"08" листопада 2012 р. К/9991/51915/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Головчук С.В., Ліпського Д.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року по справі № 2а/1570/4283/11
за позовом ОСОБА_5
до Міністерства внутрішніх справ України
про скасування наказів,
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом МВС України № 1751 о/с від 27 грудня 2007 року позивачу було присвоєно чергове спеціальне звання - підполковник міліції.
В період з 14 по 18 квітня 2008 року відповідно до наказу МВС України № 159 від 09 квітня 2007 року було проведено службове розслідування, під час якого були виявлені порушення при присвоєнні спеціальних звань з боку керівництва ГУМВС України в Одеській області та УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
За результатами службового розслідування був складений висновок та прийнято наказ МВС України № 877 о/с від 19 травня 2008 року, згідно якого керівники та працівники кадрового підрозділу ГУМВС та УДАІ ГУМВС України в Одеській області були притягнуті до дисциплінарної відповідальності за порушення, пов'язані з присвоєнням спеціальних звань.
У висновку службового розслідування та в наказі № 877 о/с не зазначено про порушення позивачем встановленого порядку, щодо присвоєння спеціальних звань, однак пунктом 2 наказу № 877 о/с від 19 травня 2008 року скасовано наказ МВС України № 1558 о/с від 01 грудня 2007 року, яким ОСОБА_5 було присвоєно чергове спеціальне звання.
На виконання наказу № 877 о/с від 19 травня 2008 року відповідачем було прийнято наказ № 276 о/с від 09 червня 2008 року, яким, зокрема було скасовано присвоєння позивачу чергового спеціального звання.
Оскаржуючи дані накази позивач вказує що зазначені накази є неправомірними, оскільки вони не ґрунтується на нормах права та порушують вимоги пункту 38 Постанови Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року та його права. Позивач просить скасувати пункт 2 наказу № 877 о/с від 19 травня 2008 року МВС України та пункт 6 наказу № 276 о/с від 09 червня 2008 року МВС України.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
На зазначені судові рішення ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу, Міністерство внутрішніх справ України просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу в ОВС України та станом на 27 грудня 2007 року займав посаду начальника чергової частини управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області та мав звання майора міліції.
Наказом МВС України № 1751 о/с від 27 грудня 2007 року, позивачу було присвоєно чергове спеціальне звання - підполковник міліції (а.с. 19-22).
19 травня 2008 року МВС України видано наказ № 877 о/с «Про суттєві недоліки в кадровому забезпеченні ГУМВС України в Одеській області та покарання винних» пунктом 2 якому скасовано наказ МВС від 27 грудня 2007 року №1751 о/с, зокрема в частині присвоєння позивачу спеціального звання - підполковник міліції (а.с. 25-29).
На виконання пункту 2 наказу МВС України від 19 травня 2008 року № 877 о/с, Міністерством внутрішніх справ України 09 червня 2008 року видано наказ №276 о/с «Про скасування пунктів наказів МВС щодо присвоєння чергових спеціальних звань працівникам ГУМВС України в Одеській області».
Пунктом 6 зазначеного наказу скасовано пункт наказу МВС України від 27 грудня 2007 року № 1751 о/с щодо присвоєння чергового спеціального звання майору міліції ОСОБА_5 (а.с. 30-31).
Судами встановлено, що 30 жовтня 2010 року Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ № 1892 о/с, яким скасовано пункт 2 наказу МВС України № 877 о/с від 19 травня 2008 року «Про суттєві недоліки в кадровому забезпеченні ГУМВС України в Одеській області та покарання винних»та наказ № 276 о/с від 09 червня 2008 року «Про скасування пунктів наказів МВС щодо присвоєння чергових спеціальних звань працівникам ГУМВС України в Одеській області», в тому числі і позивачу (а.с. 154).
Тобто оскаржувані позивачем у даній справі накази скасовані, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 жовтня 2010 року № 1892 о/с.
Судами встановлено, що на момент розгляду справи ОСОБА_5 проходить службу в ОВС України у званні підполковник міліції.
Частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про порушення відповідачем його прав, а тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 є обґрунтованим.
Посилання скаржника у касаційні скарзі на те, що в подальшому відповідач може скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1892 о/с від 30 жовтня 2010 року, що призведе до порушення прав позивача, суд касаційної інстанції не приймає. Оскільки, відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб.
Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що права та інтереси позивача не порушені.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.І. Ємельянова
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський