"22" листопада 2012 р. Справа № 5011-65/5937-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Найденко І.О. - дов. від 26.09.12, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.10.12
у справі№5011-65/5937-2012
за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест-ВАТ"
простягнення 28171,80 грн.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест-ВАТ" про стягнення з нього 14185,80 грн. пені і 13956 грн. штрафу за договором поставки №11611121 від 27.01.11. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з поставки запасних частин до трубопровідної арматури в обумовлені спірним договором строки. Позивач посилався на пункт 7.2 договору, приписи статей 526, 527, 532, 550, 551, 611 Цивільного кодексу України, статей 193, 197, 202, 217, 218, 222, 230, 231 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.12 (суддя Головіна К.І.) в позові відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки, оскільки спірна продукція була поставлена позивачеві без прострочення, в узгоджені з ним строки. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 526, 530, 663, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 181, 193 Господарського кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.12 (судді: Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Ропій Л.М.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом", яке просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник наголошує на тому, що судами порушені приписи статей 598, 599, 610, 651, 654 Цивільного кодексу України, статей 181, 193, 231 Господарського кодексу України, статей 34, 36, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство вважає помилковим висновок судів про погодження позивачем нового строку поставки спірної продукції. При цьому, скаржник посилається на те, що факсограма є внутрішнім документом компанії, а відтак не може бути належним доказом зміни строків поставки.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.01.11 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" -покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест-ВАТ" -постачальником було укладено договір поставки №111611121. За умовами цього договору постачальник зобов'язався поставити запасні частини до трубопровідної арматури, виробництва ТОВ "Інтерарм" Російської Федерації для енергоблоків №1, №3, №4 ВП "Рівненська АЕС"ДП НАЕК "Енергоатом", та енергоблоку №1 ВП "Хмельницька АЕС", а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити продукцію. Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Сума договору становить 2 145 108,87 грн. (пункт 3.1 договору). Відповідно до пунктів 5.1, 12.1 договору строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. Пунктом 5.2 договору встановлено, що поставка продукції за специфікаціями здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP -склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство"ДП НАЕК "Енергоатом", склад Хмельницького відділення ВП "Складське господарство"ДП НАЕК "Енергоатом" за Правилами Інкотермс 2000. Постачальник за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється. Згідно з пунктом 5.4 договору датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача. Строк поставки продукції згідно зі специфікаціями №1, №2 на поставку запасних частин до арматури (підписаними сторонами та скріпленими їх печатками) становить 90 днів після підписання договору (тобто до 27.04.11). За порушення строків поставки спірної продукції сторони обумовили нарахування пені і штрафу (пункт 7.2 договору). Господарські суди в процесі розгляду спору установили, з підтвердженням матеріалами справи, що сторони (шляхом обміну листами і факсограмами) змінили умови договору щодо строків поставки спірної продукції та узгодили нові строки поставки -до 15.07.12. Відповідач 08.07.11 за накладною №22 від 07.07.11 поставив позивачеві продукцію, визначену специфікацією №1, на суму 199 800 грн. (акт приймання-передачі ТМЦ №041-25/15). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест-ВАТ" 14185,80 грн. пені і 13956 грн. штрафу за договором поставки №11611121 від 27.01.11. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 662 Цивільний кодекс України). За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, за приписами статті 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (статті 612 Цивільного кодексу України). Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення з останнього неустойки за прострочення поставки спірної продукції. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили, що строк поставки запасних частин до трубопровідної арматури за договором від 27.01.11 становить 90 днів після підписання договору (тобто до 27.04.11). Водночас установили господарські суди і те, з підтвердженням матеріалами справи, що сторонами було досягнуто згоди щодо інших строків поставки спірної продукції -до 15.07.12 та, відповідно, змінено умови договору в цій частині. Відповідач 08.07.11 за накладною №22 від 07.07.11 поставив позивачеві продукцію, обумовлену специфікацією №1. Тобто, як установили суди, спірна продукція була поставлена відповідачем в узгоджені сторонами строки, без прострочення. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи викладене, висновок господарських судів про відсутність підстав для стягнення неустойки за відсутності порушення зобов'язання визнається правомірним. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки спростовуються обставинами встановленими господарськими судами; їм надавалася оцінка апеляційним господарським судом; та вони ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.
Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.12 у справі №5011-65/5937-2012 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець