13 листопада 2012 року м. Київ К/9991/96118/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі №2а-2413/10 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, третя особа -ОСОБА_3 про скасування рішення, -
У квітні 2010 року та у січні 2011 року відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовними заявами в суд до виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Полтави №433 від 14.11.1995 року "Про дозвіл на оформлення та проведення робіт в домоволодіннях".
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Полтави від 14.11.1995 року №433 "Про дозвіл на оформлення та проведення робіт в домоволодіннях" було дозволено, враховуючи згоду співвласників та заяву ОСОБА_4, вилучити в фонд міських земель земельну ділянку площею 30 кв. м в домоволодінні по АДРЕСА_1. Зареєструвати за домоволодінням земельну ділянку площею 1064 кв.м Виділити земельну ділянку площею 30 кв.м по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 для будівництва гаража розміром 3,5 х 6,0 м на відстані 1,0 м від межі сусідської садиби по провулку Косому, 4.
Позивачі наполягали на задоволенні позовних вимог обґрунтовуючи їх наступними обставинами: 1) не всі власники домоволодіння АДРЕСА_1 звернулись з заявами до виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м.Полтави про відмову від земельної ділянки; 2) рішення повинна була приймати Полтавська міська рада, а не Виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради; 3) рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Полтави від 14.11.1995 року №433 "Про дозвіл на оформлення та проведення робіт в домоволодіннях" були порушені права позивачів.
Суди виходили з наступного, ОСОБА_3 було зібрано пакет документів, а саме Акт обстеження домоволодіння по АДРЕСА_1 від 19.10.1995 року. Вказане обстеження домоволодіння було проведено на підставі заяви-замовлення ОСОБА_3 з питання будівництва гаража. Обстеженням встановлено, що домоволодіння належить: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Площа земельної ділянки становить 1094 кв.м. На садибі розміщені: житловий будинок, господарчі будівлі. ОСОБА_8 відмовляється від частини земельної ділянки для будівництва гаража ОСОБА_3
Головним управлінням архітектури і містобудування було надано висновки, згідно яких Головне управління архітектури і містобудування вважало за можливе вилучити із землекористування ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 30 кв.м у фонд міських земель. Згода співвласників є за домоволодінням зареєструвати земельну ділянку площею 1064 кв.м Управління погоджує виділення земельної ділянки площею 30 кв.м по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 для будівництва гаража розміром 3,5 х 6,0 м на відстані 1,0 м від межі сусідньої садиби по провулку Косому, 4 по межі із садибою по АДРЕСА_1. До вказаного висновку Головного управління архітектури і містобудування була додана схема земельної ділянки по АДРЕСА_1 та схема виділу ОСОБА_3 30 кв.м земельної ділянки для будівництва гаража. До вказаного пакету документів додані заява ОСОБА_4 від 17.10.1995 року, в якій вона відмовляється від частини земельної ділянки на користь ОСОБА_3 для будівництва гаража. Також згоду надали: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9
Відповідно до ст. 50 Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 7 грудня 1990 року N533-XII, діючого на момент прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету, Районна в місті Рада народних депутатів (крім районних Рад міст Києва і Севастополя) є складовою частиною системи міського самоврядування. Порядок формування, структура і форми діяльності районної в місті Ради та її органів визначаються відповідно до положень статей 17, 19 - 32, 44 - 50 цього Закону. Районна в місті Рада та її виконавчий комітет здійснюють повноваження, делеговані їм міською Радою та її виконавчим комітетом, а також обласною державною адміністрацією в обсязі, необхідному для забезпечення колективних потреб громадян району. Районна в місті Рада та її виконавчий комітет несуть відповідальність перед міською Радою та її виконавчим комітетом за виконання делегованих їм повноважень. Делегування міською Радою та її виконавчим комітетом окремих повноважень районній у місті Раді та її виконавчому комітету є обов'язковим. Районна в місті Рада затверджує бюджет та звіт про його виконання, керує переданими їй об'єктами комунальної власності.
Пунктом 17 частиною 2 статті 19 Закону України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів виріщуються питання регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.
Пунктом 2 частиною 1 статті 42 вищевказаного Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону здійснює повноваження, делеговані йому державною: реєструє право власності і право землекористування та договори на оренду землі.
Судами встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час винесення оскаржуваного рішення виконавчого комітету власниками домоволодіння АДРЕСА_1 не були, про що свідчить ксерокопія Домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1, тому при прийнятті вказаного рішення їхні права не могли бути порушені.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про безпідставність позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Полтави №433 від 14.11.1995 року "Про дозвіл на оформлення та проведення робіт в домоволодіннях".
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: