ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-62/14158-2012 16.11.12
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз», с.Чайки, ЄДРПОУ 35411055
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит», м.Київ,
ЄДРПОУ 33286778
про стягнення 18751,73 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: Цвіркун А.В. -по дов.
від відповідача: Савчак Я.О. -по дов.
Згідно із ст.77 ГПК України
в засіданні суду оголошувалась перерва
з 14.11.2012р. до 16.11.2012р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз», с.Чайки звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 18751,73 грн.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву №254 від 09.11.2012р., відповідно до якої збільшив позовні вимоги і заявив про стягнення основного боргу в сумі 18547,89 грн., пені - 1444,81 грн., трьох відсотків річних - 355,20 грн.
Судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз»з урахуванням змісту заяви №254 від 09.11.2012р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №32 від 25.05.2010р. про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит» утворилась заборгованість в сумі 18547,89 грн., що стало підставою для нарахування пені, трьох відсотків річних.
Відповідач надав заперечення б/н від 29.10.2012р., письмові пояснення б/н від 15.11.2012р., у яких зазначив, що, на його думку, при розрахунку вартості послуг з утримання будинків і прибудинкових територій позивачем неправомірно застосовано до житлової квартири тариф, передбачений для нежитлових приміщень, а при здійсненні нарахувань за послуги центрального опалення Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз»безпідставно проведено розрахунок, виходячи з тарифу, встановленого для інших споживачів, а не для категорії «населення».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
За змістом ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Як свідчать матеріали справи, рішенням №484/4 від 27.11.2009р. виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз»було затверджено виконавцем житлово-комнальних послуг в селі Чайки Києво-Святошинського району по вул.В.Лобановського.
25.05.2010р. між позивачем (підприємство) та відповідачем (власник) було підписано договір №32 про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг на утримання будинку, споруд та прибудинкової території.
Виходячи зі змісту преамбули договору №32 від 25.05.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»належить на праві приватної власності квартира №26 у будинку №21, корп.3 по вул.В.Лобановського Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 217 кв.м, житловою площею 125,2 кв.м.
Згідно із п.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання з управління, утримання будинку (споруди) та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг (централізоване водопостачання і водовідведення), виставлення рахунків за електроенергію на підставі затверджених тарифів Київської державної адміністрації, послуг по санітарно-технічному обслуговуванню будинку, диспетчеризації і технічному обслуговуванню ліфтів, вивозу побутових відходів, обслуговуванню водостоків, люків, димовенталяційних каналів, протипожежної автомийки, внутрішніх та зовнішніх тепло та електропроводів будинку, дезінсекції, дератизації, санітарному обслуговуванню прибудинкової території та допоміжних приміщень, освітленню та опаленню місць загального користування будинку, послуг аварійної служби, підготовки будинку до експлуатації у осінньо-зимовий період, обслуговування технічного обладнання квартири, озеленення прибудинкової території будинку, поливу зелених насаджень, організації надання послуг з охорони місць загального користування та ведення особового рахунку власника. Крім того, підприємство зобов'язалось надавати комплекс послуг по проведенню відновних робіт по будинку (проведення робіт по відновленню його конструкцій та систем інженерного обладнання, а також підтримання експлуатаційних якостей, не пов'язаних зі зміною основних техніко-економічних показників), в разі необхідності -надання інженерно-технічних, юридичних консультацій з питань утримання будинку, надання послуг понад норми, що встановлені.
Відповідно до п.7.1 договору №32 від 25.05.2010р. встановлено, що договір набув чинності з дня його підписання сторонами та діє до моменту його розірвання, а в частині виконання грошових зобов'язань -до їх виконання. Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази розірвання вказаного договору, а також враховуючи пояснення позивача та відповідача щодо строку його дії, судом встановлено, що договір №32 від 25.05.2010р. є чинним на теперішній час.
Згідно із п.2.3 підписаного сторонами договору позивач та відповідач погодили, що рішенням відповідних органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, які є обов'язкові для виконання підприємством та власником і не потребують їх додаткового погодження сторонами, можуть встановлюватись нові тарифи плати за утримання житла (квартирної плати) та плати за житлово-комунальні послуги. В разі зміни плати за цим договором на підставі рішення відповідних органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, власник зобов'язаний сплачувати по новим тарифам з моменту набрання чинності відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування та/або органу виконавчої влади.
Згідно із п.1.2 рішення №493 від 03.09.2010р. виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області затверджено та введено в дію з 04.09.2010р. тарифи з опалення для населення (1 група споживачів) в розмірі -264,65 грн. за 1 Гкал теплової енергії, для бюджетних організацій (2 група споживачів) -562,21 грн. за 1 Гкал теплової енергії, для інших категорій споживачів (3 група споживачів) -733,32 грн. за 1 Гкал теплової енергії.
Одночасно, 25.03.2011р. рішенням №189 виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було затверджено та введено в дію з 25.03.2011р. відкориговані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по Товариству з обмеженою відповідальністю «Зараз», зокрема, для житлових приміщень вартість 1 кв.м загальної площі квартири з урахуванням обслуговування ліфтів встановлено на рівні 4,38 грн., а для нежитлових приміщень -6,49 грн.
Як свідчать матеріали справи, за період з лютого 2012р. по вересень 2012р. позивачем було оформлено наступні рахунки-фактури на загальну суму 18547,89 грн. до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»послуг з утримання будинків і прибудинкових територій (11270,11 грн.), а також центрального опалення (7277,71 грн.):
- СФ-0001302 від 29.02.2012р. на суму 4293,29 грн.,
- СФ-0001365 від 30.03.2012р. на суму 4441,61 грн.,
- СФ-0001538 від 28.04.2012р. на суму 2769,19 грн.,
- СФ-0001603 від 31.05.2012р. на суму 1408,76 грн.,
- СФ-0001767 від 30.06.2012р. на суму 1408,76 грн.,
- СФ-0001862 від 31.07.2012р. на суму 1408,76 грн.,
- СФ-0001954 від 31.08.2012р. на суму 1408,76 грн.,
- СФ-0002043 від 28.09.2012р. на суму 1408,76 грн.
При цьому, за поясненнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз»керувалося тарифами з опалення для інших категорій споживачів (3 група споживачів) - 733,32 грн. за 1 Гкал теплової енергії, а також тарифами на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, передбачених для нежитлових приміщень -6,49 грн.
Одночасно, за твердженням відповідача, при розрахунку вартості послуг з утримання будинків і прибудинкових територій позивачем неправомірно застосовано до житлової квартири тариф, передбачений для нежитлових приміщень, а при здійсненні нарахувань за послуги центрального опалення Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз»безпідставно проведено розрахунок, виходячи з тарифу, встановленого, для інших споживачів, а не для категорії «населення».
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд зазначає про наступне:
Як вказувалося вище, 25.03.2011р. рішенням №189 виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було затверджено та введено в дію з 25.03.2011р. відкориговані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по Товариству з обмеженою відповідальністю «Зараз», зокрема, для житлових приміщень вартість 1 кв.м загальної площі квартири з урахуванням обслуговування ліфтів встановлено на рівні 4,38 грн., а для нежитлових приміщень -6,49 грн.
Статтею 379, ч.1 ст.382, ч.1. ст.383 Цивільного кодексу України встановлено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст.6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
За змістом ч.2 ст.7 Житлового кодексу України непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення можуть переобладнуватись для використання в інших цілях за рішенням виконкому обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Відповідно до ч.1 ст.8 зазначеного Кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках таке переведення може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у ч.2 ст.7 цього Кодексу.
За приписами п.п.2, 3, 5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою №869 від 01.06.2011р. Кабінету Міністрів України, з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.
Наразі, рішення №189 від 25.03.2011р. виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області критерієм застосування того або іншого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає категорію приміщення -житлове або нежитлове, а не статус особи (фізична, юридична), що володіє відповідним нерухомим майном.
Як свідчать матеріали справи, договір №32 від 25.05.2010р. про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг на утримання будинку, споруд та прибудинкової території укладено стосовно житлового приміщення.
Належних та допустимих доказів переведення квартири №26 у будинку №21, корп.3 по вул.В.Лобановського Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 217 кв.м, житловою площею 125,2 кв.м, у нежитлове приміщення, згідно чинного законодавства, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено.
