"21" листопада 2012 р. Справа № 5011-30/5772-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
на рішеннявід 05.07.2012 р. господарського суду міста Києва
та постановувід 25.09.2012 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі№5011-30/5772-2012 господарського суду м. Києва
за позовомдочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
допублічного акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз", м. Київ
про стягнення 165 254,94 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача відповідачаШикеринець Р.І., довір.; Ковальова О.В., довір.
Дочірня компанія "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -позивач) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" (далі -відповідач) про стягнення 94 286,56 грн. пені та 70 968,38 грн. штрафу за несвоєчасне виконання робіт за договором №17.1102/110401655 від 08.04.2011 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2012 р. (суддя Ващенко Т.М.) у задоволені позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 р. (судді: Чорногуз М.Г. -головуючий, Алданова С.О., Суховий В.Г.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ст.ст. 42, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Скаржник зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання за договором, про що свідчить дата підписання акту виконаних робіт.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.04.2011 р. між сторонами був укладений договір № 17.1102/110401655 про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до умов якого відповідач (підрядник) зобов'язався виконати за завданням позивача (замовник) проектно-вишукувальні роботи та отримати позитивний висновок комплексної державної експертизи, а позивач -прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що роботи виконуються відповідачем з моменту укладення договору до 01.10.2011 р. Початок та закінчення етапів робіт визначається графіком виконання робіт, який наведений в додатку №2 до договору.
У відповідності з додатком №2 до договору перший етап робіт виконується в строки з 01.04.2011 -31.05.2011 р., другий етап - в строки з 31.05.2011 -31.08.2011 р.
Згідно з п. 5.12 договору по завершенню кожного етапу робіт відповідач передає позивачу акт приймання-передачі етапу виконаних робіт, документацію, розроблену відповідно до завдання та технічних умов, висновки державних експертиз.
Відповідно до п. 5.14 договору позивач протягом 30-ти календарних днів з дня одержання акту приймання-передачі виконаних робіт та документів, зазначених в пункті 5.12 договору, зобов'язаний підписати та направити відповідачу відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт або направити підряднику мотивовану письмову відмову від приймання виконаних робіт.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення з вини відповідача строків виконання робіт, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується з відповідача штраф у 7% вказаної вартості.
Звертаючись із позовом, позивач стверджував, що у порушення умов договору відповідач несвоєчасно виконав роботи другого етапу, про що свідчить акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний позивачем лише 02.12.2011 р. Тому позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій саме за порушення відповідачем терміну виконання робіт, які передбачені пунктом 7.2 договору.
Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи були виконані відповідачем, як цього вимагають норми ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, у строки, встановлені договором, та прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом здачі-приймання виконаних робіт №66/11 від 31.08.2011 р.
Проте в подальшому між сторонами виник спір щодо ціни договору, який розглядався судом у іншому позовному провадженні (справа №23/363). У зв'язку з чим 02.12.2011 р. між сторонами підписаний інший акт виконаних робіт зі змінами у частині вартості робіт.
Проте факт підписання позивачем першого акту саме 31.08.2011 р. означає, що прострочення з боку відповідача не мало місце.
Наявність між сторонами спору щодо ціни робіт вже після їх фактичного виконання та підписання позивачем відповідного акту не свідчить про порушення відповідачем умов договору щодо строків виконання робіт.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відповідальності відповідача, передбаченої пунктом 7.2 договору, є законними та обґрунтованими.
Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.
За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 05.07.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 р. у справі № 5011-30/5772-2012 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич