20 листопада 2012 р. Справа 16/68/2012/5003
за позовом: Антопільського психоневрологічного інтернату, с.Антопіль Томашпільського району Вінницької області
до: публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Томашпільські електричні мережі", смт Томашпіль Томашпільського району Вінницької області
про відшкодування шкоди (вартості переплаченої електроенергії) в сумі 66249,92 грн.
Головуючий суддя Нешик О.С.
Cекретар судового засідання Снігур О.О.
Представники :
позивача - Бовсунівська В.Г. (довіреність №338 від 22.10.2012 року);
директор Антопільського психоневрологічного інтернату - Присяжнюк А.І. (згідно наказу № 197 від 01.12.2012 року);
відповідача - Драгуніна І.В. (довіреність №1-14-3507 від 01.11.2012 року, паспорт серії АТ №003752);
представник Ладижинської об'єднаної державної фінансової інспекції - Шатілова О.М. (довіреність №427/12 від 19.11.2012 року, паспорт серії АВ 884869);
представник Державної фінансової інспекції у Вінницькій області - Нєнов О.В. (довіреність №410/12 від 29.10.2012 року паспорт серії АВ№ 687527)
Антопільський психоневрологічний інтернат звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Томашпільські електричні мережі" на підставі положень ст.ст. 224, 225 ГК України 66249,92 грн. збитків, а саме: надмірно сплачених коштів за використання електроенергії за договором від 10.05.2006 року.
Позов мотивовано тим, що 10 травня 2006 року між Антопільським психоневрологічним інтернатом і СО «Томашпільські ЕМ»укладено договір про постачання електричної енергії інтернату. В даному договорі з додатками та додатковими угодами всупереч вимогам ч.ч. 2, 3 ст.180 Господарського Кодексу України відсутні дані про ціну (тариф), за якою проводилося постачання електроенергії інтернату. Відсутні дані про тариф, за яким має проводитись розрахунок за спожиту електроенергію. Інтернат проводив розрахунки за спожиту електроенергію відповідно до рахунків, наданих постачальником. 17 серпня 2012 року Ладижинською об'єднаною державною інспекцією у Вінницькій області проводилась ревізія фінансово - господарської діяльності Антопільського психоневрологічного інтернату за період з 1 вересня 2010 року по 1 червня 2012 року. В ході ревізії встановлено, що Антопільським психоневрологічним інтернатом за вказаний період використано 147191квт. електроенергії та сплачено СО «Томашпільські ЕМ»за спожиту енергію 144802, 58 грн., втому числі за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року 28062квт. на суму 23100, 63 грн.; за 2011 рік 90688квт. на суму 90410,55 грн.; за період з 01.01.2012 року по 30.05.2012 року 28441квт. на суму 31291, 40 грн. Також встановлено, що інтернат переплатив відповідачу за використану електроенергію 66249, 92 грн., в тому числі: за 2010 рік 10371, 72 грн., за 2011 рік 41161, 88 грн., за січень - травень 2012 року 14716, 52 грн. Переплата виникла внаслідок неправильного застосування тарифів відповідачем при складанні рахунків, які надсилались для оплати за використану електроенергію. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.01.2011 року Марківською сільською радою, інтернату належить головний житловий корпус, в складі якого є гуртожиток для підопічних, житлова площа якого становить 2858,35 кв.м. Постановою НКРЕ України від 10.03.1999 року № 309 «Про тарифи на електроенергію, що відпускаються населенню і населеним пунктам»в редакції Постанови № 151/3444 від 17.03.2011 року встановлені тарифи на електроенергію, що відпускаються населенню та населеним пунктам для побутових потреб. Згідно з пунктом 2.1 Порядку «Про тарифи»до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, спожиту населенням для побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для освітлення дач, гаражів, а також установи виконання покарань, слідчі ізолятори. Відповідно до п/п 2.2 Порядку «Про тарифи...»відпуск електроенергії гуртожиткам в міській місцевості проводиться за тарифом 24,36 коп. за 1 квт/год., з 01.04.2001 року - 28,02 коп. за 1 квт/год. з ПДВ. Відповідач застосував тарифи для оплати електроенергії інтернатом, використану для побутових потреб підопічних, які проживають в гуртожитку, встановлені для бюджетних організацій. Оскільки в договорі на електропостачання відповідач не вказав всі необхідні умови договору і при розрахунках застосував неправильний тариф, інтернату з вини відповідача заподіяна шкода в сумі 66249 грн. 92 коп.
Ухвалою суду від 03.10.2012 року порушено провадження у справі №16/68/2012/5003 та призначено її до розгляду на 23.10.2012 року.
В зв'язку з ненаданням сторонами документів, потрібних для повного та всебічного розгляду справи, необхідністю у витребуванні нових доказів ухвалою суду від 23.10.2012 року розгляд справи відкладено на 20.11.2012 року.
15.11.2012 року до суду через канцелярію надійшов лист №30-01-12/256 від 12.11.2012 року (вх.канц. 08-46/12637/12), яким завідувач сектору Національної комісії регулювання електроенергетики у Вінницькій області повідомив, що на адресу територіального підрозділу НКРЕ у Вінницькій області надійшов пакет документів стосовно даної справи (позовна заява, акт ревізії, копія свідоцтва про право власності, розрахунок сум "зайво стягнених" за спожиту електроенергію та інше). Однак копія реєстраційного посвідчення на будівлю, де проживають підопічні, з чітким зазначенням того, що це є гуртожиток, позивачем надана не була. В свою чергу територіальному підрозділу НКРЕ на його запит було повідомлено відповідачем, що електропостачання інтернату здійснюється від ЗТП № 189, котра знаходиться на його балансі. Розрахунки за спожиту електроенергію інтернатом здійснюються відповідно до договору про постачання електроенергії від 10.05.2006р. № ТО 120100, причому вся електроенергія, крім підсобного господарства, обліковується одним загальним лічильником, який встановлений у приміщенні ЗТП, яка належить інтернату.
Крім того, у приміщенні, де проживають підопічні, розташовані адмінприміщення, їдальня, лікувальні кабінети, тощо, причому розділення обліку відсутнє. Загальне визначення поняття "гуртожитки" наведено у статті 127 Житлового кодексу України. Так, згідно із зазначеною статтею кодексу для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Гуртожитки належать до житлового фонду. Примірне положення про гуртожитки затверджене чинною на сьогодні постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.86р. № 208. Відповідно до п. 4 Примірного положення гуртожитки поділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються із однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей). Таким чином, у Примірному положенні міститься загальна градація гуртожитків залежно від сімейного статусу громадян. З огляду на вищевикладене, оскільки до електропостачальної організації не надано реєстраційного посвідчення на будівлю, де проживають підопічні, яким засвідчено статус гуртожитку, не встановлено окремий облік для споживачів, що підпадають під визначення "населення" (пункт 3.6. Правил користування електроенергією), не розділено внутрішню електропроводку з окремим виділенням та заведенням під окремий облік тієї частини, що може визначатись як "населення", електропостачальна організація не має права проводити розрахунки за спожиту електроенергію частиною електроустановок споживача за тарифами для населення.
В судовому засіданні 20.11.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила суд задовольнити їх з підстав, визначених у позові.
Представник відповідача з наданих усних пояснень та направленого до суду відзиву (вх. канц. №08-46/111732/12 від 25.10.2012 року) проти заявлених позовних вимог заперечувала, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на наступне.
Постачання електричної енергії інтернату здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії № 69 від 10.05.2006 року. У додатку № 10 до даного договору «Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів»зазначено 1 субспоживача - КП «Вінницятеплоенерго», інформація про інших субспоживачів, в тому числі про гуртожиток для підопічних відсутня. Також в даному додатку вказано, що лічильник інтернату встановлено на КТП № 189 і є лише один лічильник субспоживача -КП «Вінницятеплоенерго». У додатку № 9 даного договору «Перелік цехів, підрозділів Споживача Антопільський будинок-інтернат»цехи та підрозділи відсутні, немає ніяких даних про гуртожиток. Отже при укладанні договору про постачання електричної енергії №69 від 10.05.2006 року представник інтернату не надав інформації та документів про те, що на балансі інтернату знаходиться гуртожиток для підопічних, та не було встановлено окремого приладу обліку електричної енергії для житлових приміщень. Згідно статті 127 Житлового кодексу України жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Згідно роз'яснення Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) №1473/0917-11 від 03.03.2011 року, гуртожитки для отримання тарифу споживачів, прирівняних до населення, зобов'язані надати до відповідних районних електричних мереж енергопостачальної компанії копію Реєстраційного посвідчення гуртожитку. Даних документів інтернат в Томашпільські ЕМ не надавав, та жодним іншим чином не повідомив про наявний на балансі гуртожиток. Крім того, згідно з п. 5.4. Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) споживач при укладені договору про постачання електричної енергії зобов'язаний надати довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані розрахункових засобів обліку. При укладенні договору про постачання електричної енергії №69 від 10.05.2012 року інтернатом такі дані не надавались. У своїх претензіях №278 від 28.08.2012 року та №285 від 10.09.2012 року та у позовній заяві позивач також не надав доказів наявності у нього на балансі гуртожитку. Відповідно до пункту 3.6. ПКЕЕ споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком, окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання. Позивач не звертався до СО «Томашпільські ЕМ»для встановлення окремого приладу обліку для споживачів, прирівняних до населення, крім того позивач не розділив внутрішню електричну мережу для відділення споживачів, прирівняних до населення та споживачів, що не підпадають під дану категорію. Претензія позивача про те, що у договорі про постачання електричної енергії відсутня ціна договору є необґрунтованою, оскільки предметом даного договору є постачання електричної енергії, ціна за надані послуги (тариф на електроенергію) не може бути визначена СО «Томашпільськими ЕМ», оскільки згідно п. 3.6.1. «Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом»тарифи на постачання підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ, тобто при укладенні договору на постачання електричної енергії неможливо передбачити, які тарифи будуть діяти упродовж дії даного договору. Крім того, згідно п.6 ст.276 Господарського кодексу Украйни розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог чинного законодавства. Твердження позивача про те, що СО «Томашпільські ЕМ»неправильно застосовують тариф, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 6.1. ПКЕЕ вибір виду тарифу здійснюється споживачем, зазначається у договорі та може бути змінений у порядку, передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік.
Викликана в порядку ст.30 ГПК України державний фінансовий інспектор Ладижинської об'єднаної Державної фінансової інспекції Шатілова О.С. суду пояснила, що висновок про те, що на балансі позивача рахується гуртожиток зроблено з урахуванням інформації, що міститься у витягу про державну реєстрацію прав №29535611 від 04.04.2011 року, свідоцтві на право власності на нерухоме майно від 20.01.2011 року, а також заповнених керівником та головних бухгалтером формах державного статистичного спостереження №1 - житлофонд (річна).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
10.05.2006 року між Антопільським психоневрологічним інтернатом (далі по тексту - "Позивач") і СО "Томашпільські ЕМ" (далі по тексту - "Відповідач") укладено договір №69 про постачання електричної енергії інтернату, згідно умов якого інтернат сплачував за спожиту електроенергію відповідно до рахунків, наданих постачальником.
В даному Договорі з додатками та додатковою угодою відсутні дані про ціну (тариф), за якою має проводитись розрахунок за спожиту електроенергію.
В серпні 2012 року Ладижинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проводилась ревізія фінансово - господарської діяльності Антопільського психоневрологічного інтернату за період з 1 вересня 2010 року по 1 червня 2012 року, про що було складено акт № 04-16/130 від 17.08.2012 року.
В ході ревізії встановлено, що Антопільським психоневрологічним інтернатом за вказаний період використано 147191 квт електроенергії та сплачено СО «Томашпільські ЕМ»за спожиту енергію 144802,58 грн., втому числі за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року 28062 квт на суму 23100,63 грн.; за 2011 рік 90688 квт на суму 90410,55 грн.; за період з 01.01.2012 року по 30.05.2012 року 28441 квт на суму 31291,40 грн. Також встановлено, що інтернат зайво переплатив відповідачу за використану електроенергію 66249,92 грн., в тому числі: за 2010 рік 10371,72 грн., за 2011 рік 41161,88 грн., за січень - травень 2012 року 14716,52 грн. При цьому в акті №04-16/130 від 17.08.2012 року зроблено висновок про те, що "Внаслідок допущеного порушення Інтернату завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 66249,92 грн. Відповідне порушення допущене посадовими особами підприємства надавача електроенергії - СО "Томашпільські ЕМ" ... та посадовими особами інтернату (директором Присяжнюком А.І. та головним бухгалтером Бовсунівською В.Г.)" (стор.23-23 акту №04-16/130 від 17.08.2012 року).
Згідно направленої претензії на адресу відповідача за №278 від 28 серпня 2012 року останній відмовив в поверненні вказаних коштів, що вбачається із листа №СО-69-227 від 29.08.2012 року.
Зазначені обставини змусили позивача звернутись з даним позовом до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 127 Житлового кодексу України передбачено, що житлові будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчих органах сільських, селищних, міських, районних у місті рад. Правовою підставою для виконання цих повноважень є пп.5 пункту "б" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який відносить до делегованих повноважень виконавчих органів рад облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням. Також повноваження органів місцевого самоврядування у житловій сфері щодо гуртожитків регулюються ст.18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" відповідно до якої органи місцевого самоврядування приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону.
Реєстрація гуртожитків здійснюється в порядку, встановленому органами місцевого самоврядування.
Всупереч викладеним положенням закону станом на час розгляду справи в суді в матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючі висновок Ладижинської об'єднаної державної фінансової інспекції, що "... по інтернату рахується головний корпус площею 2858,35 кв.м., в складі якого є гуртожиток для підопічних загальною площею житлових приміщень 2305,0 кв.м. ...".
Оглянувши надані Ладижинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією документи як доказ наявності на балансі позивача гуртожитку, зокрема, витяг про державну реєстрацію прав №29535611 від 04.04.2011 року, свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 20.01.2011 року тощо, судом нерухоме майно із зазначеним статусом не виявлено.
При цьому суд не погоджується з позицією державного фінансового інспектора стосовно того, що заповнена керівником та головних бухгалтером форма державного статистичного спостереження є підтвердженням того, що "... по інтернату рахується ... гуртожиток...", оскільки даний документ не підтверджує правовий статус гуртожитку в розумінні статті 127 ЖК України, а є лише документом статистичної звітності.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Згідно п.1 ч.2 ст.1, ч.2 ст. 509 ЦК України, абз.3 ч.2 ст. 174 ГК України, укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст.632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Посилання позивача на те, що у договорі про постачання електричної енергії відсутня ціна договору є необґрунтованою, оскільки предметом даного договору є постачання електричної енергії, ціна за надані послуги (тариф на електроенергію) не може бути визначена Томашпілськими ЕМ, оскільки згідно п. 3.6.1. "Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом" тарифи на постачання підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ, тобто, при укладені договору на постачання електричної енергії неможливо передбачити, які тарифи будуть діяти у продовж дії даного договору.
Згідно п.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно роз'яснення Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) № 1473/0917-11 від 03.03.2011р., гуртожитки для отримання тарифу споживачів, прирівняних до населення, зобов'язані надати до відповідних районних електричних мереж енергопостачальної компанії копію Реєстраційного посвідчення гуртожитку. Згідно з п.5.4 Правил користування електричною енергією споживач при укладені договору про постачання електричної енергії зобов'язаний надати енергопостачальній організації довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані розрахункових засобів обліку. Відповідно до п.3.6. ПКЕЕ споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком, окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання.
Відповідно до положень ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до положень ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За приписами частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За змістом ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, за загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Посилання позивача на акт фінансової інспекції як на доказ, на підставі якого необхідно стягнути з відповідача кошти, оцінюється судом критично, крім того відповідно до п.6.2 роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000р. №02-5/35 акти ревізії не мають обов'язкового характеру.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що зроблений в акті Лидижинської об'єднаної державної фінансової інспекції №04-16/130 від 17.08.2012 року висновок про те, що позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 66249,92 грн. по вині посадових осіб позивача та відповідача не підтверджується жодним документом, є безпідставним та необґрунтованим. При цьому сам акт не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором і завдання позивачеві збитків.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З врахуванням вищенаведеного, поданих доказів в їх сукупності, наданих присутніми в судовому засіданні учасниками процесу пояснень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову. За таких обставин в позові слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Повне рішення складено 26 листопада 2012 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - Антопільському психоневрологічному інтернату (24249, Вінницька область, Томашпільський район, с.Антопіль, вул.Жовтнева, 46);
3 - відповідачу - ПАТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Томашпільські електричні мережі" (24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт Томашпіль, вул.Черняхівського, 20)