"22" листопада 2012 р. м. Київ К-38725/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Сумський комбікормовий завод" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2010р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р. у справі № 2а-87/10/1870 за позовом Сумського районного центру зайнятості до Контрольно-ревізійного управління в Сумській області, третя особа ЗАТ "Сумський комбікормовий завод" про визнання нечинною вимоги, -
Сумський районний центр зайнятості звернувся з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Сумській області, третя особа ЗАТ "Сумський комбікормовий завод" про визнання нечинною вимоги, викладеної в п. 1 листа -вимоги від 06.07.2009 року № 17-14/341.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога суперечить чинному законодавству, оскільки безробітні, які працюють на громадських роботах не втрачають статусу безробітного, вони продовжують у визначені терміни відвідувати центр зайнятості, їм підшукується підходяща робота. За умови працевлаштування на постійне місце роботи, безробітний звільняється з громадських робіт та знімається з обліку в центрі зайнятості. Стажування безробітного на підприємстві не є підставою для зняття безробітного з обліку. Підставою для зняття безробітного з обліку є лише його працевлаштування на постійне місце роботи.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р., в задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що вимога про вжиття позивачем заходів до повернення коштів, виплачених як дотація для працевлаштування осіб в зв'язку з поданням 3-ю особою недостовірних відомостей, є обґрунтованою, підстави для визнання її нечинною відсутні.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Закрите акціонерне товариство "Сумський комбікормовий завод" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні 2009 року контрольно-ревізійним відділом в Сумському районі проведено ревізію з питань дотримання порядку надання дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних ЗАТ "Сумський комбікормовий завод" у Сумському районному центрі зайнятості за період з 01.01.2005 року по 01.05.2009 року.
За результатами ревізії складено акт та Контрольно-ревізійним відділом в Сумському районі позивачу направлено лист-вимогу № 17-14/341 від 06.07.2009 року, в якій крім іншого вимагалось вжити заходи для відшкодування коштів незаконно використаних на дотації для створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у ЗАТ "Сумський комбікормовий завод" шляхом звернення до підприємства, а у разі незгоди повернути кошти - до суду.
Підставою для такої вимоги став висновок контрольно-ревізійного відділу в Сумському районі про те, що на робочі місця утворені за рахунок дотацій, виплачених позивачем були влаштовані особи, що фактично були працевлаштовані на постійні робочі місця, в зв'язку з чим мали бути зняті з обліку як безробітні, а тому не потребували працевлаштування за рахунок створення дотаційних робочих місць.
Також судами встановлено, що 11 осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які мали статус безробітного, були зареєстровані в Сумському районному центрі зайнятості, позивачем було направлено на громадські роботи зі збереженням статусу безробітного до ЗАТ "Сумський комбікормовий завод". З цими особами було укладено трудові договори на участь в громадських роботах на посадах підсобних працівників, зроблено записи в трудових книжках, видано накази про прийом на роботу. В подальшому 3-ю особою видано накази якими в зв'язку з виробничою необхідністю покладено обов'язки водіїв на ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 При цьому термін, на який покладено виконання обов'язків не зазначено.
Відповідно до табелів обліку робочого часу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 обліковувались як водії, ОСОБА_11 - трактористом, ОСОБА_12, - електрозварювальником, ОСОБА_13, ОСОБА_8 ОСОБА_14 - операторами, ОСОБА_9 - апаратником та оператором. Відповідно до зазначених табелів обліку робочого часу та реєстру дорожніх листів роботи виконувані зазначеними вище особами не були разовими чи тимчасовими.
Відповідно до ст. 23 п. 4 Закону України "Про зайнятість населення" за безробітними громадянами, які беруть участь у громадських роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені відповідно до цього Закону. Тобто, за такими особами зберігається статус безробітного.
Згідно з ст. 24 ч. 4 КзпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Водночас, як було вірно встановлено судами, особи направлені до ЗАТ "Сумський комбікормовий завод" для участі в громадських роботах на посадах підсобних працівників протягом тривалого часу виконували трудові обов'язки за іншими посадами. Ці особи були фактично допущені роботодавцем до виконання робіт за іншими ніж підсобний працівник посадами, про що свідчать табелі обліку робочого часу, дорожні листи, відомості про виплату заробітної плати. Термін виконання таких обов'язків обумовлений не був, тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що з цими особами було укладено безстрокові трудові договори на виконання зазначених вище робіт. Такі роботи не є громадськими, тому 3-тя особа зобов'язана була повідомити позивачу про працевлаштування осіб, направлених для виконання громадських робіт на постійні робочі місця.
Виходячи з викладеного, суди обґрунтовано дійшли висновку, що вимога про вжиття позивачем заходів до повернення коштів, виплачених як дотація для працевлаштування осіб в зв'язку з поданням ЗАТ "Сумський комбікормовий завод" недостовірних відомостей, яка міститься в п.1 листа-вимоги від 06.07.2009 р. № 17-14/341 є обґрунтованими.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сумський комбікормовий завод" залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2010р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: