"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/22779/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 позов ОСОБА_3 було задоволено. Визнано бездіяльність Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області щодо несвоєчасної видачі належного ОСОБА_3 форменого одягу підчас проходження служби цивільного захисту та не нарахування і невиплати йому грошової компенсації після звільнення за неотриманий формений одяг. Зобов'язано Головне управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за неотриманий ним формений одяг згідно номенклатури.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 апеляційну скаргу Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області було задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у Головному управлінні Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області. Наказом від 29.10.2010 № 356о/с позивача було звільнено зі служби цивільного захисту зі зняттям з військової служби, відповідно до підпункту 3 пункту 99 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (за станом здоров'я). Оскільки з 1992 по 2010 позивач не отримував належний йому формений одяг, він звернувся до суду з вимогою сплатити грошову компенсацію замість нього.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотриманий формений одяг, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відмовляючи в задоволенні позов суд апеляційної інстанції зазначив, що правові підстави для виплати грошової компенсації за неотримане формене обмундирування відсутні, з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 03.11.2006 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»була викладена в новій редакції та доповнена пунктом 2 статті 91, яким визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 Прикінцевих положень зазначений Закон набирає чинності з 01.01.2007.
Однак, дія викладеного пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»зупинена на 2007 рік Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», а Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»взагалі виключена.
Лише після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 № 10рп/2008 положення пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»відновили свою редакцію, але з урахуванням частини 2 статті 152 Конституції України, тільки з момент ухвалення цього Рішення.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до абзацу 2 підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом»від 23.08.2005 № 795 (в редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що правових підстав для нарахування і виплати ОСОБА_3 грошової компенсації за неотриманий формений одяг у відповідача на момент звільнення останнього не було.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній