"26" листопада 2012 р. Справа № 5/17-1860-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі
суддів :Дерепи В.І. Кривди Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.09.2012
у справі № 5/17-1860-2011
господарського судуОдеської області
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
простягнення 128 756,35 грн.
за участю представників від:
позивача ОСОБА_7 (довір. від 19.04.2011р.)
відповідача ОСОБА_8 (довір. від 10.02.2012р.) ОСОБА_6
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2012р. у справі № 5/17-1860-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. частково задоволено позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (Позивач). Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 (Відповідач) на користь Позивача 6 453,55 грн. основного боргу, 64,53 грн. державного мита та 11,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача в повному обсязі.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу ювелірних виробів № 09-10/08-01 від 09.10.2008 р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ФОП ОСОБА_6 (покупець), продавець продає, а покупець купує на умовах договору ювелірні вироби із срібла 925 проби чи 875 проби, а також вироби із срібла 925 проби чи 875 проби з золотими вставками 585 проби чи 750 проби і срібла 925 і 875 проби позолочене.
В пункті 3.1 договору зазначено, що покупець сплачує грошовими коштами продавцю загальну вартість за кожну конкретну поставку, яка підтверджується накладною на умовах повної передоплати.
Пунктами 5.3, 5.4 договору встановлено, що у разі несвоєчасного або не повного розрахунку по закінченню терміну розрахунку покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі 2,5 % від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. Крім пені, покупець зобов'язаний сплатити одноразовий штраф у розмірі 25 000 грн. незалежно від суми заборгованості.
Згідно з пунктами 8.3, 8.4 договору, строк дії договору встановлюється на один рік від дня його підписання сторонами. Договір автоматично продовжується на новий строк, якщо жодна із сторін, за тридцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору не заявила в письмовому вигляді про його припинення.
ФОП ОСОБА_4 поставлено, а ФОП ОСОБА_6 прийнято товар на суму 6 453,55 грн., що підтверджується підписаними сторонами накладними № 26-06/09 від 26.06.2009р. на суму 3 520 грн., № 11-11/09 від 11.11.2009р. на суму 2 933,55 грн.
Оскільки Відповідачем не оплачено за постановлений товар, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 заборгованості в розмірі 6 453,55 грн. -основного боргу, 25 000 грн. - штрафу та 97 302,80 грн. - процентів за несвоєчасну оплату товару (пені).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2011р. у справі № 5/17-1860-2011 задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (Позивач), стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (Відповідач) на користь Позивача 6 453,55 грн. - основного боргу, 97 302,80 грн., що складає: проценти за несвоєчасну оплату товару(пеню), 8,5 % за здійснення відстрочки платежу, 25 000 грн. -штрафу. На Відповідача покладено судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. у справі № 5/17-1860-2011 частково задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6. Частково скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2011р. у справі № 5/17-1860-2011, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 6 453,55 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу ювелірних виробів № 09-10/08-01 від 09.10.2008 р., 64,52 грн. - державного мита за розгляд позовної заяви, 11,82 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 611,73 грн. - державного мита за подачу апеляційної скарги. В решті позову відмовити."
Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2012р. у даній справі частково задоволено касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4. Скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р., рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2011р. у справі № 5/17-1860-2011. Справу № 5/17-1860-2011 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а суд апеляційної інстанції, застосовуючи позовну давність і відмовляючи частково в позові, не врахував, що в матеріалах справи відсутня заява Відповідача про застосування позовної давності.
При новому розгляді справи № 5/17-1860-2011 Господарським судом Одеської області, відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України враховано вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, прийнято рішення від 08.08.2012р., яким частково задоволено позовні вимоги Позивача. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 6 453,55 грн. основного боргу, 64,53 грн. державного мита та 11,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Дане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р.
Приймаючи рішення, в частині задоволення позовних вимог у розмірі 6 453,55 грн., суди попередніх інстанцій обґрунтовують нормами статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Крім того, згідно зі статтями 256, 258, 261 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність у один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки, пунктом 3.1 договору визначено порядок оплати товару на умовах передплати, прострочення сплати товару по накладній № 26-06/09 від 26.06.2009р. розпочалось з 27.06.2009року, а по накладній № 11-11/09 від 11.11.2009р. - з 12.11.2009 року. Відповідно, строк протягом якого Позивач міг звернутись до суду про стягнення штрафу та пені за несвоєчасну сплату вартості товару за вказаними накладними закінчився 26.06.2010р. та 11.11.2010р., відповідно. Позивач звернувся до суду лише 16.05.2011р., тобто після спливу строку позовної давності.
При розгляді справи у першій інстанції ФОП ОСОБА_6 до господарського суду Одеської області подала заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу.
Не заслуговують на увагу доводи Позивача, викладені в касаційній скарзі про те, що відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інше), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги і з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше ніж за один рік, з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання, а частина 1 цієї статті встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Про порушення свого права щодо неоплати товарів Позивач дізнався в червні та листопаді 2009 року. До головної вимоги щодо сплати вартості товарів застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, а до вимоги про сплату пені -спеціальна позовна давність в один рік.
Частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Тому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано залишили без задоволення позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в частині стягнення штрафних санкцій з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, щодо задоволення заяви Відповідача про застосування строків позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що судом першої інстанції при новому розгляді справи враховано вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності, прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке залишено без змін постановою апеляційної інстанції. За таких обставин, відсутні підстави для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій. Касаційна скарга Позивача залишається без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 у справі № 5/17-1860-2011 залишити без змін.
Головуючий - суддя Н.В. Капацин
Судді В.І. Дерепа
Д.С. Кривда