ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 квітня 2011 року 13:59 № 2а-18215/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С., судді: Келеберда В.І., Санін Б.В. при секретарі судового засідання Ісаковій Є.К., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк
«Аркада»
до Національний банк України
про визнання протиправним та скасування Рішення від 24.11.2010 р. № 752
Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада»(надалі ПАТ АКБ «Аркада», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України № 752 від 24.11.2010 року «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада»за подання недостовірної звітності до Національного банку України».
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю висновків зроблених під час перевірки, щодо порушення позивачем вимог Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 № 124, в частині подання банком за станом на 01.12.2009р., 01.01.2010р., 01.02.2010р., 01.03.2010р., 01.04.2010р. та 01.05.2010р. до Національного банку України недостовірної інформації за формою статистичної звітності № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом місяця».
Перекрученням тлумачення норм Постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368, якою затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні позивач вважає здійснення відповідачем об'єднання в одну групу і контрагентів і не-контрагентів банку; об'єднання позичальників-контрагентів в одну групу за змішаними ознаками підпунктів а) і б) пункту 1.8. глави 1 розділу VI Інструкції.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи.
В обґрунтування наведених заперечень, з посиланням на пункт 1.8 глави 1 розділу VI Інструкції № 368, якою передбачено, що під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагентів уважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності умов, передбачених цим пунктом, відповідач стверджує про порушення банком під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), Зазначене порушення полягає у невизначені одним контрагентом групи позичальників (ТОВ «КДЕС», ТОВ «Промінь-С», ТОВ «Корпорація розвитку Київської області», ТОВ «Фірма «ПАрМ»), які несуть спільний економічний ризик.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -
Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України № 752 від 24.11.2010 року вирішено накласти на ПАТ «АКБ «Аркада»штраф за подання недостовірної звітності за формою № 611 «звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом місяця» в сумі 380 845, 50 грн..
Зазначене рішення прийняте за результатами позапланової перевірки ПАТ АКБ «Аркада»з окремих напрямів діяльності, за період з 01.11.2009р. до 12.05.2010р. проведеної Департаментом інспектування банків у період з 12.05.2010р. до 04.06.2010р., витяг з довідки залучено до справи.
Порушенням, що стало підставою для накладення штрафу за подання недостовірної звітності за формою № 611 є встановлений під час перевірки факт невірного здійснення розрахунку максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), у зв'язку з тим, що банком не визначено одним контрагентом групу позичальників, які несуть спільний економічний ризик (ТОВ «КДЕС», ТОВ «Промінь-С», ТОВ «Корпорація розвитку Київської області», ТОВ «Фірма «ПАрМ»).
З посиланням на норми Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», а також на роз'яснення, надане листом Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду НБУ від 07.02.2010р. №40-117/2787, у довідці про результати перевірки зазначено, що ТОВ «НМТ Інвестментс», яке є засновником ТОВ «Бучанська будівельна компанія», ТОВ «КДЕС», ТОВ «Оздоббудмеханізація»та ТОВ «Іпотечна компанія «Аркада-Фонд», має, незалежно від формального володіння, можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність цих юридичних осіб, зокрема має можливість впливати на прийняття рішень з основних напрямів їх діяльності через укладені угоди чи іншим шляхом, тобто здійснює контроль над цими юридичними особами, оскільки діє від свого імені за рахунок активів пайового венчурного фонду недиверсифікованого виду закритого типу.
Таким чином, враховуючи вимоги п.1.8 та п. 1.12 глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. № 368, під час перевірки зроблено висновок, що при розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банком не визначено одним контрагентом групу позичальників, які несуть спільний економічний ризик, у результаті чого норматив кредитного ризику (Н7) за станом на 01.12.2009р., 01.01.2010р., 01.02.2010р., 01.03.2010р., 01.04.2010р. та 01.05.2010р. був вищим, аніж вказувалось у звітності, яка подавалась банком за формою № 611 «звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом місяця».
Зазначені у рішенні, яке оспорюється, дані по показниках звітності, в тому числі нормативів кредитного ризику (Н7) за станом на 01.12.2009р., 01.01.2010р., 01.02.2010р., 01.03.2010р., 01.04.2010р. та 01.05.2010р. позивачем не заперечуються, однак банком не визнається допущення порушень при здійсненні розрахунку нормативів кредитного ризику (Н7), через невірне, на його думку, застосування відповідачем положень п.1.8 глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. № 368.
Згідно з позицією позивача, одночасно дві умови, передбачені п.п. а) і б) п.1.8 глави 1 розділу VI Інструкції від 28.08.2001р. № 368 не можуть застосовуватись, оскільки
положення вказаної норми прямо передбачають «за наявності однієї з таких умов», а при цьому:
ТОВ «НМТ Інвестментс» станом на 01.05.2010р. не було контрагентом банку, тому під визначення підпункту а) не підпадає;
контрагенти банку станом на 01.05.2010р. не мали такого спільного власника їх істотних часток як ТОВ «НМТ Інвестментс», тому під визначення підпункту б) воно також не підпадає.
Судом взяті до уваги доводи позивача, однак такі підлягають відхиленню, виходячи з наступного.
Перелік, зразки форм статистичної звітності та порядок їх заповнення, періодичність їх складання, терміни та способи подання даних до Національного банку України визначені Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003р. № 124.
Відповідно до Пояснення щодо заповнення форми № 611, передбаченого Правилами, під час складання звіту про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції слід керуватися Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 та Методичними рекомендаціями до Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками, схваленими постановою Правління Національного банку України від 28.02.2009 №109.
Так, пунктом 1.8 глави 1 розділу VI Інструкції № 368 (в редакції чинній на час подання звітності) передбачено, що під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагентів уважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності однієї з таких умов:
а) один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);
б) два або більше контрагентів мають хоча б одного спільного власника їх істотних часток
(незалежно від того, чи він є також клієнтом банку);
в) контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким
чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним. Наприклад: мобілізація
позичальниками спільних коштів для придбання будь-якого активу (підприємства або
іншого об'єкта власності) або для передавання таких коштів у кредит іншій фізичній чи
юридичній особі;
г) кредитні кошти, що надані банком одному контрагенту (групі контрагентів),
використовуються цим контрагентом (групою контрагентів) як кредитні ресурси для
третьої особи, яка є клієнтом цього банку.
З приводу застосування зазначених положень Інструкції суд погоджується з позицією Національного банку України, яким і прийнято вказаний нормативний акт, при врахуванні наступного.
Визначення істотної участі в контексті положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»наведене у ст. 2 закону, і таким є пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.
Пунктом 1.12 глави 1 розділу VI Інструкції № 368 встановлені ознаки істотної участі у банку або іншій юридичній особі, а саме:
пряме чи опосередковане володіння часткою в статутному капіталі банку чи іншої юридичної особи (або повноваження голосувати) в розмірі не менше ніж 10 і більше відсотків;
незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи, зокрема можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики, на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку або іншої юридичної особи через укладені угоди чи іншим шляхом, тобто здійснення контролю над банком або іншою юридичною особою.
Як те встановлено під час перевірки банку, з приводу виявленого порушення, ТОВ «НМТ Інвестментс», діючи від свого імені за рахунок активів пайових венчурних фондів, є засновником наступних товариств:
- ТОВ «Бучанська будівельна компанія»(99,82 %), яке в свою чергу є засновником ТОВ «Промінь-С»(із часткою 99,18 %);
- ТОВ «КДЕС»(98,619 %);
- ТОВ «Оздоббудмеханізація»(91,237 %), яке в свою чергу є засновником ТОВ
«Корпорація розвитку Київської області»(із часткою 82,466 %) та ТОВ «Фірма ПАрМ»(із
часткою 91,0 %);
- ТОВ «Іпотечна компанія «Аркада-фонд»(100 %).
Виходячи із положень статті 2 Закону «Про банки і банківську діяльність»та пункту 1.12 глави 1 розділу VI Інструкції № 368, ТОВ «НМТ Інвестментс»прямо володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «КДЕС»(98,619 %) та опосередковано (через ТОВ «Бучанська будівельна компанія», ТОВ «Оздоббудмеханізація») володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Промінь-С», ТОВ «Корпорація розвитку Київської області», ТОВ «Фірма ПАрМ», оскільки має, незалежно від формального володіння, можливість вирішального впливу на керівництво та діяльність- вказаних юридичних осіб, зокрема, можливість впливати на прийняття рішень з основних напрямів їх діяльності, тобто здійснює контроль над цими юридичними особами.
Окрім того, згідно з положеннями пункту 1.12 глави 1 розділу VI Інструкції № 368 ТОВ «НМТ Інвестментс»слід вважати особою, що здійснює контроль над вищевказаними особами, оскільки дане товариство прямо та опосередковано володіє частками в їх статутних капіталах в розмірі не менше ніж 25 відсотків.
Твердження позивача з приводу застосування положень п. 1.8 Інструкції щодо неможливості об'єднання в одну групу за змішаними ознаками п.п. а) і б) судом відхиляється, оскільки в даному випадку зазначення «за наявності однієї з таких умов»не може бути підставою вважати взаємовиключне застосування наведених критеріїв, а є саме характеристикою наявності наведених умов. Зазначеним і обумовлюється висновок відповідача про те, що, критерії, за якими контрагенти визнаються одним контрагентом, і такими, які несуть спільний економічний ризик при розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента можуть міститися у декількох підпунктах одночасно.
Таким чином, висновки викладені у рішенні Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство «Аркада»за подання недостовірної звітності до Національного банку України»від 24.11.2010 № 752 щодо необхідності визначення позичальників банку (ТОВ «КДЕС», ТОВ «Промінь-С», ТОВ «Корпорація розвитку Київської області», ТОВ «Фірма «ПАрМ») одним контрагентом банку, які несуть спільний економічний ризик, та здійснення у зв'язку з цим відповідного розрахунку нормативу Н7 є обґрунтованими та підтверджують порушення зазначених нормативних актів позивачем.
Відповідно до пункту 7.1 глави 7 розділу III Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. № 369, за подання недостовірної інформації або звітності Національний банк України має право накласти на банк штраф у розмірі, визначеному пунктом 7.4 глави 7 розділу III цього Положення.
Як вбачається із наданих позивачем матеріалів перевірки та Рішення НБУ, Банком за станом на 01.12.2009, 01.01.2010, 01.02.2010, 01.03.2010, 01.04.2010 та 01.05.2010 до Національного банку України надавалася недостовірна інформація за формою статистичної звітності № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції».
З урахуванням встановленого позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстави для скасування прийнятого рішення № 752 від 24.11.2010 року «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада»за подання недостовірної звітності до Національного банку України», відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження в
порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може
бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Головуючий суддя К.С.Винокуров
Суддя В.І.Келеберда
Б.В.Санін
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 28.04.2011.