"07" листопада 2012 р. м. Київ К-23969/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні
на постанову Господарського суду Херсонської області від 28 листопада 2007 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року
у справі № 8/419-АП-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ас-Мото»
до 1. Державної податкової інспекції у місті Херсоні,
2. Головного управління Державного казначейства у Херсонській області
за участі Прокуратури Херсонської області
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ас-Мото»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі -відповідач-1), Головного управління Державного казначейства у Херсонській області (далі -відповідач 2) про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ас-Мото»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2006 року у сумі 81526,00 грн.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 28 листопада 2007 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ас-Мото»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 81526,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ас-Мото»815,26 грн. компенсації по сплаті судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року постанову Господарського суду Херсонської області від 28 листопада 2007 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 28 листопада 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
20 лютого 2006 року ТОВ «Ас-Мото»була подана декларація з податку на додану вартість за січень 2006 року, в якій до бюджетного відшкодування позивачем заявлена сума 86062,00 грн. ДПІ у м. Херсоні була проведена невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт № 1090/15-3/33172807 від 27 березня 2006 року. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001451502/0 від 27 березня 2006 року, яким зменшено заявлену ТОВ «Ас-Мото»до відшкодування в декларації січень 2006 року суму бюджетного відшкодування на 81526,00 грн.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 22 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25 травня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2009 року, у справі № 9/366-АП-06 за позовом ТОВ «Ас-Мото»до ДПІ у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення позов було задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Херсоні № 0001451502/0 від 27 березня 2006 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у справі 9/366-АП-06 судами вже надана належна правова оцінка щодо відсутності порушень позивачем вимог підпунктів 7.7.5, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірності заявленої ним суми бюджетного відшкодування згідно податкової декларації за січень 2006 року та, як наслідок, наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі про стягнення суми бюджетного відшкодування у відповідності до приписів частини 1 статті 72, частини 5 статті 254, статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Херсоні була проведена невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт № 1090/15-3/33172807 від 27 березня 2006 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 4.1 статті 7, підпунктів 7.7.5, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Ас-Мото»завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2006 року на 81526,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001451502/0 від 27 березня 2006 року про зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року на 81526,00 грн.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 22 лютого 2007 року у справі № 9/366-АП-06, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25 травня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2009 року, вказане податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Херсоні № 0001451502/0 від 27 березня 2006 року було визнане недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).
Згідно підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).
Абзацом 2 підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Положеннями абзацу 2 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Виходячи з аналізу вищевикладених правових норм, після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 9/366-АП-06 ДПІ у м. Херсоні мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний ДПІ у м. Херсоні, чим були порушені права позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При цьому, колегія суддів відзначає, що приймаючи участь у розгляді справи № 29/366-АП-06 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001451502/0 від 27 березня 2006 року ДПІ у м. Херсоні мала можливість спростувати доводи ТОВ «Ас-Мото»щодо неправомірності його прийняття, проте не зробила цього, а тому не може спростовувати ці ж обставини при розгляді справи за позовом між тими ж сторонами за наслідками скасування.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Херсонської області від 28 листопада 2007 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 28 листопада 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна