21 листопада 2012 р. Справа 7/60/2012/5003
за позовом: Заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, м.Вінниця
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця
про стягнення 6 436,25 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Павлова Т.С.
Представники
прокурор: Стецюк Н.Д., сл. посвідчення № 002268 від 03.09.2012 року.
позивача: не з'явився.
відповідача: не з'явився.
22.10.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 436,25 грн., в т.ч. 6100 грн. основного боргу, 281,72 грн. пені, 54,53 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.01.2012 року № 5127 про охорону підрозділом ДСО при УМВС України.
Ухвалою від 24.10.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/60/2012/5003 та призначено до розгляду в засіданні на 07.11.2012 року.
06.11.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання від 06.11.2012 року про відкладення розгляду справи мотивоване неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 07.11.2012 року в зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів розгляд справи відкладено до 21.11.2012 року.
В судове засідання 21.11.2012 року позивач та відповідач не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою суду від 07.11.2012 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві позивачу - пров.Залізничний, 6, м.Вінниця, 21034, відповідачу - АДРЕСА_2; АДРЕСА_1, 21000.
Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ № 14967662 станом на 24.10.2012 року місцезнаходженням позивача значиться пров.Залізничний, 6, м.Вінниця, 21034, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.
Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ № 14967707 станом на 24.10.2012 року місцезнаходженням відповідача значиться АДРЕСА_1, 21000, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
При цьому суд констатує, що сторонами не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а конверт з ухвалою суду на момент проведення судового засідання до суду не повернувся, що з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 року № 1149 свідчить про її отримання останніми.
Крім того суд зауважує, що про час та місце наступного судового засідання представники сторін повідомлялись під розпис в судовому засіданні 07.11.2012 року (а.с.31, т.1).
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
21.11.2012 року в судовому засіданні прокурором супровідним листом, крім іншого, подано платіжне доручення № 118 від 20.11.2012 року про сплату заборгованості відповідачем в сумі 5 600,00 грн..
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
01.01.2012 року між Управлінням Держаної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (Охорона) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір про охорону № 5127, відповідно до п.1.1 якого Охорона зобов'язується здійснювати охорону відокремлених приміщень Замовника перерахованих у дислокації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору і позначених на плані - схемі об'єкт, що охороняється, а Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг Охорони на умовах і в порядку, встановлених цим договором.
Згідно п.2.4 Договору пропускний та внутрішньо-об'єктовий режим на об'єкті встановлюється Замовником і регламентується відповідною інструкцією, що розробляється та затверджується Замовником і погоджується з Охороною.
Сума оплати за годину охорони за договором визначається на підставі узгодження сторонами протоколу договірної ціни (Додаток № 3) і розраховується від фактичної кількості годин наданих послуг (п.3.1 Договору).
Оплата за надані охоронні послуги здійснюється щомісячно до 5 числа поточного місяця у порядку передоплати Замовником відповідної суми, вказаної у Розрахунку вартості наданих послуг (Додаток № 2) (п.3.2 Договору).
У разі зміни норм витрат Охорони, що викликають зміну суми витрат на її утримання, ціни на послуги Охорони переглядаються сторонами у встановленому закону порядку шляхом укладення відповідної додаткової угоди про внесення змін до Протоколу узгодження ціни на здійснення заходів охорони та Розрахунку вартості наданих послуг (п.3.6 Договору).
Відповідно п.4.2.5 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно згідно з п.3.2 цього Договору здійснювати розрахунки з Охороною за надані охоронні послуги.
Між сторонами 01.01.2012 року підписано Протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони до договору № 5127 від 01.01.2012 року, відповідно до якого вартість послуг складає 25,00 грн. у тому числі ПДВ 20 % за одну годину охорони кожним працівником цивільної охорони (а.с.8, т.1).
Також між сторонами було підписано додаток № 1 (Дислокація) та додаток № 2 (Розрахунок) з яких вбачається, що вартість послуг за 1 місяць складає 3 050,00 грн. (а.с.9, т.1).
01.08.2012 року від відповідача на адресу позивача надіслано лист в якому останній просить припинити надання послуг з охорони в зв'язку з відсутністю коштів на оплату вказаних послуг (а.с.16, т.1).
01.08.2012 року сторонами підписано акт про зняття з під охорони одного цілодобового поста цивільної охорони (а.с.20, т.1).
03.08.2012 року відповідно до наказу Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області № 1394 припинено здійснення організації охорони одним постом цивільної охорони СПД ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18, т.1).
Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору № 5127 від 01.01.2012 року позивачем за період з січня 2012 року по липень 2012 року надано охоронні послуги на суму 21 300,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт за вказаний період, довідками позивача за підписом головного бухгалтера, атом звірки станом на 06.11.2012 року (а.с.13-14, т.1).
Також судом встановлено, що в рамках договору від 01.01.2012 року № 5127 за отримані послуги відповідачем загалом сплачено 21 300,00 грн., в тому рахунку 5 600,00 грн. було сплачено після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до супровідного листа від 05.11.2012 року.
Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги слугувало підставою звернення прокурора з даним позовом до суду.
На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно п.5.3 Договору у разі несвоєчасної оплати наданих охоронних послуг Замовник сплачує Охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення платежів.
З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 6 100,00 грн. з відповідача за надані згідно договору від 01.01.2012 року № 5127 послуги є правомірними та обгрунтованими оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, однак підлягають частковому задоволенню, а в позові щодо стягнення 281,72 грн. пені та 54,53 грн. 3 % річних слід відмовити виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи позовна заява № 103/7588вих-12 від 18.10.2012 року про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 436,25 грн., з яких 6 100,00 грн. боргу, 281,72 грн. пені та 54,53 грн. 3 % річних була здана прокурором до канцелярії господарського суду Вінницької області 22.10.2012 року, що вбачається із відбитку штемпеля на першому аркуші позовної заяви (а.с.2, т.1).
При цьому в результаті проведеної судом перевірки розрахунку 3 % річних та пені виявлено помилки в розрахунку останньої, які полягають у арифметичних помилках, що спричинило невірне визначення кінцевих даних.
Зокрема після проведеного перерахунку судом отримано 152,46 грн. пені в періоді з 06.06.2012 року по 08.10.2012 року, та 119,43 грн. в періоді з 06.07.2012 року по 07.10.2012 року (загалом 271,89 грн.) тоді як в розрахунку вказано 157,97 грн. та 123,75 грн. відповідно (загалом 281,72 грн.).
Отже в стягненні 09,83 грн. пені слід відмовити в зв'язку із допущеними помилками в розрахунку.
При розгляді справи судом не приймається до уваги розрахунок боргу долучений до листа позивача від 05.11.2012 року № 16/1-1-3313, оскільки наведені у ньому суми більші ніж заявлені позовні вимоги, а в матеріалах справи відсутнє процесуальне оформлення такого збільшення (заява про збільшення розміру позовних вимог).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем перераховано позивачу 500,00 грн. - 15.10.2012 року та 5 600,00 грн. - 20.11.2012 року.
Таким чином на момент подання позову до суду (22.10.2012 року) відповідачем було погашено заборгованість на суму 500,00 грн., що вказує на безпідставність позовних вимог про стягнення 271,89 грн. пені та 54,53 грн. 3 % річних, обрахованих станом на 08.10.2012 року, а також вимоги в частині стягнення суми основного боргу на суму 173,58 грн. оскільки вказані суми заборгованості вже було погашено відповідачем на момент звернення з даною позовною заявою до суду.
Дійшовши такого висновку судом враховано приписи ст.534 ЦК України відповідно до якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Із змісту договору від 01.01.2012 року № 5127 слідує, що сторонами не визначено іншого порядку черговості погашення вимог кредитора.
В листі від 22.11.2012 року позивач вказує саме на такому порядку черговості розподілу коштів, що надійшли від відповідача.
Таким чином розмір боргу відповідача на момент подання позовної заяви до суду (22.10.2012 року) становив 5 926,42 грн. (6100-173,58).
Разом з тим, суд зазначає, що залишок боргу в сумі 5 600,00 грн. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 20.11.2012 року про що також вказувалось вище.
Виходячи із встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5 600,00 грн. підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.
При отриманні вказаних вище висновків судом враховано правові позиції викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Зокрема в п.4.2 цієї постанови зазначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 4.4 постанови визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Таким чином підлягає стягненню з відповідача залишок боргу в розмірі 326,42 грн..
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення 5 600,00 грн. та відмови в позові щодо стягнення 281,72 грн. пені, 54,53 грн. 3 % річних.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача та стягненню до Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.
21.11.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 21000 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код -НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код -08596825) -326 грн. 42 коп. - боргу.
3. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 21000 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код -НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України - 81 грн. 63 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
4. В стягненні 173 грн. 58 коп. - боргу, 281 грн. 72 коп. - пені, 54 грн. 53 коп. - 3 % річних відмовити.
5. Провадження у справі в частині стягнення 5 600 грн. 00 коп. боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.
6. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 26 листопада 2012 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - пров.Залізничний, 6, м.Вінниця, 21034.
3 - відповідачу - АДРЕСА_2, 21000.
4 - відповідачу - АДРЕСА_1, 21000.