15 листопада 2012 року м. Київ К/9991/9473/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Бим М.Є., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі № 2а-472/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають на території радіактивного забруднення, -
У січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, в якому просив стягнути з відповідача виплати згідно ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року позовні вимоги задоволені в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 р.; та за ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 р., доплати до пенсії встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат визначених законодавством щомісячно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати. Пунктом 4.4.1,2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена доплата до заробітної плати працюючим пенсіонерам. Вказаний закон є соціальним законом, а тому на виплати за ст.39 не поширюються процесуальні норми Кодексу законів про працю України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивач, а саме с. Радовель Олевського району Житомирської області відповідно до "Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року -відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту, довідкою з місця проживання, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме ст.ст. Закону, а не Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836, яка звужує обсяг встановлених законом прав.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати кошти, передбачені ст.37, 39 Закону за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 р.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області -відхилити.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: