"19" листопада 2012 р.Справа № 5017/2045/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо"
до відповідачів 1) Державне підприємство „Одеська залізниця"
2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком"
про стягнення 12171,60грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача (1): Слюсар М.М. за довіреністю від 03.01.2012р.
від відповідача (2): не з'явився
Суть спору: ПрАТ „Вінницяоблпаливо" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП „Одеська залізниця" та ТОВ „ПІК „Інтерком" вартості недостачі вантажу в сумі 12171,60грн. пропорційно ступеня вини кожного з відповідачів.
Супровідним листом від 30.07.2012р. за вх.№23436/2012 в підтвердження того, що ПрАТ „Вінницяоблпаливо" являється власником Крижопільського районного паливного складу позивач надав до суду витяг про державну реєстрацію прав КП „Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" №32377297 від 07.12.2011р. та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно Виконавчого комітету Крижопільської селищної ради від 07.12.2011р.
У листі від 30.07.2012р. за вх.№23437/2012 позивач посилається на неможливість надання до суду довідки або рахунку вантажовідправника, а також на те, що у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування зазначених доказів у вантажовідправника.
У листі від 12.11.2012р. за вх.№34133/2012 позивач також посилається на неможливість надання до суду довідки або рахунку вантажовідправника, та просить суд розглянути справу без участі представника позивача у судовому засіданні.
У відзиві на позов від 17.08.2012р. за вх.№25730/2012 відповідач-1 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що вагон з вантажем прибув на станцію Знамянка Одеської залізниці у технічно справному стані, з недостачею вантажу 10200 кг, що підтверджується комерційним актом АА 022141/156/3 від 26.02.2012р. В акті про технічний стан вагону встановлено, що вагон у технічному стані справний, але виявлено праворуч по ходу поїзду зазор між кришкою 3 люка і поперечною балкою шириною 50 мм по всій довжині люка та зроблений висновок, що втрата вантажу в процесі перевезення можлива у зв'язку з нещільним приляганням кришки люка і неякісним закриттям щілин вантажовідправником. Відповідно до записів у залізничній накладній №48129225 від 20.02.2012р. завантаження вантажу у вагон №66115916 проводилося на підприємстві вантажовідправника, його силами та засобами і ним же самостійно було визначено придатність вагону у комерційному відношенні для даного вантажу. Вантажовідправник самостійно визначив масу вантажу. Окрім того, відповідач-1 посилається на те, що надані позивачем документи, а саме рахунок-фактура №СФ-0000145 від 20.02.2012р. та договір №1.26 від 12.02.2012р. не мають відношення до справи, оскільки у залізничній накладній вказано, що платником вантажу є ДП „УТЛЦ" та зазначений договір № 01/12-3 від 01.12.2011р.
У відзиві на позовну заяву від 30.07.2012р. за вх.№23508/2012 відповідач -2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ „ПІК „Інтерком" вартості недостачі в розмірі 12171,60 грн. та припинити провадження по справі відносно ТОВ „ПІК „Інтерком", з посиланням при цьому на те, що вагон № 66115916 переважено на станції Красний Луч і прийнято до перевезення після огляду вагону робітниками вагонної служби, тобто в справному стані і залізниця прийняла вантаж вагою, зазначеною в залізничній накладній без зауважень. Окрім того, вантаж було завантажено рівномірно та повністю марковано вапном, а обставини, які встановлені у комерційному акті АА 022141/156/3 від 26.02.2012р. про наявність воронкоподібного заглиблення за ходом поїзда над 2-3-4-5 люками довжиною 3500 мм, шириною на всю ширину вагону, глибиною до полу вагону свідчать про розкрадання вантажу та наявність відповідальності перевізника за незбереження прийнятого до перевезення вантажу. Також відповідач -2 посилається на те, що встановлені у комерційному акті обставини про незастосування відправником катку не відповідають дійсності, оскільки після навантаження вугілля в напіввагон вантажовідправником завжди використовується каток -розрівнювач вантажу і тільки після розрівняння, вугілля маркується. Не розрівняне вугілля не може бути марковане.
У листі від 30.07.2012р. за вх.№23507/2012 відповідач-2 посилається на неможливість надання рахунку або довідки вантажовідправника про вартість вантажу, які суд витребував у відповідача -2 в ухвалі від 12.07.2012р., оскільки вугілля, відправлене у вагоні №66115916 по залізничній накладній №48129225 було власністю ТОВ „Донпоставка АПБ", а ТОВ „ПІК Інтерном" виступав лише його вантажовідправником.
На підставі розпорядження голови суду від 17.09.2012р. справу передано на розгляд судді Невінгловській Ю.М. у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному.
На підставі розпорядження голови суду від 25.09.2012р. справу прийнято до провадження суддею Смелянець Г.Є., про що 25.09.2012р. винесено відповідну ухвалу.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника відповідача -1 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та , заслухавши пояснення представника відповідача-1, суд встановив:
20.02.2012р. зі станції відправлення Красний Луч Донецької залізниці ТОВ „ПІК „Інтерком" (відправник) у вагоні №66115916 відправило на адресу Крижопільського районного паливного складу ПрАТ „Вінницяоблпаливо" (одержувач) вантаж -вугілля антрацит марки АМ у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 48129225.
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що антрацит завантажений у вагон засобами вантажовідправника навалом, нижче бортів, у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3,4, 7, 8 гл. 1 пр. 14 к СМГС, гл. 2 пар. 3-5 ТУ. Профілактика вантажу здійснена шляхом пересипання сіллю 0,1% та вантаж маркований вапном шляхом нанесення вапняного розчину на поверхню вантажу полосно по периметру вагону із захватом бортів шириною 30-40 см і розпиленням по центру вагону.
Під час перевезення цього вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №8798 від 25.02.2012р., згідно з яким при прибутті вагону та огляду вантажу із наглядової вишки, системою відеонагляду при переважуванні на тензометричних вагах виявлено різницю у вазі за мінусом 8600 кг. На поверхні вантажу є поглиблення. Наявні старі сліди течі вантажу. На момент прибуття вагону теча вантажу відсутня. Нещільне прилягання кришки справа третього люку ходу. Наявний зазор між кришкою люка справа ходу поперечної балки шириною 50 мм довжиною всієї довжини кришки люку. Нещільне прилягання кришки люку старого походження покрита іржею. Прогалини заклали за допомогою дощок та клоччям. Глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Вагон затриманий на знеструмлену колію.
Після огляду вагону на знеструмленій колії на станції Знамянка Одеської залізниці складений акт загальної форми № 8805 від 25.02.2012р., в якому встановлено, що фактичне завантаження вантажу рівномірне, нижче бортів 100мм. Поверхня вантажу має воронкоподібне заглиблення за ходом поїзда над 2-3-4-5 люками довжиною 3500мм, шириною на всю ширину вагону, глибиною до полу вагону. Захисне маркування вантажу відсутнє. Каток не застосовувався. Прогалина люка справа закладена дошками та клоччям. Глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Вагон відчеплений для зважування на вагах.
Після вагової перевірки вагону на станції Знамянка Одеської залізниці складений комерційний акт АА №022141/156/3 від 26.02.2012р., в якому встановлено, що на поверхні вантажу мається воронкоподібне заглиблення за ходом поїзда над 2-3-4-5 люками довжиною 3500 мм, шириною на всю ширину вагону, глибиною до полу вагону. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі сліди просипання вантажу. Щілина між кришкою третього люка справа за ходом і поперечною балкою шириною 50 мм, на всю довжину кришки люка, закладена дошкою і клоччям. Каток не застосовувався. Захисне маркування вантажу відсутнє. Глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Об'єм кузова 73 м куб. Зважування вагона здійснене 26.02.2012р. на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка Одеської залізниці (держповірка вагів 15.11.2011). При зважуванні виявилось брутто 81600 кг, тара з бруса 22800 кг, нетто 58800 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на10200 кг. Зважування вагона здійснювалось двічі, різниця маси в сторону зменшення підтвердилась. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг. По штатному розкладу зав. вантажним двором відсутній.
Також на станції Знаямянка Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №100 від 25.02.2012р., в якому встановлено, що вагон №66115916 технічно справний, а також встановлено наявність зазору у 3 люку праворуч по ходу між кришкою люка і поперечною балкою шириною 50 мм, довжиною на всю дожину кришки люка, нещільне прилягання кришки люка старого походження покрите іржею та зроблений висновок, що втрата вантажу можлива і вантажовідправник міг бачити не щільне прилягання, але зондів до усунення не прийняв.
При надходженні вантажу на станцію призначення Крижопіль, різниці між комерційним актом, складеним на станції Знам'янка Одеської залізниці і фактичною наявністю вантажу не виявлено, про що свідчить відповідний запис у комерційному акті та вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 12171,60 грн., як з вантажовідправника, так і з перевізника.
Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем у позовній заяві, маса відповідальної недостачі, із врахування норми недостачі 2% маси нетто вантажу, становить 8820 кг, а її вартість 12171,60 грн., виходячи із вартості вантажу 1150 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ, яка вставлена у рахунку-фактурі від 20.02.2012р. №СФ-0000145. При цьому вказаний рахунок -фактура виставлений ТОВ „Донпоставка АПБ", який являється постачальником вугілля на підставі договору №1.16 від 15.02.2012р., який укладений з ПрАТ „Вінницяоблпаливо" та наявний у справі.
Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).
Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон №66115916 здійснювалося відправником (відповідач-2), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. В силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. У ст.32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
У п. 5, п.6. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, які затверджені Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстровані в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987 встановлено, що поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється та з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
У параграфах 3-5 розділу 2 Технічних умов розміщення на рухому складі вантажів мілких фракцій, що перевозяться без тари передбачено, встановлено, що в незалежності від роду вантажу, який містить дрібні фракції, поверхня після його завантаження на відкритий рухомий склад повинна бути розрівняна, а при необхідності ущільнена.
Згідно з відмітками відправника у залізничній накладній, завантаження вантажу у вагон №66115916 здійснено останнім, в т.ч. із врахуванням розділу 2 п. 3-5 Технічним умов завантаження і кріплення вантажів, та вантаж маркований вапном.
Отже, вантажовідправником вжиті такі заходи щодо забезпечення транспортабельності і схоронності вантажу під час його перевезення, як розрівняння і ущільнення вугілля (параграф 3-4 розділу 2 ТУ), як ущільнення зазорів нижніх люків (параграф 5 розділу 2 ТУ), як маркування вантажу і після здійснення вищеперелічених заходів щодо забезпечення транспортабельності вантажу, вантаж зданий до перевезення залізниці, якою в свою чергу зданий до перевезення вантаж прийнятий шляхом візуального огляду без жодних зауважень щодо його завантаження.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим, у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Між тим, обставини, які встановлені у комерційному акті, зокрема обставини щодо недостачі вантажу у вагоні №66115916, а також обставини щодо наявності ознак втрати вантажу під час його перевезення (наявність воронкоподібних заглиблень за ходом потягу над 2,3,4,5 люками довжиною 3500 мм, шириною на всю довжину вагону, глибиною до полу вагону, відсутність захисного маркування) свідчать про наявність підстав для покладення відповідальності за недостачі вантажу саме на перевізника (відповідач-1) та звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника (відповідач-2).
При цьому господарський суд не звертає уваги на обставини, які встановлені в комерційному акті щодо відсутності захисного маркування вантажу, як на наявність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника (відповідач-2), з огляду на відповідні відмітки у залізничній накладній про нанесення захисного маркування відправником, а також з огляду на прийняття цього вантажу до перевезення залізницею (відповідач-1) за відсутності жодних зауважень щодо завантаження цього вантажу вантажовідправником. За таких же обставин господарський суд не звертає уваги на обставини, які встановлену комерційному акті щодо не застосування катку вантажовідправником.
Посилання відповідача -1 на обставини, які встановлені в акті про технічний стан вагону щодо наявність зазору у 3 люку праворуч по ходу між кришкою люка і поперечною балкою шириною 50 мм, довжиною на всю дожину кришки люка, також не приймаються до уваги господарським судом, оскільки в цьому ж акті встановлені обставини про технічну справність вагону. Отже, зазор у 3 люку не являється технічною несправністю вагону, а той факт, що цей зазор виник саме під час завантаження вагону вантажовідправником жодним чином не доведений відповідачем -1.
Поряд з цим, виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі рахунку-фактури від 20.02.2012р. №СФ-0000145 ТОВ „Донпоставка АПБ", який являється постачальником вугілля на підставі укладеного з ПрАТ „Вінницяоблпаливо" договору №1.26 від 15.02.2012р., а в силу вимог ст.ст.114,115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника, господарський суд зобов'язав позивача надати до суду рахунок вантажовідправника, як то передбачено вимогами ст. 115 Статуту залізниць України, про що зазначив у відповідних ухвалах від 12.07.2012р., від 29.10.2012р. .
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Між тим, витребувані судом рахунок або довідку вантажовідправника про вартість вугілля позивач до суду не надав, а у листі від 30.07.2012р. за вх.№23437/2012 та у листі від 12.11.2012р. за вх.№34133/2012 пояснив про неможливість надання витребуваних судом доказів.
Більш того, рахунок або довідку вантажовідправника про вартість вугілля не надано до суду і відповідачем -2, з посиланням при цьому у листі від 30.07.2012р. за вх №23507/2012 на неможливість надання цих документів, оскільки вугілля, відправлене у вагоні № 66115916 за залізничною накладною № 48129225 було власністю ТОВ „Доппоставка АПБ", а відповідач-2 виступав лише його вантажовідправником. Внаслідок цього, за відсутністю довідки або рахунку вантажовідправника задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізник) є неможливим, оскільки документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції. Аналогічна позиція викладена, як у п.2.7. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", так і в п. 13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства".
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують вартість відправленого ТОВ „ПІК „Інтерком" вантажу, а тому господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ „Вінницяоблпаливо" до ДП „Одеська залізниця", як до перевізника спірного вантажу. Поряд з цим, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ „Вінницяоблпаливо" до ТОВ „ПІК „Інтерком" у зв'язку із звільненням останнього від відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №66115916.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Приватному акціонерному товариству „Вінницяоблпаливо" у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 23 листопада 2012 року.
Суддя Смелянець Г.Є.