Тобто, приймаючи до уваги вищенаведене, суд погоджується з твердженнями відповідача, що при здійсненні розрахунку вартості послуг з утримання будинків і прибудинкових територій для Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»застосуванню підлягав тариф, встановлений рішенням №189 від 25.03.2011р. виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для житлових приміщень на рівні 4,38 грн.
Одночасно, при здійсненні нарахувань за послуги центрального опалення Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз»правомірно застосовано тариф, встановлений для інших споживачів, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач -це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Згідно із п.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою №630 від 21.07.2005р. Кабінету Міністрів України, централізоване опалення -це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
При наданні послуг з централізованого опалення позивач на підставі наведених у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» понять є «виконавцем», в той час як споживачем виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит».
За приписами ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
За змістом рішення №493 від 03.09.2010р. виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області тарифи на послуги опалення встановлено залежно від категорії споживача: для населення (1 група споживачів), для бюджетних організацій (2 група споживачів), для інших категорій споживачів (3 група споживачів).
При цьому, віднести Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»до категорії населення з огляду на те, що комунальні послуги сплачуються за квартиру, не вбачається можливим, виходячи з того, що рішенням №493 від 03.09.2010р. виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області тарифи на опалення поділено саме за суб'єктною ознакою. Наразі, населенням є сукупність людей (фізичних осіб), до яких відповідач не відноситься навіть за умови, коли об'єктом житлово-комунальних послуг виступає житлове приміщення. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»не є бюджетною організацією.
Одночасно, у матеріалах справи відсутні докази визнання нечинним або скасування у встановленому законом порядку вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування.
За таких обставин, позивач правомірно розрахував вартість послуг з центрального опалення за тарифом, встановленим для інших споживачів -733,32 грн.
Згідно із ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Як було зазначено вище згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як передбачено ст.ст.901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.5 договору №32 від 25.05.2010р. сторони погодили, що платежі за договором вносяться власником на поточний рахунок підприємства не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
При цьому, згідно із п.2.6 вказаного договору послуги оплачуються власником у безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства незалежно від наявності або відсутності виставленого підприємством рахунку.
Приймаючи до уваги висновки суду, стосовно правомірності застосування позивачем тарифу 733,32 грн. при розрахунку оплати за послуги центрального опалення, суд погоджується з розрахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз»в цій частині та зазначає, що за лютий, березень та квітень 2012 року сплаті підлягало 7277,71 грн.
Одночасно, здійснивши перерахунок вартості послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, виходячи з тарифу для житлових приміщень -4,38 грн., суд дійшов висновку, що за період з лютого 2012р. по вересень 2012р. (8 місяців) Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»спожило вказаних послуг на 7603,68 грн. (217 кв.м загальної площі квартири * тариф 4,38 грн. * 8 місяців).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе за договором №32 від 25.05.2010р. зобов'язання не виконало, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги на загальну суму 14881,39 грн.:
- у лютому 2012р. на суму 3834,98 грн.,
- у березні 2012р. на суму 3983,22 грн.,
- у квітні 2012р. на суму 2310,89 грн.,
- у травні 2012р. на суму 950,46 грн.,
- у червні 2012р. на суму 950,46 грн.,
- у липні 2012р. на суму 950,46 грн.,
- у серпні 2012р. на суму 950,46 грн.,
- у вересні 2012р. на суму 950,46 грн.,
Належних та допустимих доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем відповідно до вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, приймаючи до уваги, що при розрахунку вартості послуг з утримання будинків і прибудинкових територій позивачем неправомірно застосовано тариф для нежитлових приміщень, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»на користь позивача 18547,89 грн., підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 14881,39 грн.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 вказаного Кодексу передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктами 4.1.1, 4.1.5 договору №32 від 25.05.2010р. сторони визначили, що власник несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, у тому числі, за несвоєчасне внесення на рахунок підприємства плати, передбаченої цим договором, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 1444,81 грн., нарахована за період з 21.03.2012р. по 21.09.2012р.
Проте, за висновками суду вказаний розрахунок є помилковим, виходячи з наступного:
За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Будь-яких інших умов нарахування неустойки сторони у договорі №32 від 25.05.2010р. не встановили, внаслідок чого при перевірці розрахунку позивача, судом застосовано приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Як було зазначено вище, відповідно до п.2.5 договору №32 від 25.05.2010р. відповідач зобов'язався здійснювати платежі за договором не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, за висновками суду, прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»починалося 21 числа місяця наступного за тим, у якому позивачем було надано послуги за договором №32 від 25.05.2010р. у разі нездійснення відповідної оплати, та припинялося через шість місяців від цієї дати (з урахування меж, визначених позивачем з 21.03.2012р. по 21.09.2012р.), а саме:
- у лютому 2012р. на суму 3834,98 грн., період нарахування пені з 21.03.2012р. по 21.09.2012р., 185 днів прострочення, пеня 290,87 грн.,
- у березні 2012р. на суму 3983,22 грн., період нарахування пені з 21.04.2012р. по 21.09.2012р., 154 дні прострочення, пеня 251,40 грн.,
- у квітні 2012р. на суму 2310,89 грн., період нарахування пені з 21.05.2012р. по 21.09.2012р., 124 дні прострочення, пеня 117,44 грн.,
- у травні 2012р. на суму 950,46 грн., період нарахування пені з 21.06.2012р. по 21.09.2012р., 93 дні прострочення, пеня 36,23 грн.,
- у червні 2012р. на суму 950,46 грн., період нарахування пені з 21.07.2012р. по 21.09.2012р., 63 дні прострочення, пеня 24,54 грн.,
- у липні 2012р. на суму 950,46 грн., період нарахування пені з 21.08.2012р. по 21.09.2012р., 32 дні прострочення, пеня 12,47 грн.,
- у серпні 2012р. на суму 950,46 грн., період нарахування пені з 21.09.2012р. по 21.09.2012р., 1 день прострочення, пеня 0,39 грн.,
- у вересні 2012р. на суму 950,46 грн., 0 днів прострочення, пеня 0 грн.
Всього пеня за визначений позивачем період з 21.03.2012р. по 21.09.2012р. дорівнює 733,34 грн.
При здійсненні розрахунку, враховано, що суд позбавлений можливості самостійно збільшити період за який стягується неустойка, ніж визначено позивачем, внаслідок чого пеня нарахована до 21.09.2012р.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з приписів вказаної норми, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз»за період з 21.03.2012р. по 08.11.2012р. нарахувало та заявило до стягнення три проценти річних в сумі 355,20 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення основного боргу, з огляду на те, що розрахунок позивача містить арифметичні помилки, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 202,93 грн.
Задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення пені та трьох процентів річних суд виходив з того, що згідно із п.2.6 договору №32 від 25.05.2010р. послуги оплачуються власником незалежно від наявності або відсутності виставленого підприємством рахунку, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»не погоджуючись із тарифами, застосованими позивачем, мало право та можливість здійснити самостійний розрахунок та провести оплату комунальних послуг з урахуванням того, що належна відповідачу квартира є житловим приміщенням.
Наразі, за поясненнями відповідача, наданими у судовому засіданні 14.11.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»отримувало рахунки на оплату позивача.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»підлягає частковому задоволенню, а саме на суми 14881,39 грн. -основного боргу, 733,34 грн. - пені, 202,93 грн. -трьох процентів річних.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1609,50 грн. підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а судовий збір в сумі 67,50 грн. належить повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Зараз»на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз», с.Чайки до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 18547,89 грн., пені - 1444,81 грн., трьох відсотків річних - 355,20 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Ін-Транзит»(04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Глибочицька, буд.58, ЄДРПОУ 33286778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз»(08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул.В.Лобановського, буд.21, корпус 5, ЄДРПОУ 35411055) основний борг в сумі 14881,39 грн., пеню у розмірі 733,34 грн., три проценти річних в сумі 202,93 грн., а також судовий збір - 1251,23 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Зараз»(08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул.В.Лобановського, буд.21, корпус 5, ЄДРПОУ 35411055) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 67,50 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №195 від 04.10.2012р.
У судовому засіданні 16.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 21.11.2012р.
Суддя М.О.Любченко