26.11.12 Справа № 5016/2662/2012
Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали
за заявою: дочірнього товариства з обмеженою відповідальністю «НікЮТАС»(Миколаївська обл., Снігурівський район, с. Новопетрівка)
до відповідача: державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» (56564, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Яструбинове)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Миколаївської області (54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41, кв. 23)
про: визнання права власності на грошові кошти в сумі 30000,00 грн., які були помилково перераховані, та зняття арешту з грошових коштів
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання власності на грошові кошти в сумі 30000,00 грн., які були помилково перераховані, та зняття арешту з грошових коштів.
У позовній заяві містяться дві позовні вимоги, а саме: визнання права власності на грошові кошти та зняття арешту з рахунку на суму 30000,00 грн.
У позовній заяві не вказано докази, що підтверджують викладені у заяві обставини, а саме, що позивач звертався з вимогою до відповідача (ст. 530 ч. ІІ Цивільного кодексу України) про повернення спірної суми і відповідач не заперечував право власності на спірні кошти та інші докази, що підтверджують безспірне право власності на спірні кошти, відсутні докази про накладення арешту органом ДВС на рахунок та відповідь органу ДВС по спірному питанню.
Порушено правило об'єднання вимог, а саме в одній вимозі об'єднано дві вимоги до різних відповідачів, що не передбачено законом.
Не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Позивач за квитанцією № 8943837 від 22.11.2012 р. сплатив 600,00 грн. судового збору.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закон України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3828-VI від 06.10.2011 року, № 4289-VI від 23.12.2011 року та № 4212-VІ від 22.12.2011 року), судовий збір із заяв майнового характеру, - становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; із заяв немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.
Розміри ставок судового збору (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону). Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України, далі -ГПК).
При подачі позову позивач Дочірнє товариство з обмеженою відповідальністю «НікЮТАС»мав сплатити 1609,50 грн. + 1073,00 грн. судового збору, але згідно з квитанцією № 8943837 від 22.11.2012 р. перерахував 600,00 грн.
Відповідно до ч.1 п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита N 15 від 22.04.93р., затвердженої Наказом Головної Державної Податкової Інспекції України, при перерахуванні мита з рахунку платника додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки квитанція № 8943837 від 22.11.2012 р., яка додана позивачем до позовної заяви, не відповідає вимогам ч.1 п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита N15 від 22.04.93 р., затвердженої Наказом Головної Державної Податкової Інспекції України.
Суд звертає увагу позивача, що звернення № 75 від 14.11.2012 р. до заяви № 76 від 15.11.2012 р. без доказів їх направлення чи вручення адресату відправлення не є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд на підставі вимог ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Після усунення порушень, що зумовили повернення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
СуддяВ.Д.Фролов