ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/13165-2012 22.11.12
За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-20»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервис»
Про виселення та стягнення 13 600,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Червоний І.В. директор
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-20»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервис» про стягнення 13 600,00 грн. заборгованості та виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 12,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Григоренка, 25.
Крім того, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача у межах розміру заявлених позовних вимог та судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/13165-2012, розгляд справи було призначено на 16.10.12.
15.10.12. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервис»з нежитлового приміщення, загальною площею 12,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Григоренка, 25.
Представник відповідача в судове засідання 16.10.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/13165-2012 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним та часткове невиконання позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 13.11.12.
02.11.12. представником відповідача через відділ діловодства суду письмовий відзив на позовну заяв, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервис»проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
09.11.12. представником позивача через відділ діловодства суду подано заяву про залишення позову без розгляду. В задоволенні клопотання судом відмовлено.
Представники сторін в судове засідання 13.11.12. не з'явились, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, при цьому, позивачем вимоги ухвали суду від 16.10.12. не виконано.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.11.12.
Представник позивача в судове засідання 22.11.12. повторно не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, вимог попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши в судовому засіданні 22.11.12. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, викладене в позовній заяві, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Клопотання обґрунтовано тим, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань дає підстави вважати, що майно чи грошові кошти відповідача можуть зникнути.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові кошти відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Крім того, суд відзначає, що такі заходи не перебувають у конкретному зв'язку із предметом позовних вимог. При цьому, оскільки предметом розгляду даної справи, у відповідності до поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, є виселення відповідача з нежитлового приміщення, а не стягнення грошових коштів з відповідача і позивач не надав доказів про відсутність на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервис»грошових коштів, суд визнає вимогу позивача про накладення арешту на майно відповідача необґрунтованою, а відтак відмовляє позивачеві у задоволенні заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про наявність обставин, які є достатніми підставами для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду від 16.10.12., 13.11.12. позивача було зобов'язано надати, зокрема, надати суду нормативно-правове обґрунтування вимоги щодо виселення відповідача із займаного приміщення, з наданням при цьому окремої письмової заяви.
Також, вказаними ухвалами Господарського суду міста Києва було зобов'язано сторони, в тому числі позивача, направити свого повноважного представника для дачі пояснень по суті спору, явку останнього було визнано обов'язковою.
Крім того, зазначеними ухвалами суду було попереджено позивача про правові наслідки нез'явлення в судове засідання на виклик Господарського суду міста Києва та неподання витребуваних судом доказів.
Однак, позивачем не надано суду витребуваних судом доказів, а його представник без повідомлення причин не з'явився в судові засідання 13.11.12. та 22.11.12., що на думку суду, перешкоджає вирішенню спору.
Зокрема, належить зазначити, що вказане зумовлює наслідки, передбачені ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Також, згідно з п. 4.9. вказаної постанови, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Додатково суд відзначає, що у відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Явка представника позивача в судові засіданні та подання ним доказів необхідні для безпосереднього сповіщення останнім про знані їм відомості та докази у справі, з'ясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань, без оцінки яких неможливий всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи по суті.
Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В даному випадку, позивач не повідомив поважних причин не направлення свого представника до суду для участі у судовому засіданні та неподання відповідних документів.
Враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає, що за вказаних обставин спір не може бути вирішено по суті, у зв'язку з чим залишає позов без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
При цьому судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на рахунок позивача у повному обсязі.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, які зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 4-7, п.5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-20»залишити без розгляду.
Суддя Т.М. Ващенко