"22" листопада 2012 р. м. Київ К-28938/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області на постанову господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009р. у справі № 11/101/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Мерітайм» до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Мерітайм»звернулось до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 20 від 25.03.2008 року та припис №10/15-716 від 25.03.2008 року.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009р., позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано Рішення №20 від 25.03.2008р. та Припис №10/15-716 від 25.03.2008р. Державної інспекції з контрою за цінами в Миколаївській області.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.03.2008р. по 18.03.2008р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області, на вимогу Миколаївської транспортної прокуратури, було проведено позапланову перевірку TOB Компанія «Пасіфік Мерітайм»дотримання товариством державної дисципліни цін з питань нарахування та стягнення агентських зборів.
18.03.2008р. за результатами даної перевірки було складено акт № 95, в якому було зазначено, що Компанія в порушення Наказу Міністерства транспорту України № 214 від 27.06.1996р. «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам в морських торговельних портах України»додатково стягувала плату за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента, що відповідає статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України.
25.03.2008р. Держінспекцією було прийнято рішення № 20 про застосування до Компанії економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та про вилучення у компанії в доход державного бюджету штрафу в розмірі 50 655,00 грн., штрафу в розмірі 101 310,00 грн. Окрім цього, Держінспекцією також було винесено припис № 0/15-716 від 25.03.2008р., в якому вимагалось в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін при нарахуванні та стягненні агентських зборів в частині додаткового стягнення плати за оформлення документів.
Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодекс торговельного мореплавства України (далі -КТМУ, в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Вичерпний перелік послуг, які має виконувати морський агент визначено у статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМУ). Зокрема, агент: виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна; допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту; оформляє митні документи та документи на вантаж; інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення; сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту; залучає вантажі для морських ліній; здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах; виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Згідно з вимогами п.44 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. за агентування суден, що заходять до портів України, для завантаження та (або) розвантаження наливних, навалочних або насипних, а також генеральних, лісових і змішаних вантажів, плата за агентські послуги справляється за встановленими ставками. Відповідно до даної норми, у разі надання морським агентом послуг, які не входять до обов'язкових функцій морського агента відповідно до статті 117 КТМУ, та не включених до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, агент може застосувати вільні ціни відповідно до законодавства.
Приписами Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 214 від 27.06.1996р. не передбачено переліку послуг, які можуть надаватись агентами за межами послуг, визначених в ст. 17 КТМУ.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що, як зазначено в оспорюваному рішенні, компанія додатково стягує плату за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента, що відповідає статті 117 КТМУ. В даному випадку між позивачем та судновласником досягались домовленості щодо надання інших послуг, не передбачених КТМУ. Письмових договорів сторони не укладали. Зокрема це послуги перекладача, в тому числі переклад документів з англійської мови на українську (російську) та з української (російської) на англійську, послуги з підготовки та оформлення суднових документів, виготовлення ксерокопій документів, послуги радіо, мобільного зв'язку, інтернету та кур'єрської пошти. Вартість цих послуг та їх надання узгоджувалось з капітаном судна, при цьому жодних документів щодо підтвердження їх надання сторони не складали, що не спростовує їх надання. Це було вільне волевиявлення сторін.
Наказ Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. регулює ціни на послуги, які надаються суднам виключно в морських торговельних портах України та на причалах судноремонтних заводів. Тобто, цей наказ не розповсюджує свою дію на послуги, які надаються морськими агентами судновласнику за межами території та акваторії морських торговельних портів України.
Серед таких послуг є послуги організація позапортового лоцманського проведення судна поза межами порту заходу судна, організація буксирного супроводу судна поза межами порту заходу судна, організація льодового проведення судна поза межами порту заходу судна, організація надання послуг СРРС з метою постановки судна на якір для бункерування поза межами порту заходу судна, надання судновласнику або третім особам інформаційних послуг, а саме: надання інформації про рух суден поза межами порту заходу судна; надання інформації про перспективи та хід бункерування судна поза межами порту заходу судна; під час льодової кампанії - надання інформації про перспективи та рух судна у льодовому каравані до портів регіону та у зворотному напрямку; інформування судновласника про перспективний підхід суден; надання судновласнику статистичних зведень про суднозаходи до портів Миколаївського регіону.
Отже, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідачем не було перевірено наявності фактів надання таких послуг, а зроблено висновок про обрахування компанією замовників послуг та необґрунтовано отриманої виручки.
Судова колегія також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що припис є похідним від висновків, які викладені в матеріалах перевірки, що зафіксовано актом №95 від 18.03.2008р. У разі визнання відсутності підстав для застосування штрафних санкцій до товариства спірний припис є таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: