ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-9/11416-2012 08.11.12
За позовомПублічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Каскад»
До Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» Приватний нотаріус Насобіна Ганна Олександрівна
Провизнання недійсним договору
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивачане з'явився
Від відповідача Від 3-ої особи Обманюк С.С. (дов. № 3 від 22.08.2012р.) не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Каскад»(далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ»(далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу комплексу будівель від 04.01.2010року, який було укладено між ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Каскад»як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛ»як Покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Насобіною Г.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1 та про зобов'язанння ТОВ «АТД»повернути ПАТ «НВП «Каскад»отриману по оскаржуваному договору частину комплексу будівель, що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201-203.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив як переможець аукціону, який відбувся 21.12.09 року (що підтверджується протокол № 1 проведення аукціону, затвердженого Гендиректором ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа») частину комплексу будівель, що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201-203. За твердженням позивача, з його боку договір підписано Головою правління Куценко Г.І. з перевищенням повноважень, а саме без затвердження загальними зборами акціонерів та не у порядку, встановленому Положенням про розпорядження та використання майна (необоротних активів), а також оскаржуваний договір не містить положень щодо відчужуваної частки, а саме її розміру арифметично (у простих дробах), а отже не відповідає п. 57 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/11416-2012, розгляд справи призначено на 11.09.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року розгляд справи відкладено на 16.10.2012 року, у зв'язку з необхідністю витребування доказів у справі за клопотанням відповідача, в порядку ст.. 38 ГПК України витребувано від Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа», приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Насобіної Г.О. зазначені в ухвалі докази, зокрема оскаржуваний договір та документи, на підставі яких його було укладено.
Витребувані ухвалою суду документи надійшли до справи через канцелярію Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року продовжено строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України, а розгляд справи відкладено на 01.11.2012 року, в зв'язку з залученням в порядку ст.. 27 ГПК України до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Насобіної Г.О.
Ухвалою суду від 01.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 08.11.2012 року, в зв'язку з неявкою третьої особи в судове засідання та не надсиланням третій особі копії позовної заяви та ненаданням третьою особою пояснень у справі.
Відповідач у справі та третя особа проти заявлених позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що оскаржуваний договір було укладено за результатами аукціону, що оформлено протоколом № 1 проведення аукціону від 21.09.09 року, а в наступному виконання договору схвалено діями сторін, договір повністю виконано сторонами, у примірниках договору купівлі-продажу, що міститься в нотаріуса та передано на реєстрацію КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», зазначено арифметичні частки. За таких обставин, підстав для визнання недійсним договору, зазначених позивачем, не має, а отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Заслухавши та вивчивши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд -
04 січня 2010 року між ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Каскад»як Продавцем та TOB «АТЛ», як Покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу комплексу будівель (надалі - Договір).
Згідно із п. 1 Договору Позивач продав, а Відповідач купив, як переможець аукціону, який відбувся 21.12.2009 року у місті Києві, що оформлено протоколом № 1 від 21.12.09 року, частину комплексу будівель, що знаходиться за адресою: місто Київ, Харківське шосе, буд. 201-203, загальна площа відчужуваних нежилих приміщень складає 1208,15 кв.м.
Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Насобіною Г.О.
За твердженням позивача, даний договір від імені позивача був укладений колишнім Головою правління ВАТ «НВП «Каскад»Куценко Г.І. з перевищенням повноважень, а саме без затвердження загальними зборами акціонерів та не у порядку, встановленому Положенням про розпорядження та використання майна (необоротних активів), а також оскаржуваний договір не містить положень щодо відчужуваної частки, а саме її розміру арифметично (у простих дробах), а отже не відповідає п. 57 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, що на думку позивача є підставою для визнання його недійсним.
Відповідач у справі та третя особа проти заявлених позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що оскаржуваний договір було укладено за результатами аукціону, що оформлено протоколом № 1 проведення аукціону від 21.09.09 року, а в наступному виконання договору схвалено діями сторін, договір повністю виконано сторонами, у примірниках договору купівлі-продажу, що міститься в нотаріуса та передано на реєстрацію КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», зазначено арифметичні частки. За таких обставин, підстав для визнання недійсним договору, зазначених позивачем, не має, а отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Причиною спору у справі є на думку позивача недодержання сторонами оскаржуваного договору при його укладенні вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним, що заперечується відповідачем.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 Цивільного кодекс України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змістом вказаних норм вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, а його умови є обов'язковими до виконання.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Підписання та виконання сторонами спірного договору свідчить про те, що при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всім істотним умовам договору, в тому числі щодо предмету, ціни та строку договору.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Як вбачається з письмових пояснень приватного нотаріуса Насобіної Г.О. при посвідченні оскаржуваного договору, нею не було виявлено порушень законодавства та договір відповідав загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України.
Судом досліджено зміст договору, примірник якого надано на вимогу суду приватним нотаріусом Насобіною Г.О., яка посвідчувала спірний правочин, та встановлено, що в тексті договору визначено арифметичні частки приміщень відносно загальної площі, а отже твердження позивача про невідповідність договору п. 57 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03.03.04 року за № 20/5, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Щодо твердженням позивача про те, що оскаржуваний правочин вчинено з перевищенням повноважень з боку представника позивача, то суд зазначає наступне.
Позивачем у справі не доведено перевищення повноважень Голови правління ВАТ «НВП «Каскад»Куценко Г.І. з огляду на укладення договору у 2009 року за результатами аукціону, проведеного 21.12.2009 року, результати якого оформлено протоколом № 1, який було витребувано судом у Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа».
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ніяких доказів перевищення повноважень свого керівника позивачем до матеріалів справи не додано.
Крім того, відповідно до положень ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Враховуючи те, що оскаржуваний правочин повністю виконано сторонами, зокрема, позивачем прийнято перераховані відповідачем кошти та передано об'єкт нерухомості відповідачеві, то суд приходить до висновку, що оскаржуваний договір був прийнятий до виконання сторонами та повністю виконаний, що спростовує твердження позивача у справі.
За таких обставин, позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 року №2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складають 1 розмір мінімальної заробітної плати, а майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
За таких обставин, позивачеві за подання позовної заяви немайнового характеру належало сплатити 1073,00 грн. Разом з тим, відповідно до платіжного доручення № 948 від 02.08.2012 року, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 66120,00 грн., тобто позивачем внесено судовий збір у розмірі більшому, ніж передбачено законом, на суму 65047,00 грн.
Відповідно до п. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, підлягає поверненню позивачеві надлишково сплачений судовий збір у розмірі 65047,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Повернути Публічному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Каскад»(03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 54; код ЄДРПОУ 21632282) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 65047,00 (шістдесят п'ять тисяч сорок сім) грн. 00 коп., сплачено платіжним дорученням № 948 від 02.08.2012 року.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.11.2012 року
СуддяГ.П. Бондаренко