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 прийнято до розгляду справу № 03/5026/912/2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 24.09.2012 о 10:00.
24.09.2012 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 у справі № 03/5026/912/2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.10.2012 о 10:20.
Згідно Розпорядження Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Зеленіна В.О. на лікарняному, керуючись ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., здійснити розгляд справи № 03/5026/912/2012 у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Синиця О.Ф., Скрипка І.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 03/5026/912/2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 19.11.2012 о 10:20.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 № 03/5026/912/2012 у справі № 03/5026/912/2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Скрипка І.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 03/5026/912/2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 19.11.2012 о 10:20.
19.11.2012 позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
19.11.2012 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 у справі № 03/5026/912/2012 залишити без змін.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
17.04.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки засобів захисту рослин № КР007/20/12 (надалі - договір).
З матеріалів справи вбачається, що скаржник звернувся до суду з вимогою визнати третейську угоду у вигляді третейського застереження в договорі недійсною, зокрема п. 9.8.1 - 9.8.5 договору, а також в частині якості та порядку оплати товару пункти та підпункти: 1.3; 2.2; 2.7; 3.3; 4.4; 7.2; 7.3 - 7.6; 9.4; 9.6.2.
Скаржник в обґрунтування своїх позовних вимог стверджує, що п. 9.8.1 - 9.8.5 договору, позбавляє позивача конституційного права на судовий захист, а пункти та підпункти: 1.3; 2.2; 2.7; 3.3; 4.4; 7.2; 7.3 - 7.6; 9.4; 9.6.2. встановлюють посилену відповідальність для однієї сторони (позивача) та обмеження відповідальності для іншої сторони (відповідача), а також суперечать засадам рівності учасників цивільних відносин та принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Проте, зазначені вище твердження скаржника є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Дослідивши положення пунктів та підпунктів 21.3; 2.2; 2.7; 3.3; 4.4; 7.2; 7.3 - 7.6; 9.4; 9.6.2. договору суд зазначає, що останні не містять та не встановлюють посилену відповідальність для однієї сторони (позивача) та обмеження відповідальності для іншої сторони (відповідача), а закріплюють погоджений сторонами порядок дій у разі настання певних обставин, та, відповідно, не суперечать нормам діючого законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004 визначено, що звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин.
Третейський розгляд спорів у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. При цьому, третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.
Рішенням Конституційного Суду України у справі про завдання третейського суду від 10.01.2008 № 1-рп/2008 визнано таким, що відповідає Конституції України та не порушує права на судовий захист положення ч. 1 ст. 3 Закону України "Про третейські суди", яким передбачено, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що всі умови договору були схвалені сторонами і зауважень до них не було, підтвердженням чого є підписи обох сторін на договорі які скріплені печатками.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за взаємною домовленістю, у встановленому законом порядку та у визначених законом межах сторони досягли угоди, яка відповідає їх внутрішній волі та намірам, і не може вважатись порушенням їх права.
Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржники не надали ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували їх вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
З матеріалів справи не вбачається у чому саме полягає порушення прав та інтересів скаржника за договором.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 у справі № 03/5026/912/2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Прометей-Агро» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 у справі № 03/5026/912/2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 03/5026/912/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Синиця О.Ф.
Скрипка І.М.