ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№5011-30/13046-2012 20.11.12
За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства
Дніпровського району м. Києва
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкор-С»
Про стягнення 1 429,99 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Зацепін С.С -представник за довіреністю № 64-2370 від 02.04.12.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкор-С»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про участь орендарів у компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю № 173 від 01.04.09. в розмірі 1 429,99 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті коштів за Договором про участь орендарів у компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю № 173 від 01.04.09., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкор-С» виникла заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/13046-2012, розгляд справи було призначено на 09.10.12. о 12-20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 06.11.12. о 11-35.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 20.11.12. о 14-40.
Представник позивача в судовому засіданні 20.11.12. частково надав документи, які були витребувані судом.
Представник позивача в судовому засіданні 20.11.12. підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 20.11.12. втретє не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/13045-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 968195 від 05.11.12.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/13046-2012.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -
01.04.09. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у м. Києві ради (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкор-С»(Сторона-2) укладено Договір про участь орендарів у компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю № 173.
01.09.09. Додатковою угодою до Договору № 173 від 01.04.09. (Далі-Угода) сторони в п. 1 Угоди визначили наступне, що змінюється преамбула договору в частині, що визначає Сторону-1 за договором. Повний текст преамбули в новій редакції є наступним: Сторона-1 -Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, в особі директора Ложешніка Дмитра Ігоровича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Сторона-2 -Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкор-С», в особі директора Коробецького Костянтина Миколайовича, що дії на підставі Статуту, з другої сторони, уклали цей договір про наступне.
Пунктом 1 Договору визначено, що Сторона-2 згідно договору № 874 оренди нежитлового приміщення від 16.01.09. займає нежиле приміщення за адресою м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-г, загальною площею 41,46 кв.м., зобов'язується брати участь у компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю, шляхом сплати компенсації (відшкодування) плати податку на землю пропорційно займаній площі, за весь період дії Договору оренди.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі проведено розрахунки з позивачем по сплаті компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю за період з вересня 2009 р. по грудень 2010, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 429,99 грн., а саме: 1 131,42 грн. -заборгованість по компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю, збитки від інфляції -191,21 грн., 3% річних - 101,36 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що Сторона-1 своєчасно нараховує компенсацію (відшкодування) плати податку на землю, ПДВ пропорційно займаній площі, згідно додатку № 1 до Договору, та надає Стороні-2 до 20-го числа поточного місяця, платіжну вимогу-доручення.
Згідно п. 3.3 Договору, Сторона-2 незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, своєчасно та в повному обсязі сплачує на розрахунковий рахунок Сторони-1, компенсацію (відшкодування) плати податку на землю, на протязі трьох банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення виставленої Стороною-1.
Суд відзначає наступне, що матеріали справи не містять відповідних документів, які б підтверджували факт, сплати Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва податку на землю відповідним уставновам, організаціям за спірний період.
Крім того, в матеріалах справи відсутні платіжні вимоги-доручення, які позивач повинен був виставляти Товариству з обмеженою відповідальністю «Конкор-С»на виконання умов п. п. 2.2.1, 3.3. вищевказаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Представник позивача зазначає наступне, що Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на адресу відповідача надсилалась претензія-вимога № 64-4947 від 27.07.12., в якій позивач пропонував відповідачу в семиденний термін з моменту отримання претензії сплатити заборгованість за період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р. за договором про участь орендарів у компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю № 173 від 01.09.09., розмірі 1 131,42 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
В силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України
«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві претензії вимоги № 64-4947 від 27.07.12. є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Оскільки суду не було надано доказів відправлення вищезазначеного документа на адресу відповідача, то суд приходить до висновку, що претензія-вимога № 64 від 27.07.12. на адресу відповідача не направлялась.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкор-С»не порушувало зобов'язань за Договором про участь орендарів у компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю № 173 від 01.09.09, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, того що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва належним чином виконувало свої зобовязання за договором в частині виставлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Конкор-С»відповідних платіжних вимог-доручень. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог (дана правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 19.09.11. у справі №5020 -257/2011).
За таких обставин, оскільки судом відмовлено Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в стягненні заборгованості за Договором про участь орендарів у компенсації (відшкодуванні) плати податку на землю № 173 від 01.04.12. за період з вересня 2009 р. по грудень 2010, то у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збитків від інфляції -191,21 грн., 3% річних - 101,36 грн.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.11.12.
Суддя Т.М. Ващенко