Справа № 2а/2570/3424/2012
21 листопада 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бородавкіної С.В.
при секретарі - Грузновій О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,-
Позивач 02.11.2012 року звернувся до суду з позовом до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції і просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції від 01 листопада 2011 року №0001801700/0 та №0000091700/0. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Зазначена норма закону не була врахована працівниками Варвинської МДПІ при визначенні позивачу податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб та як наслідок винесені неправомірні податкові повідомлення-рішення. Тобто, перевіряючими не було враховано факт здійснення позивачем комісійної торгівлі за договорами комісії з ТОВ «Ресурс сервіс» та ТОВ «Даск».
Представник позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що перевіркою встановлено, що з 02.06.2010 року по 31.12.2010 року ФОП ОСОБА_1, здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 року за №64.
Крім того, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 02.06.2010 року по 31.07.2010 року здійснила операцій з поставки товарів на загальну суму 307308,51 грн. (307308,51грн. - обсяг оподатковуваних операцій без врахування ПДВ). Таким чином, загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість) і станом на 31.07.2010 року становить - 307308,51 грн. Перевіркою також встановлено, що станом на 31.12.2010 року ФОП ОСОБА_1 не внесена до реєстру платників податку на додану вартість, так як не надала до Варвинської МДПІ заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, чим порушила п.п. 2.3.1. п. 2.3 ст. 2, п. 9.3., 9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.10.1 та п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у ст.2 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону. Особа, яка згідно з вимогами п. 2.2 ст. 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту. Тобто з 1 серпня 2010 року ФОП ОСОБА_1 несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
18.10.2011 року працівниками Варвинської МДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.06.2010 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт №382/17-024/НОМЕР_1 від 18.10.2011 р. (а.с.6-14).
Перевіркою було встановлено порушення:
ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого занижено суму валових доходів за період з 02.06.2010 р. по 31.12.2010 р. на 438243,00 грн.;
п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого завищено суму валових витрат за період з 02.06.2010р. по 31.12.2010р. на 37789,00 грн.
ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід, у зв'язку з чим донараховано податок з доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 02.06.2010р. по 31.12.2010 р. на 71404,80 грн., в тому числі за 2010 р. - 71404,80 грн.
абзац 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року не ведення Книги обліку доходів і витрат відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат".
п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 51108 грн., в тому числі: за серпень 2010р. у сумі 29202 грн., за вересень 2010 року у сумі 6806 грн., за жовтень 2010р. в сумі 6329грн., за листопад 2010 р. в сумі 4226 грн., за грудень 2010 р. в сумі 4545 грн.
підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не подані до Варвинської МДПІ податкові декларації податку на додану вартість: серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001791700/0 від 01.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 89255,81 грн., а саме: 71404,80 грн. - за основним платежем та 17851,20 грн. - за штрафними санкціями та №0001801700/0 від 01.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 64735,00 грн., а саме: 51108,00 грн. - за основним платежем та 13627,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.17-18).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за період з 02.06.2010 року по 31.12.2010 року здійснювала на загальній системі оподаткування та була платником податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, плати за придбання торгового патенту, збору за забруднення навколишнього природного середовища.
За період з 02.06.2010 року по 31.12.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування обліку та звітності відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
01.09.2010 року між ТОВ «Ресурс Сервіс» (комітент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено договір комісії на продаж майна №31К-10.
03.10.2010 року між ТОВ «Даск» (комітент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено договір комісії №1-к.
Перевіркою було встановлено, що за період з 02.06.2010 року по 31.12.2010 року позивачем реалізовано скрапленого газу ТОВ «Ресурс сервіс» - 689,6 тис. грн.., ТОВ «Даск» - 121,9 тис.грн.
Відповідно до звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та згідно Z-звітів реєстратора розрахункових операцій, в яких відображається обсяг виручки за день, встановлено, що за період з 02.06.2010 року по 31.12.2010 року позивачем отримано 1084499,53 грн. доходу від здійснення господарської діяльності за реалізацію скрапленого газу.
Також встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за період з 02.06.2010 року по 31.07.2010 року здійснила операції з поставки товарів на загальну суму 307308,51 грн. Дана сума є обсягом оподатковуваних операцій без урахування податку на додану вартість.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Відповідно до п.п.«б» п.2.1 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
Відповідно до п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість"особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.
Відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Таким чином, з метою визначення права перебування на загальній системі оподаткування, суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи і тих, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські послуги, повинні враховувати всі надходження коштів, отриманих на розрахунковий рахунок або (та) в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), позареалізаційні доходи та виручку від іншої реалізації.
В порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не зареєструвалась платником ПДВ при досягненні загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців, що сукупно перевищує дозволену суму для платників, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а позивач не надав суду належних доказів, що обґрунтовували б правомірність заявлених ним вимог, а саме: договорів комісії та належним чином завірених копій документів, на підставі яких здійснював розрахунки з комітентами та інших документів, які підтверджують виконання договорів комісії (представник позивача зазначив, що оригінали документів відсутні у позивача).
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що Варвинська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області діяла на підставі та в межах чинного законодавства та правомірно донарахувала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а тому позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції від 01 листопада 2011 року №0001801700/0 та №0000091700/0 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Бородавкіна С.В.