"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/33178/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГашицького О.В.
Черпіцької Л.Т.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою УПФ України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 15 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року,
У лютому 2011 року ОСОБА_4 у Попаснянському районному суді Луганської області пред'явила позов до УПФ України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік -ОСОБА_5, інвалідність і смерть якого пов'язана з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На момент смерті чоловіка вона перебувала на його утриманні.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
В січні 2011 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення їй вказаної пенсії, але відповідач відмовив в задоволенні її заяви.
Просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його призначити їй пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50 відсотків від пенсії з інвалідності померлого ОСОБА_5
Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 15 березня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано УПФ України в Попаснянському районі Луганської області з 15 січня 2011 року призначити ОСОБА_4 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків від розміру пенсії ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
З судовими рішеннями судів не погодилося УПФ України в Попаснянському районі Луганської області, яке подало касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову
ОСОБА_5
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером. Її чоловік - ОСОБА_5 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 1-ої групи за захворюванням, пов'язаному з наслідками Чорнобильської катастрофи, він помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 19 січня 2011 року ОСОБА_4 зверталася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але 17 січня 2009 року у своєму листі за №13/с-14 відповідач відмовив ОСОБА_4 у призначенні їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника у зв'язку із тим, що вона не має на це права.
Така правова позиція відповідача є помилковою з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати годувальника.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього пенсі Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. При цьому, згідно частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї -50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 23 грудня 2010 року встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на утриманні чоловіка, здійснювала за ним догляд. Також судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_5 згідно з експертним медичним висновком і довідки УПСЗН та свідоцтвом про смерть на момент смерті був інвалідом 1-ої групи і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. ОСОБА_4 на час смерті чоловіка не працювала, у зв'язку із важким станом його здоров'я здійснювала постійний догляд за ним, а пенсія, яку отримував ОСОБА_5, була єдиним джерелом її існування.
Постановою Попаснянського районного суду від 21 травня 2009 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 березня 2009 року, було визнано право за ОСОБА_5 на отримання основної пенсії у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі і у межах повноважень та у спосіб які передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислення і призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також, відповідно до частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1-ої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10-ти мінімальних пенсій за віком, а частиною першою статті 52 цього ж Закону визначено, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Зміни які були внесені до статті 52 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними на підставі Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № юрп/2008.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що ОСОБА_4 має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії інваліда 1-ої групи, відповідно до вимог статей 52, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судові рішення є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 15 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Черпіцька Л.Т.