"18" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/76934/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Сіроша М.В.,
Суддів: Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландорра", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія Мікс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон-Рем-Буд",
про визнання недійсними окремих пунктів вимоги, -
У травні 2010 року Державне підприємство "Донецька залізниця" (далі -Підприємство) звернулося із позовом до Донецького окружного адміністративного суду і з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсними пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 17 березня 2010 року № 19-06-10/780.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області (далі -КРУ) з 14 січня по 8 лютого 2010 року була проведена позапланова перевірка окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Донецька залізниця" за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року, якою встановлено ряд правопорушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 17 березня 2010 року № 19-06-10/780. На підставі акту ревізії, Підприємству направлена вимога КРУ "Про усунення виявлених позаплановою ревізією порушень" від 17 березня 2010 року № 19-06-10/780. Пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області є неправомірними, а тому повинні бути визнанні недійсними.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, позовні вимоги задоволені повністю.
Мотивуючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що вимога КРУ від 17 березня 2010 року №19-06-10/780 щодо необхідності усунення порушень вимог законодавства, підготовлена на підставі акту ревізії за наслідками перевірки Підприємства, є необґрунтованою та незаконною.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, КРУ звернулось із касаційною скаргою про скасування зазначених рішень та ухвалення нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.
Перевіривши правильність застосування окружним та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 14 січня по 8 лютого 2010 року КРУ була проведена позапланова перевірка окремих питань фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року, якою встановлено ряд правопорушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 17 березня 2010 року № 19-06-10/780.
За результатами ревізії, Підприємству направлена вимога КРУ "Про усунення виявлених позаплановою ревізією порушень" від 17 березня 2010 року № 19-06-10/780.
В п. 1 спірної вимоги КРУ зазначено, що Підприємство має відшкодувати державні кошти, які були списані на видатки по договорам від 9 липня 2009 року № Д/Н-09960/НЮ, № Д/Н-09962/НЮ та № Д/Н-09964/НЮ в обсягах, вищих від їх фактичної вартості в сумі 450,17 тис. грн. шляхом перерахування зазначеної суми підрядником ТОВ "Андорра" на рахунок Підприємства.
В акті ревізії КРУ зазначено, що в ході виконання договору № Д/Н-09960/НЮ від 9 липня 2009 року в порушення п. 3.3.10.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року № 174 (далі -ДБН Д.1.1-1-2000), Підприємством не обґрунтовано завищена вартість монтажних робіт внаслідок невірного застосування ресурсних норм. На монтаж домкратів гвинтових, вантажопідйомністю 40 т застосована норма М 16-108-5 на 40 т., в той час як слід застосовувати норму М 17-214-15. Крім того, відповідачем встановлено безпідставне завищення поточних цін одиниці всупереч нормативам, передбачених програмним комплексом АВКЗ-2.7.0., що призвело до незаконного списання державних коштів в обсягах, вищих від їх фактичної вартості.
Вибірковою ревізією правильності визначення вартості виконаних монтажних робіт за договором Д/Н-09962/НЮ від 9 липня 2009 року встановлено, що в порушення п. 3.310.1 ДБН Д.1.1-1-2000 сторонами необґрунтовано завищена вартість виконаних монтажних робіт, внаслідок безпідставного завищення поточних цін одиниці всупереч нормативам, передбаченим програмним комплексом АВКЗ-2.7.0., що привело до незаконного списання державних коштів у вказаній сумі.
Актом ревізії, за договором Д/Н-09964/НЮ від 9 липня 2009 року на постачання верстатів для обробки металів та послуг з встановлення та пусконалагоджування цього устаткування, встановлено безпідставне завищення поточних цін всупереч нормативам передбачених програмним комплексом АВКЗ-2.7.0., що призвело до списання державних коштів на видатки за пусконалагоджувальні роботи в обсягах, вищих від їх фактичної вартості.
