21 листопада 2012 року справа № 5020-250/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за заявою
Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя
(вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про визнання відсутнього боржника банкрутом,
за участю представників учасників судового процесу:
ініціюючого кредитора -Волошиної О.А., довіреність №20/3/10-039 від 13.03.2012;
боржника -не з'явився.
13.03.2012 Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя (далі -ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, заявник) звернулась із заявою про визнання боржника -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 банкрутом. Заява про визнання боржника банкрутом подана в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та мотивована відсутністю боржника за його місцезнаходженням, неподанням ним податкових декларацій більше року, а також наявністю заборгованості перед бюджетом.
Постановою господарського суду міста Севастополя від 25.04.2012 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, боржник) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі на шість місяців, призначено ліквідатором боржника Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя. Зобов'язано ліквідатора здійснити заходи, передбачені статтями 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після завершення ліквідаційної процедури в строк до 25.10.2012 надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №128 від 03.07.2012 у зв'язку із закінченням повноважень судді Янюк О.С. на посаді судді господарського суду міста Севастополя справа №5020-250/2012 передана до провадження судді Харченка І.А.
Ухвалою від 05.07.2012 справа прийнята до провадження суддею Харченко І.А.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №239 від 10.10.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи №5020-250/2012 у зв'язку з вибуттям судді Харченко І.А. у щорічну відпустку.
За результатами автоматичного перерозподілу справа №5020-250/2012 передана до провадження судді Юріній О.М.
Ухвалою суду від 11.10.2012 справа №5020-250/2012 прийнята до провадження суддею Юріною О.М.
Боржник у судове засідання 21.11.2012 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.
Представник ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя у засіданні суду 21.11.2012 надав письмові пояснення за вих.№2546/9/10-039 від 21.11.2012
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника боржника за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).
Згідно із частиною третьою статті 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, частина третя статті 6 Закону є загальною, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Окрім визначених у статті 52 Закону особливостей, обов'язковою умовою порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена статтею 1 та частиною третьою статті 6 Закону наявність безспірних вимог до боржника.
Тобто, подаючи заяву про визнання боржника банкрутом, ініціюючий кредитор зобов'язаний додати до заяви докази, які б підтверджували безспірність вимог, в розумінні Закону.
Статтею 1 Закону визначено значення термінів, зокрема:
неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;
грошове зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, при цьому, недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується;
безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі вказує, що грошові вимоги до боржника -ФОП ОСОБА_1 складають 7 115,67 грн.
Судом встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі винесені рішення №23-3/1342/100/55/10, №23-3/1343/10056/10, №23-3/1344/1007/10 від 02.07.2003 про застосування до боржника фінансових санкції у загальному розмірі 1 780,67 грн. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.04.2006 по справі №20-12/042 задоволені позовні вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 1 780,67 грн.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі від 05.11.2010 виконавчий документ -наказ господарського суду міста Севастополя від 17.04.2006 №20-12/042 повернутий стягувачеві без виконання на підставі пункту 5 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з неможливістю з'ясувати місцезнаходження боржника.
Крім того, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі заявляє про наявність боргу ФОП ОСОБА_1 у розмірі:
235,00 грн. (на підставі рішення від 02.09.2008 №0004852330 про застосування штрафних санкцій);
3 400,00 грн. (на підставі рішення від 02.09.2008 № 0002702/03972330 про застосування штрафних санкцій);
1 700,00 грн. (на підставі рішення від 19.01.2009 №270214-0002-32-036 про застосування штрафних санкцій).
Проте, зазначені вимоги не є безспірними у розумінні статті 1 Закону, оскільки вони не підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, а тому не можуть бути визнані судом такими, що підлягають визнанню грошовими вимогами податкового органу у межах справи про банкрутство.
Однак, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, суд вважає, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до статті 1 Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2012 у справі №5020-1481/2011, постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 у справі №5020-1453/2011).
ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі, обґрунтовуючи свою позицію щодо віднесення існуючої заборгованості боржника до складу грошових вимог, у письмових поясненнях за вих. №2546/9/10-039 від 21.11.2012 посилається на положення Податкового кодексу України (далі -ПК України), зокрема, зазначає, що відповідно до пункту 14.1.175 ПК України під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Крім того, заявник вказує, що згідно з пунктом 14.1.39 ПК України грошове зобов'язання платника податків -це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З урахуванням викладеного, на думку заявника, заборгованість ФОП ОСОБА_1 є податковим боргом, тому її слід вважати грошовим зобов'язанням, а вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі -безспірними.
Однак, з зазначеним висновком погодитися не можна з огляду на наступне.
Заявник в якості обґрунтування кредиторських вимог посилається на ПК України, який набрав чинності 01.01.2011, в той час як заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі виникла під час дії Закону України «Про систему оподаткування» та була йому нарахована на підставі винесених повідомлень-рішень, виходячи з положень саме чинного на той час законодавства.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» (у редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Згідно із положеннями статті 13 цього закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», сплаті не підлягають.
Суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон України «Про систему оподаткування» до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів) не відносить. Тому, суми штрафних санкцій не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки безспірні вимоги, згідно з загальними положеннями Закону, в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування».
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18.12.2009.
Виходячи з вимог частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не надано доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора відповідно до Закону, оскільки сума фінансових санкцій не зараховується до складу безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Разом з тим, встановлення судом обставин відсутності належних доказів в обґрунтування наявності безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора, що є головною умовою для порушення процедури банкрутства, виключає необхідність дослідження судами однієї з додаткових умов для здійснення провадження з особливостями статті 52 Закону (обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, або встановлення інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника).
У пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18.12.2009 зазначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство.
У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що провадження у справі за заявою ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визнання банкрутом відсутнього боржника - ФОП ОСОБА_1, підлягає припиненню.
Керуючись пунктом 7 частини першої статті 40, статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 11 частини першої статті 80, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі за заявою Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання банкрутом відсутнього боржника -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, припинити.
2. Зобов'язати Державного реєстратора Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України відповідний запис про припинення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, докази надати суду.
3. Копії даної ухвали направити кредитору, боржнику, Головному управлінню юстиції у м.Севастополі, Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі, Державному реєстратору Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя.
Суддя О.М. Юріна