ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
21 листопада 2012 р. № 2а/2570/3337/2012
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Селивоні О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби
про за участю представників сторін: від позивача від відповідачаскасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 Тарасенка І.В., довіреність від 23.08.2012 р. №8024/9/10-010
До Чернігівського окружного адміністративного суду 26 жовтня 2012 року надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ДПС, в якій позивач просить:
1) скасувати податкове повідомлення-рішення №0006971720 від 17.10.2012 р., на суму 8214,10 грн., що складається з 8043,10 грн. за основним платежем та 171,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
2) скасувати податкове повідомлення-рішення №0006991720 від 17.10.2012 р. на суму 11273,00 грн., що складається з 11162,00 грн. за основним платежем та 111,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем були порушені вимоги Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, при складанні акту перевірки №0006971720 від 17 жовтня 2012 року, в результаті чого податковий орган дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, по-перше, податкова декларація була направлено позивачем до органів ДПС без порушення граничного терміну подання; по-друге, господарські операції позивача з ПП «Світ Кассандри-350» та з ТОВ «»Афінас-11» підтверджені належним чином, всіма необхідними документами. Таким чином, позивач вважає, що висновки ДПІ у м. Чернігові про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що відповідачем правомірно винесено податкові повідомлення - рішення про стягнення коштів з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, оскільки, перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно подано до ДПІ у м.Чернігові декларацію про майновий стан і доходи за 2011 р., чим порушено вимоги пп.49.18.5 п.49.18, п.49.2, п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України. Крім того, ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу витрат суми придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Афінас-11» та у ПП «Світ Кассандри-350», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат пов'язаних із господарською діяльністю, оскільки видаткові, податкові накладні, виписані зазначеними контрагентами позивача не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.138.2 ст.138, ст.177 ПКУ. Відповідач також зазначив, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по накладним, податковим накладним, виписаним за придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Світ Кассандри-350» за грудень 2010р., за січень, за березень 2011 р. та у ТОВ «Афінас» за квітень 2011 р. на загальну суму податку на додану вартість 11162,00 грн., чим порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.11.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Для виготовлення постанови у повному обсязі суду надано строк до 26.11.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, включене до ЄДРПОУ та як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові.
Судом встановлено, що працівниками податкової інспекції проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 08.10.2012 р. №1962/17/НОМЕР_1.
В ході перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення позивачем:
-пп 49.18.5. п. 49.18, п. 49.2 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно подала до ДПІ у м. Чернігові декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік;
- ст. 138, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу валових витрат суми придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Світ Кассандри-350» на загальну суму 38593,61 грн. (без ПДВ) та у ТОВ «Афінас-11» на загальну суму 15027,03 грн. (без ПДВ), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження валових витрат пов'язаних із господарською діяльністю, оскільки видаткові, податкові накладні, виписані даними підприємствами, не мають статусу юридично значимих, в результаті чого занижено оподаткований дохід на загальну суму 53260,64 грн.;
-пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 193.1 ст. 193, пп. 198.1, пп. 198.3 пп. 198.6 ст. 198 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, ( пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 та п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 11162,00 грн., в т.ч. за грудень 2010 р. у сумі 438,00 грн., за січень 2011 року у сумі 2081,00 грн., за березень 2011 року у сумі 5638,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 3005,00 грн.
На підставі складеного акту перевірки від 08.10.2012 року ДПІ у м. Чернігові було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення:
- №0006971720 від 17.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку доходи фізичних осіб у розмірі 8214,10 грн., з яких 8043,10 грн. - за основним платежем, 171,00 грн. - за штрафними санкціями;
- №0006991720 від 17.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11274,00 грн., з яких 11162,00 грн. - за основним платежем, 111,00 грн. - за штрафними санкціями
Досліджуючи позовні вимоги судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 підприємницьку діяльність здійснювала із застосуванням загальної системи оподаткування.
На підставі укладеного договору позивача з ДПІ у м. Чернігові №200920111 від 20.09.2011 р. про визнання електронних документів ФОП ОСОБА_1 09 лютого 2012 року було направлено на електронну адресу податкової інспекції декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік з граничним терміном подання 09.02.2012 р. за допомогою програми «Бест Звіт», що підтверджується роздруківкою «Журналу передачі звіту» за 2011 рік з програми «Бест Звіт», яка мається в матеріалах справи.
Через велику кількість звітів, що надходили в електронному вигляді, звітність була отримана і оброблена ДПІ у м. Чернігові 10.02.2012 р.
У відповідності до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно п. 177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
З підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України слідує, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік було направлено до податкової інспекції до закінчення граничного терміну подання, що підтверджується матеріалами справи, суд не вбачає порушення позивачем пп 49.18.5. п. 49.18, п. 49.2 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України та вважає, що декларацію направлено вчасно.
Щодо формування позивачем валових витрат по податку на доходи фізичних осіб та податкового кредиту по податку на додану вартість, то з матеріалів справи судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Світ Кассандри-350 й ТОВ «Афінас-11» булу укладені цивільно-правові угоди, згідно яких позивачем придбано у останніх автозапчастини.
Вбачається, що контрагенти позивача - ПП «Світ Кассандри-350» та ТОВ «Афінас-11» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.
Фінансово-господарські відносини ФОП ОСОБА_1 з вказаними контрагентами, у т.ч. господарські витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, видатковими та податковими накладними, які маються в матеріалах справи.
Обґрунтування відповідача щодо неправомірності формування ФОП ОСОБА_1 валових витрат та податкового кредиту з ПП «Світ Кассандри-350» базується на акті перевірки останнього від 09.03.2011 року №718/10-018/33677233, який надійшов до ДПІ у м. Чернігові. З зазначеного акта слідує, що документально не підтверджено реальність здійснення господарський відносин ПП «Світ Кассандри-350» з позивачем в період з 01.10.2010 р. по 31.01.2011 р.
Однак, з матеріалів справи судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р., залишеною в цій частині без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, у справі №2а-2976/11/2070 за позовом приватного підприємства «Світ Кассандри-350» до ДПІ У Київському районі м. Харкова визнано протиправними дії податкової інспекції з проведення 09.03.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Світ Кассандри-350».
Приписами частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Щодо контрагента позивача ТОВ «Афінас-11», то ДПІ у м. Чернігові на свій запит отримало акт перевірки вказаного підприємства ДПІ у Київському районі х. Харкова від 18.07.2011 №2735/18-010/37363847, з якого зробила висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства.
Враховуючи дані перевірок зазначених контрагентів позивача, ДПІ у м. Чернігові зробило висновок, що правочини укладені між позивачем та ПП «Світ Кассандри-350» та позивачем і ТОВ «Афінас-11» не спричинили реально настання юридичних наслідків, тому є нікчемними.
Однак, суд не погоджується з даним твердженням відповідача, враховуючи наступні правові норми.
У відповідності до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його
внутрішній волі.
4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що
обумовлені ним.
Згідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.
Угоди, які укладені між позивачем та ПП «Світ Кассандри-350» і ТОВ «Афінас-11» не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Згідно п.164.1. ст. 164 та пп.164.1.3. п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Приписами пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
З п.198.3.ст.198 Податкового кодексу України слідує, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Судом встановлено, що актом перевірки не визначено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Згідно п.198.6 ст. 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
У відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо, це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції ФОП ОСОБА_1 та ПП «Світ Кассандри-350» та ТОВ «Афінас-11» підтверджуються вищезазначеними видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин платника податків з вказаними контрагентами та податкових накладних, оформлених у повній відповідності з чинним законодавством, суд вважає, що платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та податку на доходи до валових витрат.
Згідно пп. 44.1., 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
У відповідності до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: 1) витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; 2) інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; 3) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
З підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України слідує, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що зазначені господарські операції мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права; претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ ДПІ у м. Чернігові при проведенні перевірки не мало; первинні документи складені у відповідності до закону; документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами з ПП «Світ Кассандри-350» та ТОВ «Афінас-11», суд вважає, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам Податкового кодексу України.
Суд також вважає, що ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, не надано доказів порушення ФОП ОСОБА_1 пп 49.18.5. п. 49.18, п. 49.2 ст. 49, п. 177.5 ст. 177, ст. 138, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 193.1 ст. 193, пп. 198.1, пп. 198.3 пп. 198.6 ст. 198 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого останній неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 11273,00 грн. та за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 8214,10 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було неправомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення 17.10.2012 року №0006971720 та №0006991720, підстави для визнання їх протиправним та скасування доведені позивачем в повному обсязі, тому позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові підлягаю задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 158-163 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0006971720 від 17.10.2012 р., на суму 8214,10 грн., що складається з 8043,10 грн. за основним платежем та 171,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0006991720 від 17.10.2012 р. на суму 11273,00 грн., що складається з 11162,00 грн. за основним платежем та 111,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 194,87 грн.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статтей 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.О.Скалозуб