"22" листопада 2012 р. Справа № 5011-65/4856-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: відповідача, третіх осіб: матеріали касаційної скарги Залерцов М.О. -дов. від 01.10.12, не з'явились, повідомлені належно, Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.12
у справі№5011-65/4856-2012
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до треті особиКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна орагнізація-103" Голосіївської районної у м. Києві ради 1. Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" 2. Публічне акціонерне товариство "Київенерго"
простягнення 677698,98 грн.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна орагнізація-103" Голосіївської районної у м. Києві ради 660154,31 грн. боргу, 2100,14 грн. інфляційних втрат, 2504,52 грн. - 3% річних, 12940,01 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з 01.09.11 до 01.01.12 за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06439/2-01 від 14.03.06.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.12 (суддя Головіна К.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 381478,85 грн. боргу, 8178,96 грн. пені, 1583,02 грн. -3% річних, 1257,86 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором за період з 01.09.11 до 01.01.12 у сумі 381478,85 грн. Суд визнав безпідставною вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за воду, що використовується на підігрів, оскільки договором №06439/2-01 від 14.03.06 не передбачено надання і оплата таких послуг, та на балансі відповідача не знаходяться теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 623, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193, 229 Господарського кодексу України, статей 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.08.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 15.10.12 (судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.) перевірене рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні 285200,29 грн. та задовольнити позов в цій частині. Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство наголошує на порушенні судами приписів статей 509, 526, 625, 627, 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України, статей 19, 20, 21, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статей 42, 43, 47, 22, 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що позивач нараховує за спожиту питну воду і прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість спожитої ним води, яка використовується для виготовлення гарячої води. Товариство також посилається на те, що відповідач не заперечував проти визначеного обсягу та вартості наданих спірних послуг, при цьому, його заперечення зводилися лише до неврегульованості умовами договору оплати холодної води, що йде на підігрів. На думку скаржника, відсутність у відповідача бойлерів на балансі не звільняє останнього від сплати вартості спожитої ним води, що йде на підігрів.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.03.06 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") - постачальником та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна орагнізація-103" Голосіївської районної у м. Києві ради -абонентом було укладено договір №06439/2-01 про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. За умовами цього договору постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент, в свою чергу, розрахуватися за такі послуги згідно з умовами договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, встановлених Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 №37. Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, крім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом (пункт 2.1.1 договору). Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. Згідно з пунктом 2.2.3 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна орагнізація-103" Голосіївської районної у м. Києві ради 660154,31 грн. боргу, 2100,14 грн. інфляційних втрат, 2504,52 грн. - 3% річних, 12940,01 грн. пені. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Між тим, скаржником судові акти у справі в частині стягнення з відповідача 381478,85 грн. боргу, 8178,96 грн. пені, 1583,02 грн. -3% річних, 1257,86 грн. інфляційних втрат не оскаржені. Предметом касаційного оскарження є судові акти у справі в частині відмови у позові про стягнення з відповідача заборгованості за питну воду, що йде на підігрів. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судами установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі №06439/2-01 від 14.03.06. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статті 16 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Разом з цим, відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі, щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (які були чинні на момент укладення договору), абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Відповідно до пункту 12.17 вказаних Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом. За пунктом 4.1 названих Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Разом з тим, з 18.10.08 діють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08. Пунктами 3.1, 5.2 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 від 27.06.08 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з 01.09.11 до 01.01.12 позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 1 859 679, 11 грн.; відповідачем сплачено (з урахуванням наданих пільг) 1 200 246,72 грн. Відтак залишок несплаченої суми боргу за вказаний період склав 660154,31 грн. При цьому, суди установили, що зазначена заборгованість складається з: 348 965,82 грн. за холодне водопостачання на потреби споживачів; 810,00 грн. за холодне водопостачання на власні потреби; 31 703,03 грн. за холодне водопостачання на потреби орендарів; 278 675, 46 грн. за питну воду, що йде на підігрів. Як вже зазначалося, скаржник не погоджується з відмовою судів у стягненні з відповідача за питну воду, що йде на підігрів. Між тим, господарськими судами в процесі розгляду спору установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що теплові пункти (котельні) не знаходяться на балансі Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна орагнізація-103" Голосіївської районної у м. Києві ради. Окрім того, установлено судами і те, що договір №06439/2-01 від 14.03.06, який визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру. Водночас, не містять матеріали справи і інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами. За таких обставин, визнається обґрунтованою відмова судів у стягненні з відповідача заборгованості за холодну воду, яка йде на підігрів. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовуються обставинами установленими судами; їм надавалася оцінка судом апеляційної інстанції; та вони стосуються оцінки доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
В іншій частині судові акти у справі скаржником не оскаржені, а тому касаційною інстанцією не переглядалися.
За таких встановлених судами обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.12 у справі №5011-65/4856-2012 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець