ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-49/13899-2012 14.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії
до Військової частини А 0351
про стягнення 8 579,86 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники сторін:
Від позивача Копилова Л.С. -за дов. №б/н від 07.04.2012р.
Від відповідача Поліщук Т.А. -за дов. №б/н від 23.08.2012р.
Обставини справи:
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Військової частини А 0351 про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 8 579,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів, належним чином не виконував. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 було порушено провадження у справі №5011-49/13899-2012 та призначено розгляд справи на 31.10.2012.
У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 справу було передано в провадження судді Якименко М.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 суддя Якименко М.М. прийняв справу №5011-49/13899-2012 до свого провадження та призначив судове засідання на 14.11.2012.
У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 справу №5011-49/13899-2012 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №5011-49/13899-2012 до свого провадження.
В судовому засіданні 14.11.2012 представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.2012 надав усні пояснення та заявив, що позов не визнає повністю.
Таким чином, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-49/13899-2012.
В судовому засіданні 14.11.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком»(далі -Орендодавець) та Військовою частиною А 0351 (далі - Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №51-27/73-15 (далі - Договір).
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (далі-Майно), розташованого в м. Києві на 3 поверсі 4-поверхового будинку № 8 по вул. Лебедєва - Кумача (АТС-457), загальною площею 1,0 м2 - технологічних приміщень для розміщення обладнання зв'язку.
Передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акту приймання - передачі майна, вказаного в п. 1.1 цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з відповідними наслідками (п. 2.1 Договору).
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю Сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів, відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати і згідно з додатком 3 становить 1 021,00 грн. грн. з ПДВ (20%) за 1 м технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,0 м2 всієї орендованої площі становить 1 021,00 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.
Вартість оренди Майна за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 рік складає 12 252,00 грн. у тому числі ПДВ (п. 3.1.1 Договору).
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Договір укладений на період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії Договору здійснити остаточні розрахунки за ним (п. 12.1 Договору).
Так, на виконання умов договору Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого в м. Києві на 3 поверсі 4-поверхового будинку № 8 по вул. Лебедєва - Кумача (АТС-457), загальною площею 1,0 м2 - технологічних приміщень для розміщення обладнання зв'язку, що підтверджується актом приймання -передачі майна від 01.01.2012 (копія якого міститься в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що у період з лютого 2012 року по вересень 2012 року Орендарю була нарахована орендна плата та інші платежі, передбачені умовами Договору, що загалом складають 8 168,00 грн., що підтверджується рахунками за зазначений період (копії яких містяться в матеріалах справи).
Згідно до п. 3.5 Договору, Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.
Орендодавець має право вимагати своєчасної оплати оренди майна (п. 5.1.1 Договору) в свою чергу Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити оренду плату та інші платежі, передбачені Договором (п. 6.1.3 Договору).
Однак, всупереч взятих на себе зобов'язань Відповідач не оплатив орендну плату та інші платежі передбачені Договором, у зв'язку з несвоєчасним та повним внесенням платежів, станом на дату винесення рішення у нього утворилася заборгованість у розмірі 8 168,00 грн.
Відповідач проти позову заперечує про що зазначив у відзиві на позовну заяву обґрунтовуючи це наступним.
Так, враховуючи статтю 15 Закону України «Про Збройні Сили України»від 15.10.2000 року №2019 фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 23 Бюджетного Кодексу України передбачено, що будь -які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Зважаючи на те, що Відповідач не отримував бюджетного призначення, а відтак не міг брати на себе зобов'язання стосовно укладення Договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Умовами договору (п. 12.1) передбачено, що сторони звільняються від часткового або повного виконання своїх обов'язків у разі виникнення обставин непереборної сили, які неможливо передбачити або можна передбачити, але не можна уникнути (війна, стихійне лихо), та при настанні обставин юридичного форс-мажору (рішення органів державної влади). Ці обставини мають об'єктивний та абсолютний характер. Дія обставин форс-мажору повинна бути підтверджена компетентним органом, за винятком випадків, коли ці обставини загальновідомі або відповідно до цього прийнято нормативно-правові акти органів державної влади в межах їх компетенції. Сторона, для якої стало неможливим виконання обов'язків за цим Договором через дію обставин форс-мажору, повинна протягом трьох днів повідомити іншу Сторону про початок, а потім про закінчення дії цих обставин.
Так у листі державного казначейства України від 07.05.2003 №13-08/1263-4038 зазначено, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» (1076-14) від 21.09.1999р., за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду й збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності зі своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок за відповідними статтями кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Однак, статтею 48 Бюджетного Кодексу України, передбачено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Крім того, вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Укладаючи спірний договір відповідач -(військова частина А0351) враховуючи ст. 48 Бюджетного Кодексу України порушив бюджетне законодавство. Крім того, ним не було повідомлено позивача про виникнення обставин юридичного форс-мажору, відповідно до яких та зважаючи п. 12.1 Договору сторони звільняються від часткового або повного виконання своїх обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.
Крім того, відповідач відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 168,00 грн. заборгованості з орендної плати.
Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 6,13 грн. - інфляційних витрат, 67,62 грн. - 3% річних, 338,11 грн. -пені.
Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2 Договору У разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом, як помилково вважає позивач.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, визначений в розрахунку позивача, а саме в розмірі 329,18 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 67,62 грн. та інфляційних витрат у розмірі 6,13 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 0351 (03168, м. Київ, пр -т Повітрофлотський, 6, п/р 35219002002751 УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, МФО 820019, ЄДРПОУ 09965650), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, п/р 2600811272 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 300335, код ЄДРПОУ 01189910) заборгованості за договором оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №51-27/73-15 від 14.02.2012р. у розмірі 8570,93 грн., з яких 8 168,00 грн. -основного боргу, 329,18 грн. -пені, 67,62 грн. -3% річних, 6,13 грн. -інфляційних витрат, крім того 1593,41 грн. -судового збору.
3. В іншій частині у позові відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.В.Митрохіна
Дата підписання рішення 19.11.2012р.