Застосування ресурсної норми М17-214-15, на думку КРУ суперечить вимогам п. 5.1. ДБН Д. 1.1.3-99 "Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на монтаж обладнання", оскільки встановлено, що розцінка М17-214-15 передбачена для застосування при монтажу механізму підняття аноду з гвинтовими домкратами вантажопід'ємністю 20 т. та 15 т., в той час як згідно технічної документації до установок домкратних стаціонарних УДС-160МА-2600, а саме "Формуляр", "Керівництво по експлуатації" пристрій складається з 4-х домкратів вантажопідє'мністю 40 т.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що у Збірнику 16 "Устаткування підприємств чорної металургії" розцінка М16-108-5 формулюється як "Монтаж пристрою домкратного для підняття конвертера". Таким чином, використання розцінки "Монтаж домкратів гвинтових вантажопідйомністю до 40 т", застосованої ТОВ "Ландорра", є правильним, так як дана норма є найбільш наближеною до фактичних робіт.
Програмний комплекс визначення вартості будівництва АВК-3 рекомендовано до використання учасниками будівництва і погоджений листом Держбуду 22 січня 2001 року № 7/7-34. Таким чином програмний комплекс носить рекомендаційний характер і не є нормативно-правовим актом. Інших обґрунтувань необхідності застосування норми ДБН МІ7-214-15 або неправомірності застосування норми М-16-108-5 в матеріалах перевірки не зазначено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність п. 1 спірної вимоги відповідача, оскільки відповідачем не доведено безпідставне використання позивачем в актах форми КБ-2в норми М16-108-5, при визначенні вартості монтажних робіт на монтаж домкратів, а також не доведено порушення вимог з визначення поточних цін.
Відповідно до п. 2 спірної вимоги, Підприємство має відшкодувати списання державних коштів на видатки за виконані роботи з технічного обслуговування та капітального ремонту обладнання на суму 126,43 тис. грн. шляхом перерахування зазначеної суми підрядником ТОВ "Вікторія Мікс" на рахунок Підприємства. Згідно Акту перевірки ця сума (126,43 тис. грн.) визначена як сума різниці між оплатами зробленими залізницею за укладеними договорами між ТОВ "Вікторія Мікс" та її субпідрядником ТОВ "Дон-Вік-Трейд".
Згідно п. 7 спірної вимоги, відповідач зобов'язаний усунути завищення суми понесених витрат (по прийнятим до обліку актам форми КБ-2в, які не оплачені) на суму 7,77 тис. грн. шляхом зменшення по бухгалтерському обліку поточної заборгованості по підряднику ТОВ "Вікторія Мікс".
КРУ вважає, що у період з 1 березня 2007 року по 31 грудня 2009 року позивачем проведено зайві виплати державних коштів на суму 126,46 тис. грн. по роботам з капітального ремонту та технічному обслуговуванню устаткування внаслідок завищення підрядником суми загальновиробничих витрат в актах форми КБ-2в, що є порушенням п. 16 П(С)БУ 16 "Витрати" від 31 грудня 1999 року № 318, п. 3.3.10.2 Розділу III "Правил визначення вартості будівництва" ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених Наказом Держбуду України від 7 серпня 2000 року №174 та п. 9.9.1 ВБН Д. 1.1.1-3.1-2001 "Правила визначення вартості робіт по ремонту основних фондів підприємств, підпорядкованих Міністерству промислової політики України", затверджених наказом Мінпромполітики України від 19 січня 2001 року № 16.
Посилання КРУ на порушення залізницею норм ДБН Д1.1.-1-2000 по роботам з капітального ремонту устаткування та наданим послугам з технічного обслуговування устаткування є необґрунтованими, оскільки ці будівельні норми встановлюють правила визначення вартості нового будівництва розширення реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель та іншого, до переліку цих робіт не відносяться роботи з капітального ремонту устаткування. Щодо порушення ВБН Д. 1.1.1-3.1-2001 "Правила визначення вартості робіт по ремонту основних фондів підприємств, підпорядкованих Міністерству промислової політики України", то встановлено що залізниця підпорядковується Мінтрансу, тому посилання на цей нормативний акт є невірним.
Норми п. 3.3.10.2.ДБН Д 1.1.1-2000 щодо покриття загальновиробничих витрат та визначення рівня заробітної плати застосовуються лише за умови, що ціна є динамічною, в той час за укладеними договорами ціна є твердою, тобто посилання КРУ на цю норму є помилковим. Слід також наголосити, що укладені з ТОВ "Вікторія Мікс" договори, не містять умов щодо заборони підряднику залучити субпідрядників або умов виконати будівельні роботи особисто.
Таким чином, пункти 2 та 7 спірної вимоги є протиправними, оскільки за своїм змістом суперечать вимогам законодавства.
Відповідно до п. 3 вимоги КРУ від Підприємства вимагається відшкодувати державні кошти, що були списані на видатки в обсягах, вищих від їх фактичної вартості на загальну суму 37,21 тис. грн. шляхом перерахування підрядником ТОВ "Дон-Рем-Буд" коштів в сумі 37 206,00 грн. на рахунок Підприємства.
КРУ зробило висновок, що в період з 1 червня 2009 року по 31 грудня 2009 року проведено зайві виплати державних коштів в сумі 37,21 тис. грн. по роботам з капітального ремонту компресорів внаслідок завищення підрядником загальновиробничих витрат в актах форми КБ-2в через завищення розміру кошторисного прибутку та включення не підтверджених документами витрат на сплату 5-ти днів непрацездатності робітників, що є порушенням п. 3.3.10.2. Розділу III "Правил визначення вартості будівництва" ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених Наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року № 174 та п. 9.9.1 ВБН Д.1.1.1-3.1-2001 "Правила визначення вартості робіт по основних фондів підприємств, підпорядкованих Міністерству промислової України", затверджених наказом Міпромполітики України від 19 січня 2001 року № 16.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги будівельних норм ВБН Д. 1.1.1-3.1-2001 поширюються на підприємства, що підпорядковані Міністерству промислової політики України, до яких Підприємство не відноситься, а норми ДБН Д. 1.1-1-2000 не регулюють правила визначення вартості робіт з капітального ремонту устаткування та надання послуг з технічного обслуговування устаткування.
Розрахунок оплати перших 5-ти днів непрацездатності проводиться на підставі лікарняного листка, виданого медичним закладом. Даний листок є первинним документом для формування валових витрат підприємства-підрядника, які включаються до складу загальновиробничих витрат в акті форми № КБ-2в, що компенсуються в подальшому замовником. Ці акти є первинними обліковими документами у будівництві, що підтверджують формування валових витрат замовника і є достатнім документом для їх підтвердження. Таким чином, висновки КРУ про наявність порушень в цій частині не ґрунтуються на законі, вимога про їх усунення є протиправною та хибною.
Згідно з п. 5 та п. 6 спірної вимоги від позивача вимагається відшкодування: нарахованої та виплаченої заробітної плати в сумі 9,97 тис. грн. за невідпрацьований час шляхом утримання із заробітної плати працівників або відповідальних осіб зазначеної суми або перерахування працівниками і відповідальними особами зазначених коштів на рахунок Підприємства; проведених нарахувань на заробітну плату та перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на загальну суму 3,61 тис. грн. шляхом коригування внесків до державних цільових фондів або поверненням фондами зазначеної суми на рахунок Підприємства.
Ці вимоги ґрунтуються на висновках акту ревізії про те, що Підприємством здійснена необґрунтована виплата заробітної плати особам за фактично не відпрацьований час. Так, за результатами співставлення розкладів занять ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в учбових закладах, в яких вони навчалися протягом 2006-2008 років із даними обліку робочого часу, встановлено співпадіння часів навчання та роботи.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказані факти носять характер припущень, оскільки КРУ не надало переконливих доказів відсутності вказаних осіб у конкретний час на робочому місці або невиконання оплаченої роботи.
Вирішуючи спір щодо законності п. 8 спірної вимоги, яким від позивача вимагається нарахувати та забезпечити стягнення із підрядчиків пені в сумі 36,03 тис. грн. за несвоєчасне виконання підрядником зобов'язань по технічному обслуговуванню верстатів та компресорів, колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до умов вищевказаних договорів, роботи на технічне обслуговування компресорів та верстатів виконуються на підстав заявок. Тобто, строки виконання підрядником робіт повністю залежали від періодичності надання заявок замовником.
Роботи з ремонту компресорів відповідно до укладених договорів та поданих заявок на підставі технічних даних необхідності такого обслуговування проводились після строків вказаних у договорі. Але це прострочення було обумовлене технічною необхідністю фактичної роботи компресорів, про що свідчать записи у технічних журналах.
За таких обставин, та відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України підстав у позивача для нарахування штрафних санкцій не було, тому п. 8 вимоги КРУ також є протиправним.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 17 березня 2010 року №19-06-10/780 є неправомірними.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: