01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"13" листопада 2012 р. Справа № 25/013-12
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - промислова компанія "РЕСУРС-ПОДІЛЛЯ",
21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 10
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
07400, АДРЕСА_1
про стягнення 696 728,32 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно -промислова компанія "РЕСУРС-ПОДІЛЛЯ" (далі -позивач) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 696 728,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.02.2012.
16.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області
(вх. № 2343 від 16.02.2012) позивачем подано клопотання від 15.02.2012 про відкладення розгляду справи. Клопотання задоволено.
У судове засідання 16.02.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.02.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 28.02.2012.
28.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області
(вх. № 3220 від 28.02.2012) відповідачем подано заперечення проти позовних вимог від 28.02.2012, які обґрунтовані тим, що господарська діяльність між сторонами у спірний період з 19.10.2011 по 31.10.2011 не проводилась, а акт звірки, який наданий позивачем суду, має ознаки підробки підпису уповноважений особи відповідача. Вказане заперечення взято судом до уваги.
У судовому засіданні 28.02.2012 оголошено перерву на 20.03.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
20.03.2012 через канцелярію господарського суду Київської області
(вх. № 4429 від 20.03.2012) відповідачем подано клопотання про призначення експертизи від 20.03.2012 та відзив на позов (вх. № 4428 від 20.03.2012), в якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Разом з тим, у судовому засіданні 20.03.2012 представником відповідача подано пояснення стосовно того, що підписи зі сторони відповідача на документах, що долучені позивачем до позовної заяви як докази позовних вимог, не належать тим особам, від імені яких вони здійснені.
Враховуючи велику кількість поданих документів та обсяг пояснень, поданих представниками сторін безпосередньо в судовому засіданні, з метою належного аналізу вищевказаних документів, клопотань, доказів та пояснень, у судовому засіданні 20.03.2012 оголошено перерву на 27.03.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
27.03.2012 через канцелярію господарського суду Київської області
(вх. № 4852 від 27.03.2012) представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання прийняте судом до уваги.
У судовому засіданні 27.03.2012 оголошено перерву на 12.04.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
11.04.2012 через канцелярію господарського суду Київської області
(вх. № 5799 від 11.04.2012) відповідачем повторно подано клопотання про призначення судової експертизи для вирішення питання, чи підписано акт звірки взаєморозрахунків та видаткові накладні Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, чи іншою особою. При чому, наголошено про те, що висновок експерта з цього питання має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки ні накладні, ні акт звірки взаєморозрахунків за період з серпня по жовтень 2011 року він не підписував, що може бути перевірено лише шляхом проведення експертизи.
У судовому засіданні 12.04.2012 судом, за усним клопотанням представника позивача, оголошено перерву.
Під час перерви у судовому засіданні, представником позивача через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5875 від 12.04.2012) подано клопотання з приводу призначення судової експертизи, в якому він просив суд додатково поставити питання експерту щодо встановлення достовірності підписів інших осіб, підписи яких містяться в довіреностях на отримання цінностей та відповідних до них видаткових накладних.
У судовому засіданні 12.04.2012, розглянувши повторно подане відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, дослідивши письмові докази, подані сторонами в обґрунтування своїх доводів та заперечень стосовно предмету позову, запитання експерту, що запропонували сторони, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2012 на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково -дослідному інституту судових експертиз, визначено перелік запитань до експерта, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
29.10.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 73 від 29.10.2012) з Київського науково -дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта та матеріали справи № 25/013-12.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2012 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 13.11.2012.
Сторони пояснень стосовно висновку експерта не подали, у судове засідання 13.11.2012 своїх представників не направили, про причини суд не повідомили. Про день, час та місце проведення судового засідання судом повідомлено сторін належним чином, рекомендованими листами з повідомленням, на адреси, вказані у позовній заяві, що відповідають адресам сторін згідно даних Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 13.11.2012 № 15108364 та від 13.11.2012 № 15108291.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно -промислова компанія "РЕСУРС-ПОДІЛЛЯ" (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі -відповідач, покупець) укладено договір поставки від 20.06.2011 №159 (далі -Договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу м'ясо свинини та яловичини (далі -продукція), у кількості, асортименті, по ціні та в строки, відповідно до умов Договору, Специфікації до нього з черговим порядковим номером, що є невід'ємною складовою частиною Договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пунктів 2.5., 2.6. Договору, датою передачі продукції вважається дата одержання продукції відповідачем (його представником) і підписання останнім (його представником) видаткової накладної про прийом продукції за черговою Специфікацією до даного Договору. При умові виконання сторонами пункту 2.5 Договору, відповідач набуває права власності на продукцію, що була поставлена.
Пунктом 2.7. Договору визначено, що відповідач для отримання продукції його представником зобов'язаний надати позивачу довіреність для отримання продукції, виданої відповідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р № 99.
Згідно пунктів 4.1., 4.2., 4.3. Договору підставою платежу є підписана сторонами чергова Специфікація до Договору, виставлені рахунки - фактури, видаткові накладні. За попередньою оплатою продукції, відповідач здійснює 100% оплату вартості постачання до факту поставки, згідно зазначеного вище Договору поставки, даної Специфікації нього. У разі оплати продукції по факту поставки, згідно Договору, чергової Специфікації, видаткової накладної до неї, відповідач здійснює 100% оплату вартості постачання, але не пізніше 5 банківських днів, рівними частинами, з дня поставки продукції.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на виконання умов Договору, ним поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: від 05.08.2011 №870 на суму 71 554,00 грн., від 02.08.2011 №843 на суму 75 924,00 грн., від 01.08.2011 №831 на суму 195 815,20 грн., від 01.08.2011 №813 на суму 55 600,74 грн., від 01.08.2011 №801 на суму 116 792,08 грн., від 09.08.2011 №893 на суму 62 437,50 грн., від 10.08.2011 №895 на суму 37 500,00 грн., від 12.08.2011 №935 на суму 153 175,80 грн., від 16.08.2011 №963 на суму 151 740,38 грн., від 18.08.2011 №981 на суму 24 750,00 грн., від 23.08.2011 №1014 на суму 24 937,50 грн., від 09.09.2011 №1111 на суму 100 456,91 грн., від 13.09.2011 №1130 на суму 49 522,50 грн., від 10.10.2011 №1329 на суму 64 468,40 грн., від 14.09.2011 №1148 на суму 10 046,50 грн., що підписані у двосторонньому порядку, а відповідач, за довіреностями до деяких із видаткових накладних, а саме: від 05.08.2011 №452, від 09.09.2011 №542, від 13.09.2011 №555, від 14.09.2011 №501, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені оригінали зазначених накладних та довіреностей.
У відповідності до пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем залучено оригінали специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, в яких сторони погоджували кількість, асортимент, ціни та строки поставки продукції і підписання яких, відповідно до умов Договору, є обов'язковим щодо кожної окремої поставки продукції.
На підтвердження наявності заборгованості у заявленому розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.10.2011 складає 696 728,32 грн. (оригінал в матеріалах справи).
Звертаючись з позовними вимогами до суду, позивач стверджує, що ним здійснено поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 1 194 721,51 грн., яку не оплачено в повному обсязі. В обґрунтування правомірності своїх вимог, позивач посилається на Договір, видаткові накладні, довіреності, специфікації, акт звірки взаєморозрахунків, банківські виписки з розрахункового рахунку позивача, які, на його думку, є підтвердженням поставки товару та наявності у відповідача заборгованості у розмірі 696 728,32 грн., яку він і просить стягнути в судовому порядку.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, предметом дослідження у даній справі є встановлення факту поставки продукції відповідачу, факту отримання уповноваженою особою останнього такої продукції і її оплати, що дозволить зробити висновок про наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, а відтак, і про наявність чи відсутність заборгованості, що розрахована позивачем.
Для вирішення питання про виникнення у покупця обов'язку по оплаті вартості продукції мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими підтверджується факт здійснення господарської операції з передачі продукції або товаророзпорядчого документу на неї. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи.
Так, пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Частиною 1 статті 1 названого Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пунктом 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані.
Порядок отримання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 16.05.1996 № 99 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (надалі Інструкція). Відповідно до пункту 2 Інструкції, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Як встановлено пунктом 4 Інструкції, довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Пунктом 13 Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт здачі-приймання або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Згідно пункту 15 Інструкції, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.
Пунктом 2.7. Договору сторони погодили, що покупець для отримання продукції його представником зобов'язаний надати продавцю довіреність для отримання продукції, виданої відповідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України -на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що господарська діяльність між сторонами у спірний період з 19.10.2011 по 31.10.2011 не проводилась, а надані суду письмові докази на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки продукції - підроблені.
Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.
