"20" листопада 2012 р. Справа № 5008/6/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивачаПекар В.І. -довіреність від 17.02.2012 р.
відповідачівКуценко І.М. - довіреність від 03.01.2012 р. Пантія О.А. - довіреність від 13.11.2012 р.
третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради
на постановувід 19.04.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 5008/6/2012 господарського суду Закарпатської області
за позовомДепартаменту міського господарства Ужгородської міської ради
до- Ужгородської міської ради - Товариства з обмеженою відповідальністю "Майдан -Ужгород"
третя особаУправління культури Закарпатської обласної державно адміністрації
провизнання неправомірними та скасування рішень
У грудні 2011 року управління майном міста Ужгородської міської ради (відповідно до рішення Ужгородської міської ради № 374 від 09.12.2011 р. змінено назву на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради та ТОВ "Майдан-Ужгород" про:
- визнання неправомірним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 15.03.2007р. № 258 "Про погодження місця розташування для будівництва торгівельно - розважального комплексу на пл. Б.Хмельницького";
- визнання неправомірним та скасування пункту 1.1 рішення сесії Ужгородської міської ради № 433 від 16.08.2007р. "Про надання та приватизацію земельних ділянок";
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.11.2007 р., укладеного між Ужгородською міською радою та ТОВ "Майдан-Ужгород".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення частини 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) в матеріалах погодження місця розташування земельної ділянки відсутня копія плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта з зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити, тобто порушено вимоги частини 15 статті 151 Земельного кодексу України, а також виділено земельну ділянку, яка рахується як сквер та відноситься до земель рекреаційного значення, і вилучення таких земель здійснюється Кабінетом Міністрів України, а також прийняття рішення № 258 від 15.03.2007 р. з порушенням місячного строку.
Крім того, щодо пункту 1.1 рішення Ужгородської міської ради № 433 від 16.08.07 "Про надання та приватизацію земельних ділянок", відповідно до якого затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,9 га для розташування та будівництва торгівельно-розважального комплексу на пл. Б.Хмельницького, позивач зазначав, що:
- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Майдан-Ужгород" для розташування та будівництва торгівельно-розважального комплексу в м. Ужгород на пл. Б. Хмельницького, який виготовлено ТОВ "Землемір", містить дані, що згідно експлікації земельних угідь дана земельна ділянка віднесена до земель комерційного використання, а згідно довідки 6-зем., виданої Ужгородським міським відділом земельних ресурсів за № 137 від 14.08.2007, про існуючий стан угідь земельної ділянки в м. Ужгород пл. Б.Хмельницького в графі код цільового використання зазначено - землі іншого призначення;
- в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутня копія договору з організацією, яка має ліцензію на виконання топографо-геодезичних робіт;
- проектом передбачено відведення земельної ділянки в оренду до п'яти років, а згідно рішення Ужгородської міської ради № 433 від 16.08.2007 затверджено проект відведення та надано в оренду ТОВ "Майдан-Ужгород" на десять років;
- зауваження і пропозиції згідно пункту 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 15.08.2007 № 4365 частково не виконані;
- відмінність розміру земельної ділянки згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 15.08.2007 № 4365 та проектом землеустрою виготовлено на 0,90 га;
- встановлення при оглядовому обстеженні спірної земельної ділянки розташування на ній зелених насаджень з рослинним покривом, за відсутності акта обстежень зелених насаджень відсутній, чим порушено вимоги Закону України "Про рослинний світ";
- на спірній земельній ділянці знаходиться дитячий майданчик "Рошен";
- на спірній земельній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва (громіздкий фундамент), наявність якого не відображено у графічних матеріалах проекту землеустрою, і який є першим етапом будівництва монумента Соборності, яке мало бути завершене до 31.12.2005 р. згідно з дорученням Президента України від 06.08. 2005 р., при цьому, в порушення частини 6 статті 123 Земельного кодексу України відсутній позитивний висновок органу охорони культурної спадщини, а міститься висновок про можливість вирішення вказаного питання тільки після визначення іншого місця розташування запроектованого для будівництва монумента Соборності.
Позивач вважає, що договір оренди землі, укладений на підставі вказаних рішень суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач зазначав, що з метою припинення порушень земельного та природоохоронного законодавства Ужгородською міською радою було прийняте рішення № 264 від 07.10.2011 р. та припинено дію договору оренди земельної ділянки площею 0,9 га на пл. Б. Хмельницького та зобов'язано управління майном міста вжити заходів по припиненню договору, у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу ТОВ "Майдан-Ужгород" пропозицію про дострокове розірвання договору, яка останнім відхилена.
