22 листопада 2012 року м. Київ В/9991/3827/12
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
Борисенко І.В.
Вербицької О.В.
Кошіля В.В.
Моторного О.А.
Муравйова О.В.
розглянувши заяву Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.08.2012
у справі № 2а-7536/08 (К-60247/09)
за позовом Державного підприємства «Барський спиртовий комбінат»
до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Барська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.08.2012, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: даної ухвали, ухвали цього ж суду від 03.07.2008 у справі № АС-03/488-05 за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення та постанови від 08.07.2010 у справі № 2-22/720-2007А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шел-лайн»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.
Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.08.2012 заявник посилається не неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права при вирішенні справ у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин, про яке зазначається в п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Між тим, як вбачається зі змісту заяви Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та приєднаних до неї додатків, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.
У справі, про перегляд якої ставиться питання, суд касаційної інстанції, з огляду на встановлені судами обставини, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з ПДВ в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.
В ухвалі від 03.07.2008 (на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права) суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у позові з огляду на те, що позивачем, в порушення вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», не надано доказів розрахунків по господарських операціях, суми ПДВ по яких були віднесені до складу податкового кредиту.
У постанові від 08.07.2010 (на яку також посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права) суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у позові, дійшов висновку про те, що суми ПДВ, заявлені позивачем до відшкодування у ІІІ кв. 2006 року, не були фактично сплачені постачальникам у попередньому податковому періоді, що є порушенням вимог п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, наведені обставини не дають можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог заявник додає копію постанови Верховного Суду України Верховного Суду України від 23.03.2010.
Щодо даного судового акту колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що до переліку рішень, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, відносяться рішення таких касаційних судів (інстанцій): Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, а також рішення апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом України від 22 лютого 2007 року № 697-V „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ". Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.
До зазначених судових рішень не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, та судові рішення, ухвалені до 30 липня 2010 року судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного Суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення, ухвалені у касаційному порядку.
Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судового рішення, та у справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1.Відмовити Барській міжрайонній державній податковій інспекції Вінницької області Державної податкової служби у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.08.2012.
2. Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді І.В. Борисенко
О.В. Вербицька
В.В. Кошіль
О.А. Моторний
О.В. Муравйов