З огляду на вказані обставини, у справі призначено судову експертизу, для перевірки зазначених доводів та вирішення питання, чи виконано підпис на видаткових накладних від імені Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 у рядку після слів "Отримав (ла)" з печаткою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 самим підприємцем ОСОБА_1, питання щодо належності підпису (уповноважених представників відповідача) ОСОБА_2 на довіреності на отримання цінностей від 05.08.2011 №870, ОСОБА_3 на довіреності на отримання цінностей від 13.09.2011 №1130, ОСОБА_4 на довіреності на отримання цінностей від 14.09.2011 №1148, які наявні у рядку "Підпис_______засвідчую" разом з печаткою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та відповідності відтиску печатки Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на видаткових накладних (від 02.08.2011 №843, від 01.08.2011 №831, від 01.08.2011 №813, від 01.08.2011 №801, від 09.08.2011 №893, від 10.08.2011 №895, від 12.08.2011 №935, від 16.08.2011 №963, від 18.08.2011 №981, від 23.08.2011 №1014, від 10.10.2011 №1329, від 14.09.2011 №1148) та на довіреностях (від 05.08.2011 №452, від 09.09.2011 №542, від 13.09.2011, від 14.09.2011 №501) дійсному відтиску печатки Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1.
За результатами проведеної експертизи (висновок експерта від 26.10.2012 №4907/4908/12-33/4909/12-32), експерт дійшов висновку, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі "Отримав (ла)___" у видаткових накладних: від 02.08.2011 №843, від 10.08.2011 №895, від 12.08.2011 №935, від 18.08.2011 №981, від 23.08.2011 №1014, від 01.08.2011 №831, від 09.08.2011 №893, від 16.08.2011 №963, від 10.10.2011 №1329, від 14.09.2011 №1148, та у довіреності від 09.08.2011 №542 - виконані не ОСОБА_1 а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_1.
Відтиски печатки від імені Фізичної особи -підприємця «ОСОБА_1»на спірних видаткових накладних та довіреностях нанесені тією ж печаткою Фізичної особи -підприємця «ОСОБА_1», якою нанесені відтиски печатки на документах, наданих у якості зразків для порівняльного дослідження.
Питання стосовно підписів на акті звірки взаєморозрахунків, видаткових накладних: від 05.08.2011 №870, від 13.09.2011 №1130, від 01.08.2011 №813, від 01.08.2011 №801, на довіреностях: від 05.08.2011 №452, від 13.09.2011 №555, від 14.09.2011 №501 не вирішувались експертом з причин того, що підписи є не зіставними за транскрипцією.
Крім того, судом досліджено наявні в матеріалах справи видаткові накладні та довіреності та встановлено наступне.
У видатковій накладній від 13.09.2011 №1130 зазначено, що представник відповідача діє на підставі довіреності від 13.09.2011 №555, проте, вказана довіреність не містить підпису з боку керівництва відповідача, який би свідчив про уповноваження вказаної особи на отримання матеріальних цінностей.
Видаткова накладна від 05.08.2011 №870 не містить даних, що дали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача та реквізитів довіреності, якою вказану особу уповноважено, а в довіреності від 05.08.2011 №452, якою, як стверджує позивач, уповноважено особу з боку відповідача на отримання продукції за вищевказаною накладною, за висновками експертизи містяться підписи, які не зіставні за транскрипцією з підписами зазначених в ній осіб.
Підпис уповноваженої особи з боку відповідача у видатковій накладній від 14.09.2011 №1148 візуально не схожий з підписом особи, вказаній у відповідній цій накладній довіреності від 14.09.2011 №501, проте, він візуально схожий на підпис керівника відповідача -ОСОБА_1, на що у висновку експерта зазначено, що підпис у вказаній видатковій накладній виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою, з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_1.
Що ж стосується видаткової накладної від 09.09.2011 №1111, яку позивач надає як доказ отримання ОСОБА_1 продукції за довіреністю від 09.09.2011 №542, то судом встановлено, що вказана видаткова накладна взагалі не містить зі сторони відповідача ні підпису, ні печатки, а тому, не може бути належним та допустимим доказом по справі.
Довіреність від 09.09.2011 №542 не доводить факту отримання відповідачем товару, оскільки є документом, який посвідчує право особи, на отримання товару, а не засвідчує факт його передачі від однієї особи до іншої, відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, у разі відпуску товарно-матеріальних цінностей на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ).
До того ж, за висновком експерта, підпис у вказаній довіреності від імені керівника відповідача - ОСОБА_1, виконаний не ним, а іншою особою, з деяким наслідуванням його підпису.
Крім того, судом враховано, що у видаткових накладних: від 02.08.2011 №843, від 01.08.2011 №831, від 01.08.2011 №813, від 01.08.2011 №801, від 09.08.2011 №893, від 10.08.2011 №895, від 12.08.2011 №935, від 16.08.2011 №963, від 18.08.2011 №981, від 23.08.2011 №1014, до яких не додані довіреності на отримання продукції, з боку відповідача містяться підписи невідомих осіб, без зазначення прізвищ, посад, реквізитів довіреностей, якими їм надано повноваження на отримання продукції, що унеможливлює встановити зв'язок цих осіб з відповідачем, а також наявність у них повноважень на отримання продукції.
При оцінці даних накладних, судом враховано, зокрема, лист Міністерства фінансів України від 31.10.2000 №053-29151, в якому на запит щодо довіреностей на одержання цінностей, повідомлено, що відпуск цінностей фізичній особі не вимагає надання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей. Якщо ж підприємець - фізична особа доручає одержати цінності іншій особі, наприклад, найманому працівникові, то разом із вказаними документами така особа повинна подати довіреність, яка оформляється відповідно до Цивільного кодексу України із зазначенням у ній даних щодо Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або вищевказану довіреність з печаткою підприємця - фізичної особи.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Відносно висновку експерта щодо відтисків печатки відповідача, в якому зазначено, що відтиски печатки від імені Фізичної особи -підприємця «ОСОБА_1»на спірних видаткових накладних та довіреностях нанесені тією ж печаткою Фізичної особи -підприємця «ОСОБА_1», якою нанесені відтиски печатки на документах, наданих у якості зразків для порівняльного дослідження, судом враховано, що у відповідності до пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Судом розглядались наявні в матеріалах справи докази у сукупності та при наданні оцінки висновку експерта, судом враховано пункт 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" та пункт 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", а також те, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів, проте, висновок експертизи не спростований жодним іншим доказом у справі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем в матеріали справи в якості доказів позовних вимог видаткові накладні та довіреності не відповідають вимогам, що передбачені чинним законодавством для таких первинних документів, а тому вони в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України не являються допустимими доказами, які можуть бути взяті до уваги судом, відтак, не можуть підтвердити отримання відповідачем продукції, і взагалі - факт здійснення господарської операції з поставки продукції.
З урахуванням вищевикладеного, обставини, на які посилається позивач, що полягають в одержанні відповідачем товару за видатковими накладними та довіреностями, що долучені до матеріалів справи, не можуть вважатись доведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази одержання стороною матеріальних цінностей відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, при дослідженні оригіналів специфікацій до Договору, що долучені до матеріалів справи (том 1, а.с. №138, 140, 142, 144, 146-148, 150, 153, 155, 160, 165) судом враховано той факт, що в порушення пункту 2.9. Договору, на специфікаціях не міститься підпису уповноваженої особи відповідача, а тому, відповідно до пункту 4.1. Договору відсутні підстави для здійснення платежів за Договором.
Враховуючи, що рахунок-фактура виписується, як правило, після остаточного приймання товару покупцем, посилання позивача на банківські виписки з розрахункового рахунку про часткову сплату відповідачем боргу, які, на його думку, є підтвердженням факту поставки товару та наявності у відповідача заборгованості у розмірі 696 728,32 грн., оцінюються судом критично та спростовується, тим, що рахунки містять призначення платежу з посиланням на оплату згідно рахунку від 01.07.2011 №801, а поставка за видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи як доказ боргу відповідача, здійснювалась з 01.08.2011 по 14.09.2011.
Також, посилання позивача на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2011 не може бути прийнятий судом до уваги, у зв'язку з наступним.
Відповідно до частин 1-2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Акт звірки взаєморозрахунків є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними тощо. Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може бути єдиним доказом на підтвердження наявності чи відсутності будь-яких зобов'язань, в тому числі, розміру заборгованості.
Крім того, відповідно до висновку судового експерта, підпис у вказаному акті звірки взаєморозрахунків зі сторони відповідача не зіставний за транскрипцією з підписом тієї особи, від імені якої він зазначений.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, те, що відповідачем заперечується факт отримання товару, а первинні бухгалтерські документи, які б відповідали вимогам законодавства, відсутні, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена належними доказами правомірність заявленої до стягнення суми, а тому, позовні вимоги про стягнення 696 728,32 грн. заборгованості безпідставні та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою в позові, судові витрати покладаються на позивача відповідно до вимог частин 1 - 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відтак, витрати на оплату судової експертизи в розмірі 8 844,00 грн., здійснені відповідачем, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 41 - 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - промислова компанія "РЕСУРС-ПОДІЛЛЯ" (21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 10, код ЄДРПОУ 33273446) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 8 844 (вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп. за проведення судової експертизи.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 19.11.2012.
Суддя С.О. Саванчук