21.11.12р. Справа № 8/5005/7612/2012
За позовом Прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі:
1) Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, (м. Дніпропетровськ)
2) Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі, (м. Дніпропетровськ)
до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", (м. Київ) в особі Дніпропетровського територіального управління приватного акціонерного товариства "МТС Україна", (м. Дніпропетровськ)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, (м. Дніпропетровськ)
про стягнення 1 793,02 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Прокурор: Каюк М.С.
від позивача-1: Шуригіна Т.М. - гол. спец. (дов. № 10/3-172 від 29.12.11р.)
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: Коваленко О.М. - юрисконсульт (дов. № 0246/12 від 01.06.12р.)
від третьої особи: Пліс Н.В. - гол. держ. інспекції (дов. № 12-230 від 21.11.12р.)
Шлянін О.В. - гол. спец. юрисконсульт (дов. № 12-165 від 15.08.12р.)
Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду в особі Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі із позовом до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в особі Дніпропетровського територіального управління приватного акціонерного товариства "МТС Україна" про стягнення 1 793,02 грн.
Сума позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 240-УКВ/09 від 23.07.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за орендну плату.
23.20.12р. від відповідача подано відзив по позовну заяву № 12-21243/к від 22.10.12р., в якому проти позовних вимог заперечує, вважає, що прокурором не доведений факт завдання позивачем збитків, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення вимог прокурора щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 793,02 грн. та просить суд відмовити в позові повністю.
Позивач-2 та третя особа у судове засідання не з'явились, витребувані судом документи не надали, але були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розгляд справи відкладався з 18.09.12р. на 23.10.12р., з 23.10.12р. на 08.11.12р. та з 08.11.12р. на 21.11.12р.
23.10.12р. у судовому засіданні за заявою прокурора продовжено строк вирішення спору по справі з 07.11.12р. по 21.11.12р. включно.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.12.2010р. Дніпропетровською міської радою було прийнято рішення за № 3/3 "Про структуру виконавчих органів міської ради, граничну чисельність працівників міської ради та її виконавчих органів і кількісний та персональний склад виконкому міської ради", яким затверджено утворити з 01.01.2011р. Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, який визначити правонаступником управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради зокрема. Аналогічне відображено у п.1.1. Положення про Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, затверджене рішенням Дніпропетровської міської ради № 12/5 від 15.12.2010р.
На теперішній час усі права та обов'язки управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради виконує його правонаступник - Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, в інтересах якого заявлено позов.
Відповідно до п. 1.2 Статуту Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол Загальних зборів акціонерів № 17 від 09 квітня 2010р.), Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок".
23.07.2009р. між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради), як орендар, та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 240-УКВ/09.
Згідно п. 1.1. договору оренди, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - частина димової труби з майданчиком, (надалі - об'єкт оренди), загальною площею 29,0 кв.м. у тому числі (25,0 кв.м. та 4,0 кв.м.), розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 67, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 65 743,00 грн. без ПДВ, що перебуває на балансі міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", для розміщення антенно-фідерних пристроїв.
Згідно з актом від 23.07.2009р. приймання-передачі приміщення було передано орендарю в користування.
Відповідно до п. 10.1 строк дії даного договору з 23.07.2009р. по 23.07.2011р. включно. В силу ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії договору було автоматично пролонговано на таких самих умовах і на той самий строк, у зв'язку з відсутністю заперечень сторін протягом місяця після закінчення терміну дії договору.
Згідно п. 3.5 договору оренди від 23.07.2009р. № 240-УКВ/09 відповідач зобов'язаний щомісяця перераховувати орендну плату за договором не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 3.4. договору оренди встановлено, що плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Розмір базової орендної плати становив 854,29 грн. за базовий місяць - червень 2009 року (п. 3.2. договору).
З моменту підписання договору оренди № 240-УКВ/09 від 23.07.2009р. орендар зобов'язаний сплачувати 50% орендної плати на користь орендодавця до міського бюджету, та 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача.
Найпершим обов'язком орендаря згідно з п. 5.1. договору оренди від 23.07.2009р. № 240-УКВ/09р. є зобов'язання використовувати об'єкт оренди відповідно до його цільового призначення та умов договору.
Протягом січня 2012 року на підставі направлення, виданого в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (Пліс Н.В.) № 15-12 від 10.01.12р. було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради за період з 01.10.10р. по 31.12.11р. (правонаступником якого є позивач-1), результати якої викладено у акті № 06-21/34 від 16 березня 2012 року.
Прокурор стверджує, що під час здійснення зустрічної звірки проведено контрольні обстеження, встановлено, що між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради), та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МТС Україна"), був укладений договір оренди № 240-УКВ/09р. від 23.07.2009р., згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно - частину димової труби з майданчиком з застосуванням орендної ставки 15%, загальною площею 29,0 кв.м., у тому числі (25,0 кв.м. та 4,0 кв.м.), для розміщення антенно-фідерних пристроїв, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 67, але відповідно до контрольного обміну та фактичного обстеження встановлено, що орендарем використовувалась комунальне нерухоме майно під розміщення антен з орендною ставкою - 15%, а також додатково використовувались бетонні площадки на яких розміщено телекомунікаційне обладнання до яких повинна була застосовуватись орендна ставка 30%.
Отже, прокурор вказує на те, що орендарем встановлено неправомірне використання займаного приміщення всупереч умов договору, а саме - неправомірне додаткове (порівняно з умовами договору) використання бетонних площадок, на яких розміщено телекомунікаційне обладнання (за що передбачено більшу орендну ставку за методикою), також наведене є підставою для стягнення збитків у вигляді недоотриманої позивачами плати.
Проведеним Державною фінансовою інспекцією перерахунком по договору оренди встановлено недоотримання орендної плати щодо договору оренди за період з 01.12.2010р. по 31.12.2011р. на загальну суму 1 793,02 грн. з яких до міського бюджету - 896,51 грн., балансоутримувачу - 896,51 грн.
Актом від 16 березня 2012р. № 06-21/34 встановлено, що вказані дії відповідача призвели до нанесення матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету та балансоутримувачу на вищевказані суми.
Згідно з п. 9.1. договору оренди, сторони домовилися, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинним законодавством України.
27.03.2012 року за вих. № 7/4-350 Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради на адресу відповідача було надіслано претензійного листа, у якому повідомлялося, що у ході проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області перевірено цільове використання об'єкту оренди щодо договору оренди № 240-УКВ/09 від 23.07.09р., у зв'язку з чим встановлено, що міським бюджетом недоотримано кошти у розмірі - 1 793,02 грн. Також, вимагалось сплатити вказану суму та привести використання орендованого приміщення відповідно до умов договору оренди.
Прокурор стверджує, що претензія була надіслана на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією. Відповідач відповіді на лист - претензію не надав, збитки за даним договором не були погашені.
На підставі викладеного, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради до міського бюджету збитки у сумі 896,51 грн. та на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" збитки у сумі 896,51 грн.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог з огляду на наступне.
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни (плати, винагороди тощо), так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.
Розглянувши матеріали справи господарський суд зазначає, що за умовами п.п. 3.3-3.5 договору сторони домовились про те, що орендар зобов'язується сплачувати 50% орендної плати до міського бюджету (427,15 грн.), та 50% (427,15 грн.) орендної плати на рахунок балансоутримувача (позивача-2 у справі), яка за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць та сплачується у термін не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).
Поняття збитків і підстав їх відшкодування у цивільних правовідносинах визначені в статті 22 Цивільного кодексу України та передбачають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або місить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України збитки визначено як витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальним принципом цивільного права для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія або бездіяльність особи; наявність збитків; причинений зв'язок між протиправною поведінкою особи та збитками; вина особи, яка завдала збитки.
Спір між сторонами виник щодо обов'язку відповідача сплатити суму недоотриманої орендної плати за період з 01.12.2010р. по 31.12.2011р. в загальному розмірі 1 793,02 грн., з яких до міського бюджету - 896,51 грн., балансоутримувачу - 896,51 грн. Насамперед, на підставі проведеної перевірки Державною фінансовою інспекцією Дніпропетровській області та складеного акту № 06-21/34 від 16.03.12р., який відповідачем так і не сплачений позивачам у справі.
Необхідно зауважити, що залучений до матеріалів справи акт Державною фінансовою інспекцією Дніпропетровській області за № 06-21/34 від 16.03.2012 року не може бути належним доказом наявності вини відповідача та спричинення останнім збитків позивачу з огляду на наступне:
Акт складений за результатами проведеної ревізії є підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою, зокрема, пред'явлення позову, проте не позбавляє її процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Сам лише акт Державної фінансової інспекції не визначений законодавством як безумовний доказ в розумінні ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватись належними доказами в у відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем не додано до матеріалів справи документального підтвердження неналежного виконання відповідачем умов спірного договору, не надано доказів неправомірності включення останнім до договірної ціни договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 240-УКВ/09 від 23.07.09 року інших супутніх витрат.
Матеріалами справи встановлено, що прокурор не довів, які дії відповідача по завданню позивачу 1,2 збитків є неправомірними, не доведено чи є між ними і завданими збитками безпосередній причинний зв'язок та не доведена вина відповідача.
Крім того, акт проведеної ревізії за № 06-21/34 від 16.03.2012 року, що орендується орендарем, балансоутримувачем якого є позивач-2, складений за відсутністю відповідача.
Перевіряючи зроблений висновок про зміну цільового використання приміщення тільки за підстав суб'єктивних висновків, як зазначено в акті "...під розміщення антен застосовується орендна ставка 15%, але орендарем додатково використовувались бетонні площадки на яких розміщено телекомунікаційне обладнання, тобто до яких повинна була застосовуватись орендна ставка 30%", більш ніяких ознак нецільового використання приміщення у акті не наведено.
Враховуючи те, що відповідач використовував та використовує орендоване майно - частину димової труби з майданчиком загальною площею 29 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 67, згідно умовам договору та належним чином виконує свої зобов'язання за договором без додаткового використання бетонних площадок на яких нібито розміщено телекомунікаційне обладнання, що підтверджується довідками балансоутримувача, приміщення завжди використовувалось відповідачем за цільовим призначенням, у зв'язку з чим, слід вважати висновки перевіряючих необґрунтованими, як не підтверджені належними доказами. Також, прокурором необґрунтовано нарахування збитків за вказаних у позовній заяві період.
В силу положень передбачених ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги прокурора про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у загальному розмірі 1 793,02 грн., які обґрунтовані нецільовим використанням орендованого приміщення відповідачем є безпідставними та такими, які не підлягають задоволенню.
Згідно з п. 6.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в редакції від 31.05.2007р., приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується.
В Листі Вищого господарського суду України від 25.08.2011р. № 01-06/1175/2011 "Щодо судового збору" в редакції від 31.10.2011р. зазначено, що до надання пленумом Вищого господарського суду України роз'яснень з питань практики застосування господарськими судами розділу VI ГПК господарськими судами може враховуватися викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в чистині, що відповідає чинному законодавству.
Виходячи з викладеного, оскільки позов поданий прокурором, судовий збір стягненню не підлягає.
Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін
Повне рішення складено 26.11.12р.