"06" листопада 2012 р. м. Київ К-49500/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Мороз Л.Л.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до заступника голови Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради Рибачука М.В., спеціалістів I-ої категорії виконавчого комітету Бабушкінської районної в м. Дніпропетровську ради Момот Р.Г. та Мельниченко В.І., помічника головного лікаря Дніпропетровської міської санітарно-епідеміологічної служби Галан В.Г., головного інженера Житлоуправління Личмана В.В., інспектора СДПЧ-19 Чалого О.П. про визнання протиправними дій та недійсним акту обстеження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року,
У серпні 2007 року ОСОБА_4 у Бабушкінському районному суді
м. Дніпропетровська пред'явила позов до заступника голови Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради Рибачука М.В., спеціалістів I-ої категорії виконавчого комітету Бабушкінської районної в м. Дніпропетровську ради Момот Р.Г. Мельниченко В.І., помічника головного лікаря Дніпропетровської міської санітарно-епідеміологічної служби Галан В.Г., головного інженера Житлоуправління Личмана В.В., інспектора СДПЧ-19 Чалого О.П. про визнання протиправними дій та визнання недійсним акту обстеження.
В обґрунтування позовних вимог вказала на те, що 12 січня 2005 року комісією, створеною Бабушкінською районною у м. Дніпропетровську радою, у складі голови комісії -заступника голови ради Рибачука М.В., членів комісії: головного інженера Житлоуправління Личмана В.В., спеціалістів I-ої категорії виконавчого комітету Бабушкінської районної в м. Дніпропетровську ради Момот Р.Г. та Мельниченко В.І., помічника головного лікаря Дніпропетровської міської санітарно-епідеміологічної служби Галан В.Г., інспектора СДПЧ-19 Чалого О.П. була обстежена квартира АДРЕСА_1. За висновком комісії вказана квартира була визнана непридатною для проживання, про що був складений акт обстеження. На підставі цього акту в зазначеній квартирі її власником ОСОБА_11 були проведені будівельні роботи з переобладнання під магазин.
Вважає, що вказаний висновок комісією був зроблений помилково, оскільки непридатною для проживання ця квартира була визнана лише у зв'язку із тим, що в ній біли відсутні ванна у ванній кімнаті, газова плита на кухні, унітаз у туалеті.
Внаслідок проведеного ОСОБА_11 переобладнання квартири під магазин були ослаблені зовнішні несущі стіни самого будинку, що негативно вплинуло на стан квартири № НОМЕР_1, в якій вона проживає. У цій квартирі на стінах з'явилися тріщини, відпала облицювальна плитка.
Вважає, що при обстеженні стану квартири та ухваленні висновку про непридатність для проживання жилого приміщення комісія не дотрималася вимог рішення Дніпропетровської міської ради від 06 листопада 2002 року № 19/4 "Про порядок виводу з жилого фонду міста квартир для використання іх власниками в інших, незаборонених законом цілях", оскільки були відсутні передбачені п. 2.4 рішення висновки стосовно можливості та доцільності реконструкції квартири, архітектурно-планувальне завдання на реконструкцію квартири, висновки спеціалізованої організації стосовно можливості виконання переобладнання з урахуванням суміжних приміщень інших квартир. Крім того, не було згоди мешканців інших квартир.
Просила визнати дії комісії виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради щодо видання акту обстеження від 12 січня 2005 року протиправними та недійсним акт комісії від 12 січня 2005 року.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2008 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що рішення судами постановлені з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Просить, їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду в іншому складі суддів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4, виходив з того, що даний спір не відноситься до категорії публічно-правових спорів, а є спором приватно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Колегія суддів частково не погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції, а саме, щодо визнання неправомірними дій членів комісії виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради з видання акту обстеження від 12 січня 2005 року з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 цього ж Кодексу надано визначення справи адміністративної юрисдикції. Так справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 17 Кодексу передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Відповідно до підпунктів 5 та 9 пункту а) статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства належать делеговані повноваження, зокрема, щодо обліку відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням та облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади.
Згідно з матеріалами справи, предметом спору в ній є правомірність дій комісії, створеної органом місцевого самоврядування, завданням якої було обстеження на предмет відповідності санітарним та технічним вимогам стану конкретного житлового приміщення та встановлення наявності або відсутності підстав для визнання його непридатним для проживання.
Комісія при обстеженні жилого приміщення діяла в інтересах органу місцевого самоврядування та на виконання владних управлінських функцій у межах повноважень, наданих йому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Отже, за суб'єктним складом у цій частині спірних правовідносин справа підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, яке надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у зазначеній частині спір, за вирішенням якого позивач звернувся до адміністративного суду, є публічно-правовим і підлягає вирішенню відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції не виконав вказаних вимог процесуального закону, так як до спірних правовідносин не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає частковому скасуванню, а справа -направленню до суду апеляційної інстанції для нового розгляду в цій частині.
Разом з тим, є правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження в іншій частині позову, а саме, у частині про визнання недійсним акту комісії від 12 січня 2005 року.
Нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для їх суб'єктів.
Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
При цьому до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Акт комісії від 12 січня 2005 року не є нормативним актом або правовим актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує, не змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Також колегія суддів вважає вказати на таке.
Згідно з частиною першою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 2008 року в частині оскарження постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада слід закрити, оскільки в апеляційному порядку постанова суду першої інстанції, яка постановлена по суті заявлених позовних вимог, не переглядалась, а тому, вона не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до заступника голови Бабушкінської районної ради Рибачука М.В., спеціалістів I-ої категорії виконавчого комітету Бабушкінської районної ради Момот Р.Г. та Мельниченко В.І., помічника головного лікаря Дніпропетровської міської санітарно-епідеміологічної служби Галан В.Г., головного інженера Житлоуправління Личмана В.В., інспектора СДПЧ-19 Чалого О.П. про визнання протиправними дій та недійсним акту обстеження скасувати, а справу у цій частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2008 року закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.