"21" листопада 2012 р.Справа № 12/17-3083-2011
За позовом: Прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави, в особі, якою є Одеська міська рада
до відповідача: Громадської організації "Причал №136 "Золоті піски"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області
про знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомості та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
від прокурора: Кащенко В.А., посвідчення № 006676 від 27.09.2012р.;
від позивача: не з'явився
від відповідача: Єксаревська Т.С., довіреність № 3 від 09.09.2012р.; Савенков В.М. - голова правління;
від третьої особи: не з'явився
від Другого ВДВС Одеського МУЮ: Плахута Д.В., довіреність № 03/19557 від 08.05.2012р.
СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга Громадської організації "Причал №136 "Золоті піски" на дії органу ДВС у порядку ст.1212 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. порушено провадження у справі № 12/17-3083-2011 за позовом Прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави, в особі, якою є Одеська міська рада до Громадської організації "Причал №136 "Золоті піски" про знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомості та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2011р. Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2011р. у справі № 12/17-3083-2011 позов прокурора Київського району м. Одеси задоволено повністю.
28.10.2011р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2011р. судом були видані відповідні накази.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2012р. рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2011р. у справі № 12/17-3083-2011 залишено без змін.
30.10.2012р. Громадська організація "Причал №136 "Золоті піски" звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою за вх. № 32819/2012 на неправомірні дії державного виконавця в порядку ст.121-2 ГПК України, в якій просить суд зупинити дію постанов Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про накладення штрафу ВП № 32640884 від 25.06.2012р., ВП№ 32640941 від 25.06.2012р., ВП № 32640977 від 09.07.2012р. та скасувати постанови про накладення штрафу, про закриття провадження та про стягнення виконавчого провадження ВП № 32640884 від 25.06.2012р., ВП № 32640941 від 25.06.2012р., ВП № 32640977 від 09.07.2012р.
Зазначену скаргу відповідач обґрунтовує тим, що державний виконавець не мав законних підстав для винесення вищенаведених постанов, оскільки постанови від 25.06.2012р. та від 09.07.2012р. про накладення штрафу за відмову в добровільному порядку виконати рішення господарського суду Одеської області, були винесені незаконно під час розгляду судом заяв відповідача, що в свою чергу зупиняє виконавче провадження щодо виконання рішення суду.
Проаналізувавши чинне законодавство та викладені в скарзі обставини, документи, суд вважає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частинами 1, 2 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і Законом (ч.2 ст.11 Закону).
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження").
Таким чином, із змісту скарги вбачається, що Громадська організація "Причал №136 "Золоті піски" отримала оскарженні постанови 11.10.2012р., проте до господарського суду Одеської області із даною скаргою остання звернулась лише 29.10.2012р., що свідчить про недотримання десятиденного строку, передбаченого ст. 1212 ГПК України.
Частиною 1 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Таким чином, Законом встановлено, що дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби мають бути оскаржені заінтересованою стороною на протязі десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, можливість відновлення цього строку законодавцем пов'язується з встановленням господарським судом факту поважності його пропуску стороною у справі.
Згідно ч.1 ст.75 Закону України „Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення...
Відповідно до ч.2 ст.75 Закону України „Про виконавче провадження" у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (ч.3 ст.75 Закону України „Про виконавче провадження").
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26 грудня 2003 року № 14, заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232-234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст.248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
З наведеного витікає, що необхідною умовою визнання того чи іншого рішення державного виконавця неправомірним, є встановлений матеріалами справи факт порушення ним в момент його ухвалення норм закону.
Відповідно до п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.
Враховуючи вищенаведене, суд, вважає неправомірними доводи Громадської організації "Причал №136 "Золоті піски" щодо невідповідності дій другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції вимогам Закону України „Про виконавче провадження", Наказу Міністерства юстиції України „Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" №74/5 від 15.12.1999 р. та скасування на цій підставі постанов державного виконавця ВП № 32640884 від 25.06.2012р., ВП№ 32640941 від 25.06.2012р., ВП № 32640977 від 09.07.2012р. по виконанню наказів господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. № 12/ 17-3083-2011, звідси, недоречними є вимоги скаржника про зупинення та скасування постанов про накладення штрафу, закриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, оскільки господарський суд не наділений процесуальними повноваженнями здійснювати заходи щодо виконавчого провадження, у зв'язку з чим відхиляє дану скаргу Громадської організації "Причал №136 "Золоті піски".
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -
1. Скаргу Громадської організації "Причал №136 "Золоті піски" - відхилити.
Суддя Цісельський О.В.