ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-59/9041-2012 19.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр"
Про стягнення 116 196,56 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивача Іващенко О.В. -представник (дов. № 93/2012/02/15-5 від 15.02.2012 р.)
від відповідача Дуля Т.В. -представник (дов. № 8/12 від 16.05.2012 р.)
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр" з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 202 940,73 грн. (1863 586,36 грн. - основний борг, 9 858,47 грн. - інфляційна складова боргу, 6 980,24 грн. - 3% річних, 2 515,66 грн. -пеня).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1710071 від 15.04.2004 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.07.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/9041-2012 та призначено справу до розгляду на 23.07.2012 р.
20.07.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору.
В судовому засіданні 23.07.2012 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог з наступних підстав.
В своєму позові позивач не вказує розрахунок сум окремо по населенню та орендарям, хоча відповідно до чинного законодавства до них застосовуються різні тарифи.
Також, відповідно до Додатку 10 до Договору позивач повинен проводити відшкодування відповідачу в сумі 5,5% та 1% від фактичного нарахування в звітному періоді за спожиту теплову енергію. З моменту укладення Договору по сьогоднішній день відповідач не отримав від позивача жодних відшкодувань.
Позивачем не надано належних доказів, що підтверджують суму основного боргу, оскільки згідно Акту від 29.06.2012 р. звірки взаєморозрахунків за теплову енергію за договором № 1710071, що складено позивачем, заборгованість відповідача станом на 01.07.2012 р. за договором складає 140511,33 грн.
В судовому засіданні 23.07.2012 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначені клопотання.
Суд ухвалив відкласти розгляд клопотання про припинення провадження у справі на наступне судове засідання.
У зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, з метою надання позивачем додаткових документів, а саме пояснень на відзив відповідача; відповідних доказів та розрахунків заборгованості з зазначенням тарифів, що застосовуються позивачем, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2012 р.
27.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до даної заяви, представник позивача просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 140 511,33 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2012р. по 01.07.2012р., пеню сумою 2 515,66 грн., 8 230,76 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 6 399,14 грн., З 153,14 грн. витрат із сплати судового збору.
03.09.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи та відзив доповнення на позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2012р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання уточнень до позовних вимог, оскільки в уточненнях поданих через відділ діловодства господарського суду 27.07.2012 р. містяться неточності.
За таких обставин суд відклав розгляд заяви представника позивача про уточнення позовних вимог від 27.07.2012р. на наступне судове засідання та оголосив в судовому засіданні 03.09.2012 р. перерву до 10.09.2012 р.
В судовому засіданні 10.09.2012р. оголошено перерву до 17.09.2012р.
11.09.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 99 051,00 грн. основного боргу, 8 230,76 грн. інфляційної складової боргу, 6 399,14 грн. -3% річних, 2 515,66 грн. -пеню. Також повернути позивачу зайво сплачене державне мито сумою 1 734,89 грн.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. справу № 5011-59/9041-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр" про стягнення 202 940,73 грн. передано на розгляд судді Бондарчук В.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 46/87-59/298-2012 прийнято до провадження суддею Бондарчук В.В., розгляд справи призначено на 15.10.2012 р.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. справу № 5011-59/9041-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр" про стягнення 202940,73 грн. передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. справу № 46/87-59/298-2012 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 15.10.2012 р.
15.10.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача доповнений відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2012 р. підтримав заяву про уточнення позовних вимог.
Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
За таких обставин заява позивача про уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду.
В судовому засіданні 15.10.2012 р. оголошено перерву до 19.11.2012 р.
16.10.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про виправлення описки в заяві про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд вважати вірним період в заяві про уточнення позовних вимог від 05.09.2012 р. -01.01.2010 р. по 01.06.2012 р.
В судовому засіданні 19.11.2012 р. представник відповідача надав суду доповнений відзив на позовну заяву.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, відмовляє в його задоволенні, оскільки дане клопотання не обґрунтоване, не доведено та не підлягає задоволенню у відповідності до ст. 80 ГПК України.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.11.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
15.04.2004 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 р. у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 р. перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр" був укладений Договір № 1710071 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).
Відповідно до умов Договору (п.1.1.), постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитою теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2.
Згідно додатку 4, а саме: п. 2 споживач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.
Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації а з січня 2011 р. -постановами Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.
Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2010 р. по 01.06.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 р. становить 99 051,00 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за договором в розмірі - 99 051,00 грн., а також 8 230,76 грн. -інфляційних збитків, 6 399,14 грн. -трьох відсотків річних та 2 515,60 грн. - пені.
Відповідач заперечуючи позовні вимоги вказує на те, що нарахування згідно Договору здійснюються на населення та орендарів, які оплачують отриману енергію протягом року, а тому суму нарахованого, але не сплаченого населенням, за період жовтень 2011 р. - квітень 2012 р. не можна враховувати в суму основного боргу до кінця року, а отже не повинна становити суму позовних вимог та нараховуватись пеня, 3% річних та інфляційна складова.
Крім того, відповідно до Додатку 10 до Договору позивач повинен проводити відшкодування відповідачу у сумі 5,5% та 1% від фактичного нарахування в звітному періоді за спожиту теплову енергію. Однак, з моменту укладення Договору по сьогоднішній день відповідач не отримав від позивача жодних відшкодувань. (у період з 01 січня 2010 року по червень 2012 року ця сума складає 55 438,37 грн.).
Також, оскільки вартість частини поставленої теплової енергії в період з грудня 2008-вересень 2009 років, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008 p., №№127, 128 від 05.02.2009 p. та які скасовані, у відповідача виникла переплата на суму 34 291,05 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема облікових карток, актів звірки на початок розрахункового періоду борг відповідача станом на 01.06.2012 р. становить 172 703,48 грн.
В червні, липні та серпні 2012 р. відповідачем сплачено частину боргу в розмірі 73 652,50 грн.
Відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію, станом на 01.09.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги в розмірі 99 051,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за надану теплову енергію у гарячій воді відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр" у встановлений Договором строк виконав не в повному обсязі.
Як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплоенергію, відповідач в вересні -жовтні 2012 р. сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, яка утворилась в період з 01.01.2010 р. по 01.06.2012 р. в сумі 56 135,16 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи, 19.11.2012 р., заборгованість відповідача за надану теплову енергію у гарячій воді за період з 01.01.2010 р. по 01.06.2012 р. становить 42 915,84 грн.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 56 135,16 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 5011-59/9041-2012 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 56 135,16 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 42 915,84 грн.
Заперечення відповідача з приводу невірного нарахування боргу з підстав неврахування позивачем переплати в розмірі 53 112,07 грн., яка виникла внаслідок застосування невірних тарифів у період з грудня 2008 р. по березень 2009 р., судом не приймаються до уваги, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги стосується лише заборгованості, що виникла в період з січня 2010 р. по червень 2012 р.
Також, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно відшкодувань відповідачу в сумі 5,5 % та1% від фактичного нарахування, оскільки дані відшкодування відбуваються у відповідності до певних умов Договору. Доказів звернення відповідача до позивача з пропозиціями, вимогами про відшкодування або зустрічного зарахування даних коштів відповідачем не надано та не стосується предмету спору по даній справі.
Заперечення відповідача стосовно іншого порядку оплати за використану теплову енергію громадянами, судом не приймаються до уваги, оскільки умовами Договору № 1710071 чітко визначено порядок оплати відповідачем спожитої теплової енергії, а саме відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 42 915,84 грн. підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 8 230,76 грн. -інфляційних збитків та 6 399,14 грн. -трьох відсотків річних, 2 515,60 грн. -пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1710071 від 15.04.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Пунктом 7 Додатку 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.
Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову (Додаток 1) становить 2 515,66 грн.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2 515,66 грн.
Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений. - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з січня 2010 р. до червень 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у квітні, травні, червні, липні 2010 р., липні, серпні 2011 р., травні, червні 2012 p. на рівні 99,7 %, 99,4%, 99,6%, 99,8 %, 98,7 %, 99,6 %, 99,7 %, 99,7 %, відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ "Київенерго".
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з відповідача за період з січня 2010 р. до червня 2012 р. підлягають 3 798,65 грн. інфляційних нарахувань.
Згідно з розрахунком позивача розмір 3% річних -6 399,14 грн.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 399,14 грн. -3% річних, підлягають задоволенню.
За таких обставин, позов ПАТ "Київенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр" судом задовольняється частково.
В зв'язку з задоволенням позову частково, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1.-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія діловий центр" (04128, м. Київ, вул. Чистяківська, 2-А; ідентифікаційний код 31403412) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305, поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 42 915 (сорок дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 84 коп. основної заборгованості, 3 798 (три тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 65 коп. інфляційних витрат, 6 399 (шість тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 14 коп. 3% річних, 2 515 (дві тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 66 коп. пені та 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 29 коп. судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 56 135,16 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) з державного бюджету України судовий збір в частині переплаченої суми в розмірі 1 734 (одна тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 88 коп. платіжним дорученням № 2564 від 25.06.2012 р.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання
повного рішення: 26.11.2012 р.
Суддя Ю.В. Картавцева