Ужгородська міська рада 20.01.2012 р. подала до господарського суду заяву про визнання позову, вказуючи на те, що оскаржувані рішення та договору суперечать вимогам закону та інтересам територіальної громади (том 1 а.с. 65-66).
ТОВ "Майдан-Ужгород" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні звертаючи увагу на невідповідність посилань позивача дійним обставинам справи, що підтверджується наданими відповідачем документами, щодо наявності всіх необхідних погоджень відповідних органів, в тому числі і самою міськрадою, а також вказуючи на належне виконання товариством умов договору щодо сплати орендної плати та вжиття всіх передбачених законодавством заходів.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012 р. (суддя Івашкович І.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності, необґрунтованості та невідповідності позовних вимог приписами законодавства та обставинам справи.
За апеляційною скаргою Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: Малех І.Б., Желік М.Б., Юркевич М.В.) переглянувши рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.04.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.
Департамент міського господарства Ужгородської міської ради подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги незаконністю судових рішень та неповним дослідженням всіх обставин справи, вказуючи на залишення судами поза увагою доводів, зокрема, стосовно віднесення спірної земельної ділянки, наданої товариству згідно спірних рішень до земель рекреаційного призначення, без змін її цільового призначення, віднесення земельної ділянки до скверу, наявність на спірній земельній ділянці майна, що належить іншій особі.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Майдан-Ужгород" просило залишити її без задоволення, а судові рішення у справі залишити без змін, вказуючи на встановлення та дослідження судами всіх обставин справи та правильності застосування норм права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції, на підставі наявних у матеріалах справи документів, були встановлені наступні обставини:
- 15.03.2007 р. ІV сесією V скликання Ужгородської міської ради прийнято рішення № 258 "Про погодження місця розташування для будівництва торгівельно-розважального комплексу на пл. Б.Хмельницького", відповідно до якого міська рада за результатами розгляду матеріалів погодження місця розташування для будівництва торгівельно-розважального комплексу на пл. Б.Хмельницького та на підставі статті 151 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням генерального плану забудови м. Ужгород, вирішила: затвердити матеріали погодження та погодити ТОВ "Майдан-Ужгород" вибір земельної ділянки площею 0, 9 га для будівництва торгівельно-розважального комплексу на пл. Б.Хмельницького; зобов'язано ТОВ "Майдан-Ужгород" у строк до 01.03.2008 р. замовити АПЗ на розробку проектної документації, розробити проектну документацію на будівництво торгівельно-розважального комплексу на пл. Б. Хмельницького, замовити проект відведення земельної ділянки для розташування будівництва торгівельно-розважального комплексу на пл. Б. Хмельницького;
- на підставі вказаного рішення міської ради землевпорядною організацією -ТОВ "Землемір", відповідно до укладеного з ТОВ "Майдан-Ужгород" договору № 11 від 19.02.2007 р. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Майдан-Ужгород" для розташування та будівництва торгівельно-розважального комплексу в м. Ужгород на пл. Б.Хмельницького, який погоджено Ужгородською міською радою, Ужгородським міським відділом земельних ресурсів, Ужгородським міським відділом землекористування, Ужгородським міським управлінням архітектури та містобудування, Держуправлінням екології та природних ресурсів у Закарпатській області, головним державним санітарним лікарем м. Ужгород, управлінням культури Закарпатської облдержадміністрації;
- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Майдан-Ужгород" для розташування та будівництва торгівельно-розважального комплексу в м. Ужгород на пл. Б. Хмельницького після отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації (висновок № 4365 від 15.08.2007 р. Закарпатського обласного головного управління земельних ресурсів, том 1 а. с. 28 -29) подано до Ужгородської міської ради на затвердження;
- згідно пункту 1.1 рішення ІV сесії V скликання Ужгородської міської ради № 433 від 16.08.2007 р. "Про надання та приватизацію земельних ділянок", ТОВ "Майдан- Ужгород" затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0, 9 га для розташування та будівництва торгівельно-розважального комплексу на пл. Б. Хмельницького;
- на підставі рішення Ужгородської міської ради № 433 від 16.08.2007 р. між управлінням майном міста Ужгородської міської ради, яке перейменовано в Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець), та ТОВ "Майдан-Ужгород" (орендар) укладено договір оренди землі від 29.11.2007 р., умовами якого передбачено надання орендарю в строкове платне користування земельної ділянки для розташування та будівництва торгівельно-розважального комплексу в м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, площею 9 000 кв. м, строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі зареєстровано Закарпатською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" за № 2110100000-0407070000190 від 05.12.2007 р.
- 30.01.2008 р. між сторонами договору також укладено додаткову угоду до вказаного договору щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога управління майном міста Ужгородської міської ради (внаслідок зміни назви - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) про визнання неправомірними та скасування рішення Ужгородської міської ради від 15.03.2007р. № 258 "Про погодження місця розташування для будівництва торгівельно - розважального комплексу на пл. Б.Хмельницького" та пункту 1.1 рішення сесії Ужгородської міської ради № 433 від 16.08.2007 р., а також визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.11.2007р.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності тощо.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 124 цього Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в силу чинного як на момент прийняття міською радою оспорюваних рішень, так і на момент розгляду справи, обов'язковою передумовою укладення договору оренди земельної ділянки є наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, і прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Майдан-Ужгород" на 10 років належало до виключної компетенції сесії Ужгородської міської ради, а договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень) передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього кодексу.
Вказаними правовими нормами передбачалось, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України розроблений землевпорядною організацією -ТОВ "Землемір" проект відведення земельної ділянки м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького було погоджено із землекористувачем згідно позитивних висновків від 23.04.2007 р., органом по земельних ресурсах згідно висновків від 23.04.2007 р. № 568 та від 26.04.2007 р. № 170, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом згідно висновків від 23.04.2007 р. № 46/17 та від 24.04.2007 р. № 721/03, органами архітектури згідно висновку від 23.04.2007 р. та охорони культурної спадщини № 01-11/3353-04 від 15.08.2007 р. і подано до Ужгородської міської ради, яка в межах своїх повноважень, визначених Земельним Кодексом України, прийняла рішення № 433 від 16.08.2007 р. про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки строком на 10 років.
Проект землеустрою погоджено з усіма контролюючими і погоджувальними службами, є позитивний висновок державної експертизи (первинної) землевпорядної документації, у зв'язку з чим, відповідно до вимог закону затверджено рішенням Ужгородської міської ради від 16.08.2007 р. № 433.
Судами також зазначено, що в межах визначеної законодавством обов'язкової процедури погодження проекту землеустрою спірної земельної ділянки відповідні служби діяли в межах визначених законом повноважень, а надані ними висновки в установленому порядку не оспорювались.
Згідно висновку державної землевпорядної експертизи від 15.08.2007 р. № 4365, наданого Закарпатським обласним головним управлінням земельних ресурсів, представлений на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою в основному відповідає вимогам земельного законодавства, встановленим нормам та правилам при умові врахування пункту 10, в якому викладено зауваження та пропозиції до землевпорядної документації.
За приписами статті 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
Відповідно до статті 32 вказаного Закону державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.
Статтею 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" встановлено, що результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.
Нормами статті 37 цього Закону регулюється порядок спростування висновків державної експертизи, а відповідно до статті 38 передбачено можливість оскарження в судовому порядку рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, прийнятих на підставі висновків експертизи, які скасовані або визнані недійсними.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами було зазначено, що виходячи з приписів законодавства, наявність чинного позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації № 4365 від 15.08.2007 р. є належною та обов'язковою для виконання підставою для прийняття органом місцевого самоврядування -Ужгородською міською радою рішення про реалізацію передбачених такою документацією заходів, тобто затвердження проекту та надання в оренду земельної ділянки для розташування та будівництва торгівельно-розважального комплексу на пл. Б. Хмельницького. При цьому, судами встановлено, що позивачем не подано жодного доказу, який спростував би в установленому законом порядку позитивний вказаний висновок державної експертизи, а сам висновок державної експертизи спростовує доводи позивача щодо наявності порушень законодавства при вирішенні питання про відведення земельної ділянки відповідачу.
Крім того, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), закріплено поділ земель на категорії за їх основним цільовим призначенням, до яких, зокрема, віднесено землі рекреаційного призначення. Згідно частин 1 та 2 статті 20 цього Кодексу, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Проте, як встановлено судами, позивачем не подано жодного доказу, зокрема, відповідного рішення Ужгородської міської ради, яким підтверджувався би факт віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення.
Натомість, як зазначено судами, відповідно до матеріалів попереднього погодження та матеріалів відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Майдан-Ужгород" спірна земельна ділянка відноситься до земель громадської та житлової забудови, про що зазначено у наявному в матеріалах проекту землеустрою технічному завданні, погодженому із начальником Ужгородського МВЗР 25.04.07. Крім цього, комісійний акт вибору земельної ділянки від 19.02.2007 р. містить дані про юридичний статус земельної ділянки та склад угідь -із земель, не наданих у власність та користування в межах населеного пункту м. Ужгород, до земель сільськогосподарського призначення не належить, угіддя -інші відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.
Стосовно доводів позивача стосовно того, що спірна земельна ділянка призначена для будівництва монументу Соборності, судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що згідно висновків до матеріалів вибору земельної ділянки, матеріалів проекту землеустрою, виданих Ужгородським міським управлінням архітектури та містобудування, Ужгородськими міськими відділами земельних ресурсів та землекористування, а також управлінням культури Закарпатської ОДА, копії яких містяться у матеріалах справи, спірна земельна ділянка не входить до охоронних зон пам'яток історії, архітектури та археології, а також не належить до земель рекреаційного призначення. Зокрема, в пункті 7 розробленого, затвердженого головним архітектором м. Ужгород архітектурно-планувальному завданні № 633 від 03.12.2007 р. зазначено, що земельна ділянка до історико-культурних, санітарно-охоронних зон тощо не належить.
Крім цього, в пояснювальній записці Ужгородської міської ради до рішення "Про розгляд протесту заступника прокурора м. Ужгород про визнання незаконним пункту 1.1 рішення Ужгородської міської ради № 433 від 16.08.2007 р." в якому відмовлено, зазначено, що жодних рішень про розміщення монументу Соборності на пл. Б. Хмельницького міська рада не приймала.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що ТОВ "Майдан -Ужгород" відповідно до вимог чинного законодавства набув право користування земельною ділянкою на правах оренди і після державної реєстрації договору оренди та передачі йому земельної ділянки за актом приймання-передачі приступив до використання її за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.
При цьому, згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України, державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Це правило повною мірою стосується й звернень до господарського суду державних та інших органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.
З огляду на приписи зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України, у разі звернення державного або іншого органу з відповідним позовом необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом, повноваження саме на подання до суду такого позову.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Статтею 54 вказаного Закону передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ужгородської міської ради № 386 від 16.12.2011 р. затверджено Положення про Департамент міського господарства, згідно якого Департамент є виконавчим органом Ужгородської міської ради і діє як самостійний структурний орган міської ради, що утворюється Ужгородською міською радою, підпорядкований і підзвітний міському голові та міській раді.
Проте, звертаючись до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування рішення Ужгородської міської ради від 15.03.2007 р. № 258, пункту 1.1 рішення Ужгородської міської ради № 433 від 16.08.2007 р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.11.2007 р., Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради не наведено в чому саме полягає його порушене право, за захистом якого вказаний орган звернувся до суду, або яке право територіальної громади обмежене рішеннями міської ради, прийнятими у 2007 році.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням ІV сесії V скликання Ужгородської міської ради № 631 від 28.02.2008 р. відхилено протест заступника прокурора міста Ужгорода від 13.02.2008 р. № 281 вих. 08 на пункт 1.1 рішення міської ради № 433 від 16.08.2007 р. "Про надання та приватизацію земельних ділянок" (том 1 а.с. 162), а рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 91 від 16.04.2010 р., враховуючи пункт 1.1 рішення міської ради № 433 від 16.08.2007 р. та рішення виконкому № 89 від 12.04.2010 р. "Про затвердження проекту торгово -розважального комплексу", вирішено ТОВ "Майдан -Ужгород" надати згоду на перенесення дитячого ігрового майданчика "Рошен" у сквер по наб. Студентській з подальшим його благоустроєм, надано згоду на про ведення робіт по пересаджуванню дерев згідно акта обстеження зелених насаджень від 13.04.2010 р. № 71 та розробити проект (план) організації парку -пам'ятки садово -паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Горького" з подальшим проведенням його комплексного благоустрою (том 1 а.с. 159).
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені судами під час здійснення судового провадження обставини справи стосовно відповідності оспорюваних рішень ради та договору вимогам закону та недоведеності позивачем порушеного права, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника такими, що зводяться до переоцінки доказів, є непереконливими та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами.
Керуючись статтею 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 р. у справі № 5008/6/2012 та рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач