"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/13392/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГашицького О.В.
Черпіцької Л.Т.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду (далі -ГУПФ) України в Полтавській області та УПФ України в м. Лубнах Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії за касаційною скаргою ГУПФ України в Полтавській області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 червня 2010 року,
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 у Лубенському міськрайонному суді Полтавської області пред'явив позов до ГУПФ України в Полтавській області та УПФ України в м. Лубнах Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інвалідом 2- ї групи.
Відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75-ти відсотків від мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідач відмовив йому у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом.
Просив визнати протиправною відмову УПФ України в м. Лубнах Полтавської області провести перерахунок пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01 листопада 2009 року відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 01 червня 2010 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області припинити виплату пенсії ОСОБА_4 з 01 листопада 2009 року.
Зобов'язано УПФ України в м. Лубнах Полтавської області призначити позивачу пенсію у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, як інваліду 2 групи, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 листопада 2009 року.
Зобов'язано УПФ України в м. Лубнах Полтавської області призначити позивачу додаткову пенсію в розмірі 75-ти процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи стягнення з 01 листопада 2009 року.
В іншій частині позовних вимог, а саме про послідуючий перерахунок пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком відмовлено.
З судовими рішеннями судів не погодилося ГУПФ України в Полтавській області, яке подало касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є пенсіонером МВС України та перебуває на обліку в ГУПФ України в Полтавській області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2-ої групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.
02 лютого 2009 року ОСОБА_4 звернувся до УПФ України в м. Лубнах Полтавської області, а 04 листопада 2009 року до ГУПФ України в Полтавській області про здійснення перерахунку його пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Йому було повідомлено, що для переходу на вказану пенсію йому необхідно звернутися із заявою та пакетом документів до територіального УПФ України, і в такому разі йому, як інваліду 2-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, буде нараховано пенсію в сумі 1090 грн.
Пунктом 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Судами вірно визначено, що звернення позивача до відповідачів від 02 лютого та від 04 листопада 2009 року з відповідними заявами слід вважати як заяви про переведення з одного виду пенсії на інший.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також правильно не взято до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.
Тому, правильним є висновок щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія ОСОБА_4 має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Судові рішення є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Черпіцька Л.Т.