"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/24851/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови про накладання штрафу, -
встановила:
У січні 2011 року управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови про накладання штрафу.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 у задоволенні позову управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області було відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області було залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 -без змін.
Управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради Сумської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарги задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Вимогами частин 1 та 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу»примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно статті 76 Закону України «Про державну виконавчу службу»після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Вимогами статті 87 цього Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні у відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області знаходиться виконавчий лист № 2-а-2661, виданий Роменським міськрайонний судом 18.10.2010, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради Сумської області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_2 суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09.07.2007 по 31.12.2007. Виконавче провадження за даним виконавчим листом відкрито 17.11.2010.
В зв'язку з невиконання рішення суду 30.11.2010 відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 340грн. за невиконання рішення суду. Але управлінням праці та соціального захисту населення Роменської міської ради Сумської області штраф сплачено не було та рішення суду не виконане. За повторне невиконання рішення суду відповідач постановою від 13.12.2010 наклав на позивача штраф в подвійному розмірі -680грн.
В матеріалах справи відсутні докази поважності причини не виконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_2 суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Крім того, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанції законодавство України надає можливість відкладення, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, однак з матеріалів справи вбачається позивач не звертався до відповідача з відповідними заявами. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було вжито всіх необхідних заходів щодо виконання судового рішення у справі № 2-а-2661, а посилання позивача на відсутність коштів, не може бути підставою для порушення прав громадянина на соціальний захист, втому числі і допомоги по догляду за дитиною.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження»згідно якого передбачено накладення штрафу у разі невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови про накладання штрафу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній