20.11.2012Справа №5002-34/3713-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Енергозберігаючі технології 2010»
до відповідача Головного управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами
про стягнення 96 775,33грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
представники:
від позивача - Нєцкін А.М. за довіреністю б/н від 16.11.2012;
від відповідача - Бутяга Л.А. за довіреністю від 26.03.2012 №25/01-397
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (далі - ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Головного управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами 88038,00 грн. заборгованості, 6675,07 грн. - пені, 2062,26 грн. процентів.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами договору від 10.05.2011 №233 на виконання робіт в частині оплати виконаних робіт у строк, встановлений таким договором. (а.с. 2-4).
Відповідач у справі - Головне управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами правом на надання відзиву на позов не скористався, відзив на позов суду не надав.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву, за наявними у ній матеріалами, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача - зазначив, що підтверджує факт виконання позивачем робіт, однак, вказав, що його вини у не виконанні зобов'язання з оплати не має.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
10.05.2011 між сторонами у справі укладено договір № 233 (а.с. 8-10, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (виконавець) взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача (замовника) виконати наступні види робіт: гідродинамічне очищення ділянок каналізаційної системи Державних дач № 6-8, № 9-10, м. Ялта, АРК; замовник - прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами договору (п. п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт складає 88038 грн., у тому числі ПДВ.
За виконання робіт, згідно п. 1.1 договору, замовник сплачує виконавцю суму, яка буде обумовлена актами виконаних робіт (п. 3.1 договору).
Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт протягом двох днів з моменту повідомлення замовника про готовність роботи до приймання (п. 5.1 договору).
Згідно п. 12.1 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.12.2011 року, але до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
У травні 2011 року позивачем виконано роботи, передбачені договором, вартість яких становить 88038 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за травень 2012 року, копії яких додано до матеріалів справи (а.с. 11-16).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати робіт, виконаних позивачем у травні 2012 року, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.3 договору кінцевий розрахунок по даному договору проводиться замовником не пізніше 30.12.2011.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати вартості робіт за договором, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості за виконані ним роботи.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати робіт у погоджений сторонами строк, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 88038 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем - 2062,26 грн, оскільки їх розмір обраховано позивачем правильно - з урахуванням розміру заборгованості, строку виконання зобов'язання з оплати, періоду прострочення.
В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
В силу п. 6.4 договору, сторонами встановлена відповідальність замовника за порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення.
Так, пеня обрахована позивачем правильно, з урахуванням обмеження строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України; розмір пені встановлений у договорі у межах максимального розміру пені, визначеного ст.3 Закону України «Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем - 6675,07 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення, повне рішення складено 26.11.2012.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» 88 038грн. основної заборгованості, 2 062,26грн. процентів та 6 675,07грн. пені, а також 1 935,51грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова