"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/94800/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГашицького О.В.
Черпіцької Л.Т.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в Миколаївському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області про стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги за касаційною скаргою УПФ України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року,
У квітні 2010 року УПФ України в Миколаївському районі Львівської області пред'явило позов до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області про стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги.
В позовній заяві зазначило, що УПФ України в Миколаївському районі Львівської області понесені витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги пенсіонерам, особам, постраждалим від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, за період з жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року в загальному розмірі 138 696,82 грн., а відповідач відмовляється включити зазначені суми до актів звірки витрат та відшкодувати їх Управлінню.
Посилаючись на положення статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року
№ 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі -Закон № 1105-ХІV), просив стягнути вказані витрати з відповідача.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПФ України в Миколаївському районі Львівської області подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та постановити нове рішення у справі про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що УПФ України в Миколаївському районі Львівської області понесло витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги пенсіонерам, особам, постраждалим від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, за період з жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року в загальному розмірі 138 696,82 грн., а відповідач відмовляється включити зазначені суми до актів звірки витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що суми адресної допомоги не відшкодовуються Фондом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такою правовою позицією судів з огляду на таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року
№ 265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення" (далі -постанова КМ України 265) запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, згідно з якою Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Аналіз положень постанови КМ України № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суди правильно врахували, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії з інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати з виплати державної адресної допомоги.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи, викладені в касаційній скарзі, повторюють аналогічні доводи позову та апеляційної скарги, були належним чином досліджені та оцінені судами, їх висновків не спростовують та не дають підстав вважати рішення судів такими, що винесені з порушеннями норм процесуального або матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів.
Керуючись статтями 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області про стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Черпіцька Л.Т.