ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-33/15440-2012 20.11.12
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"
до комунального підприємства "Київпастранс "
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 326,23 грн.
Представники:
від позивача: Філіцька О.Ю. -представник за довіреністю № 51 від 20.08.2012 року;
від відповідача: не з'явився.
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" до комунального підприємства "Київпастранс" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 326,23 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.11.2011 року між приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»та комунальним підприємством «Київпастранс»(далі - відповідач) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АВ номер 1213821, відповідно до умов якого, в період з 24.112011 року по 23.11.2012 року під страховим захистом знаходився автомобіль «МАЗ 103.061»державний номер 04153 КА.
19.01.2012 року о 09 год. 40 хв. на площі Лівобережній в м. Києві сталося зіткнення автомобілів «МАЗ 103.061»державний номер 04153 КА, що належить комунальному підприємстві «Київпастранс»під керуванням водія Бей Миколи Захаровича та «Volkswagen Caddy»державний номер АА7836КР, під керуванням Свертока Володимира Володимировича.
Причиною дорожньо-транспортної пригоди виявились необачні дії водія Бея М.З., який порушив правила маневрування, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Caddy» державний номер АА7836КР, та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
Вину водія Бей М.З. встановлено постановою Дніпровського районного суду м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності від 01.03.2012 року.
В результаті протиправних дій відповідача автомобіль «Volkswagen Caddy»державний номер АА7836КР, отримав пошкодження, чим було заподіяно майновий збиток Светоку В.В.
Сума збитку підтверджується звітом про оцінку вартості збитку нанесеного власнику колісного транспортного засобу в наслідок його пошкодження № 42/01/12 від 27.01.2012 року.
На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, довідки ВДАІ Дніпровського ГУ МВС України в м. Києві, звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику колісного транспортного засобу в наслідок його пошкодження № 42/01/12 від 27.01.2012 року, а також акту про настання страхового випадку № 8555 від 25.04.2012 року приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»виплатило страхове відшкодування Свертокі В.В. в розмірі 6 896,23 грн.
09.04.2012 року за вих. № 1112 приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»звернулося з відповідача з листом у якому просило надати всі наявні документи щодо ДТП. Станом на 26.10.2012 року відповіді на вказаний лист не надійшло. Тому до суми регресної вимоги включаються витрати на проведення експертизи в розмірі 500,00 грн.
Дослідивши матеріали справи по даному страховому випадку, керуючись п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» 02.08.2012 року направило відповідачу претензію, вих. № 2713, про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Дану претензію відповідач отримав, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, 06.08.2012 року.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного, приватне акціонерне товариство "Українська охоронно - страхова компанія" звернулось до суду з вимогою про стягнення з комунального підприємства "Київпастранс" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 326,23 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/15440-2012, розгляд справи призначено на 20.11.2012 року.
В судове засідання 20.11.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 7 326,23 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609,50 грн. судового збору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 19924819 від 12.11.2012 року.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 01.03.2012 року по справі № 2604/2056/2012 встановлено, що Бей М.З. 19.01.2012 року о 09 год. 40 хв., керуючи автомобілем «МАЗ»державний номерний знак 04153КА, на площі Лівобережній в м. Києві, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Caddy»державний номер АА7836КР, під керуванням водія Свертака В.В., чим заподіяв матеріальний збиток.
Вищевказаною постановою Бея Миколу Захаровича визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.
Відповідно до полісу № АК/1213821 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із строком дії з 24.11.2011 року по 23.11.2012 року, укладеного між приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»та комунальним підприємством «Київпастранс», застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «МАЗ 103.061»державний номер 04153 КА.
Згідно звіту № 42/01/12 від 27.01.2012 року про оцінку збитку нанесеного власнику колісного транспортного засобу в наслідок його пошкодження, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Volkswagen Caddy»державний номер АА7836КР в результаті його пошкодження складає 7 396,23 грн.
Згідно страхового акту № 8555 за страховим випадком згідно з Полісом № АВ/1213821 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.11.2011 року, сума страхового відшкодування з вирахуванням франшизи складає 6 896,23 грн.
На підставі заяви, потерпілій особі виплачено страхове відшкодування в розмірі 6 896,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 865 від 07.05.2012 року.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі, приватне акціонерне товариство "Українська охоронно - страхова компанія" набуло право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Як вбачається з довідки Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 8946937 про дорожньо-транспортну пригоду, транспортний засіб МАЗ 103-060 державний номер 04153КА належить комунальному підприємству «Київпастранс».
Судом встановлено, що відповідачем в порушення норм підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не було вчасно повідомлено позивача про настання страхової події, оскільки приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»звернулося до відповідача з листом від 09.04.2012 року за вих. № 1112 в якому просило надати всі наявні документи щодо ДТП, проте станом на 26.10.2012 року відповіді на вказаний лист до позивача не надійшло.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з комунального підприємства «Київпастранс»500,00 грн. витрат на автоварознавче дослідження з визначення розміру матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Caddy»державний номер АА7836КР суд зазначає наступне.
У зв'язку визначенням розміру матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Caddy»державний номер АА7836КР, понесені фактичні витрати в розмірі 430,00 грн. оплати автоварознавчого дослідження, що підтверджується платіжним дорученням № 3728 від 17.02.2012 року.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч.2 статті 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Реальними збитками в даному випадку є грошове вираження вартості понесених витрат на відновлення опори, а упущеною вигодою - можливість потерпілою особою отримання доходів по маршрутам.
Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
- протиправність поведінки відповідача (скоєння дорожньо-транспортної пригоди в результаті порушення правил дорожнього руху);
- збитки, як результат протиправної поведінки (у результаті порушення правил дорожнього руху);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками (саме у зв'язку порушенням правил дорожнього руху були завдані збитки);
- вина особи, що заподіяла збитки (згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 01.03.2012 року по справі № 2604/2056/2012 встановлена вина Бея Миколу Захаровича).
Таким чином вимоги в частині стягнення витрат на автоварознавче дослідження 70,00 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з комунального підприємства "Київпастранс" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 256,23 грн.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 7 256 (сім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 23 коп. та судовий збір в розмірі 1 594 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 13 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 26.11.2012 року
Суддя С.М.Мудрий