ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 жовтня 2012 року № 2а-10394/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання КалужськогоД.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби
провизнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0002662220 від 02.07.2012
за участю:
представника позивача: Романюк С.П. (довіреність від 21.09.2012)
представника відповідача: Оксентюк О.С. (довіреність № 204/9/10-009 від 16.03.2012)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн»(далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -податковий орган або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002662220 від 02.07.2012 року.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012 року було відкрито провадження у даній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що реальне виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, відтак позивач вказує на реальність здійснення ним господарських операцій, а висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, є протиправним. Крім цього, позивач вказує на те, що він не може нести відповідальності за зобов'язаннями своїх контрагентів.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову, подавши письмові заперечення проти позову. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що згідно актів зустрічних перевірок контрагентів позивача вбачається відсутність трудових ресурсів та виробничих можливостей, що, в свою чергу, свідчить про відсутність реального характеру угод, укладених між позивачем та його контрагентами; відтак, відсутні законні підстави для формування податкового кредиту.
Підчас судового розгляду справи, суд,
Податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року (далі -перевірка), під час проведення якої встановлено, окрім іншого, порушення позивачем пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.6 та 201.7 статті 201 Податкового Кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період березень -квітень 2011 року на загальну суму 1 580 655 грн. Зазначене порушення виникло у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту сум за господарськими операціями, що мають ознаки фіктивності.
За результатами перевірки податковим органом складено акт від 14.06.2012року №176/1-22-20-35577783, на підставі висновків якого, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 року №0002662220, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем -1 580 655 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -790 328 грн.
Так, під час проведення перевірки, податковим органом встановлено, що відповідно наданих до перевірки документів, позивачем було отримано від ТОВ «ВІП ТРЕЙД»товари (двері, плити вогнестійкі, предмети охоронно-пожежного призначення, системи контролю доступу, автоматика для воріт та супутні товари ) на загальну суму 1733808 грн. (в т.ч. ПДВ -288 968 грн.).
ТОВ «ВІП ТРЕЙД»виписано на адресу позивача податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими позивачем задекларовано в податковій декларації з податку на додану вартість в березні 2011 року.
Як встановлено в ході невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ВІП ТРЕЙД», податковий кредит вказаного підприємства за період з 01.12.2010 року по 30.06.2011 року сформовано за рахунок ТОВ «Сіріус-грант». Проте, ТОВ «Сіріус-грант»не декларувалися податкові зобов'язання, інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення господарської діяльності -відсутня; загальна численність працюючих становить 1 особа, згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина та матеріали, необхідні для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з протоколом допиту посадової особи ТОВ «Сіріус-грант»- ОСОБА_4, вказана особа не мала жодного відношення до діяльності зазначеного підприємства. Отже, за результатами перевірки ТОВ «Сіріус-грант»встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків з контрагентами зазначеного підприємства; відсутня як база оподаткування, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, мало місце відсутність поставок товарів та укладення угод між ТОВ «ВІП ТРЕЙД»та його покупцями, серед яких значиться позивач.
Крім того, суд наголошує на відсутності у ТОВ «ВІП ТРЕЙД»складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення господарської діяльності; загальна численність працюючих на ТОВ «ВІП ТРЕЙД»становить 1 особа; відповідно до податкової звітності ТОВ «ВІП ТРЕЙД», встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), необхідних для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про відсутність реальної можливості ТОВ «ВІП ТРЕЙД»здійснювати господарську діяльність та виконувати, укладені договори, відтак, операції, здійснені ТОВ «ВІП ТРЕЙД»є безтоварними.
Також, під час проведення перевірки, податковим органом встановлено, що відповідно наданих до перевірки документів, позивачем було отримано від ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ»товари на загальну суму 7750122 грн. (в т.ч. ПДВ -1291687 грн.).
ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ»виписано на адресу позивача податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими, задекларовано позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість в березні та квітні 2011 року.
Проте, як встановлено податковим органом, згідно пояснень директора ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ»- ОСОБА_5 (службова записка ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва №25/9 від 10.01.2012 року), йому нічого невідомо про вказане підприємство, а податкова звітність, на підставі якої сформовано податковий кредит значних розмірів, подано від імені службових осіб ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ»невідомими особами. Із зазначених підстав було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Крім того, податковим органом не встановлено фактів передачі товарів (послуг) ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ»контрагентам -покупцям, відсутні будь-які договори, укладені ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ», так само, як і акти приймання-здачі товарів (послуг), довіреності, документи, які засвідчують транспортування чи зберігання товарів, тощо, відтак, операції, здійснені ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ»є безтоварними та направлені на отримання податкової вигоди третіх осіб.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сумм податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.
Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «ВІП ТРЕЙД»а також ТОВ «Компанія «ГРИФОН КОНСАЛТ»не мали реальний товарний характер, оскільки, як вже зазначалося вище, у підприємств -контрагентів позивача були відсутні реальні можливості поставляти товар/послуги.
Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).
Частиною 2 ст.3 зазначеного Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 Закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Як встановлено судом, первинні документи контрагентів позивача виписані з порушенням законодавства.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.
Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.
Окрім зазначеного, суд наголошує на тому, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 року (реєстраційний номер ЄДРСР -14367304).
Згідно ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0002662220 від 02.07.2012 - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов
Постанова складена в повному обсязі 05.11.2012.