ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-23/13505-2012 20.11.12
За позовомкомпанії «Біорент Холдинг ЛТД»
додержавного підприємства «Навчально -методичний центр проблем гігієни»Міністерства охорони здоров'я України
прозобов'язання укласти договір та визнати заборгованість
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача:представник Підгайний П.Т. (довіреність від 05.06.2012 року)
відповідача:не з'явився
Компанія «Біорент Холдинг ЛТД»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Навчально -методичний центр проблем гігієни»Міністерства охорони здоров'я України про зобов'язання укласти договір та визнати заборгованість.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від підписання договору про розробку програмного забезпечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/13505-2012 та призначено її розгляд у судовому засіданні 30.10.2012 року.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представника Відповідача ухвалою від 30.10.2012 року розгляд справи відкладався на 20.11.2012 року.
У судове засідання 20.11.2012 року Відповідача представника повторно не направив, відзиву та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі документів суду не надав.
У судовому засіданні 20.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що 27.08.2009 року Відповідач звернувся до Позивача з листом №4, яким визначив свої наміри в подальшій співпраці щодо розробки комплексу програмного забезпечення та застереження про відсутність грошових коштів для здійснення попередньої оплати.
В подальшому, листами №15 від 24.10.2009 року, №38 від 28.12.2009 року, №69 від 01.12.2010 року та №69 від 25.04.2012 року Відповідач підтвердив наявність у нього намірів укласти відповідний договір, проте жодним доказом не підтверджується погодження ним суттєвих умов цієї угоди, у тому числі предмету договору, його ціни, строків виконання зобов'язань тощо. Наявність наміру укласти договір не означає виникнення у цієї особи юридичного обов'язку укласти цю угоду.
За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Примус до укладення господарського договору у судовому порядку можливий виключно у випадку, коли хоч одна його сторона зобов'язана укласти цей договір відповідно до прямої імперативної вимоги Закону та у випадку наявності взаємних зобов'язань сторін укласти цей договір на підставі укладеної ними попередньої угоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач як на їх правову підставу посилається на статті 175 та 193 Господарського кодексу України та статті 208, 218, 509, 525, 526,527, 530, 625, 626, 627, 640 та 641 Цивільного кодексу України. Жодна з наведених Позивачем правових норм не встановлює господарсько-правового чи цивільно-правового обов'язку Відповідача укласти з ним відповідний договір.
Стаття 187 Господарського кодексу України встановлює, що особа може звернутися до суду з вимогою про зобов'язання (спонукання) укласти договір у випадку, якщо:
- укладення договору засновано на державному замовленні;
- укладення договору є обов'язковим на підставі закону;
- укладення договору передбачено угодою сторін;
- договір має бути укладений на підставі попереднього договору.
У даному випадку відсутня жодна з наведених вище умов надання примусового судового захисту інтересу Позивача шляхом спонукання Відповідача до укладення відповідного господарського договору.
Відповідно до частини другої статті 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За відсутності встановленого договором або законом господарсько-правового обов'язку Відповідача перед Позивачем, суд не має права встановлювати наявність у нього заборгованості.
Встановивши відсутність фактичних та правових підстав, які Позивачем покладено в основу позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено: 21.11.2012 року.
Суддя Кирилюк Т.Ю.